WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Держава як суб’єкт міжнародного економічного права - Реферат

Держава як суб’єкт міжнародного економічного права - Реферат

відбувається судовий розгляд.
Стаття 9
1. Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої Договірної держави, якщо судовий розгляд стосується: а) права держави на нерухомість, на володіння і користування такою нерухомістю державою або
6) зобов'язання, що покладається на неї або як на власника права на нерухомість, або як на власника чи користувача такої нерухомості і якщо нерухомість розташовується на території держави, де відбувається судовий розгляд.
Стаття 10
Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої Договірної держави, якщо судовий розгляд стосується права на майно, рухоме чи нерухоме, яке залежить від права успадкування чи дарування, або на безгосподарне майно.
Стаття 11
Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції в суді іншої Договірної держави, якщо судовий розгляд стосується відшкодування за тілесне ушкодження чи матеріальну шкоду, спричинені фактом, що мав місце на території держави, де відбувається судовий розгляд, і якщо особа, яка заподіяла шкоду, перебувала там у момент, коли цей факт мав місце.
Стаття 12
1. Якщо Договірна держава письмово погодилась передати до арбітражу спори, які вже виникли, або спори, що можуть виникнути з цивільних або комерційних питань, ця держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції в судах іншої Договірної держави, на території або відповідно до законодавства якої відбуватиметься чи відбувався арбітражний розгляд будь-яких дій, пов'язаних:
а) з юридичною дією чи тлумаченням Конвенції про арбітраж;
б) з процедурою арбітражу;
в) з відміною вироку, якщо Конвенція про арбітраж не передбачає іншого.
2. Пункт 1 не застосовується до Конвенції про арбітраж, укладеної між державами.
Стаття 13
Пункт 1 статті 1 не застосовується, якщо Договірна держава заявляє в суді іншої Договірної держави, що проваджує судовий розгляд, у якому вона не є стороною, що має право на майно, яке є предметом спору, тією мірою, якою вона могла б посилатися на імунітет, якби розгляд відбувався проти неї.
Стаття 14
Жодне положення цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що перешкоджає суду Договірної держави керувати майном, таким як опічне чи банкрута, а також організовувати таке керування чи нагляд за ним лише з огляду на те, що інша Договірна держава має право на таке майно.
Стаття 15
Договірна держава користується імунітетом від юрисдикції в судах іншої Договірної держави, якщо судовий розгляд не підпадає під статті 1 - 14; суд не може проваджувати такий судовий розгляд навіть тоді, коли представники держави не з'явилися до суду.
Розглядувана Конвенція містить також інші важливі положення. Наприклад, ст. 23 передбачає, що на території Договірної держави не може здійснюватися примусове виконання судового рішення чи охоронні заходи щодо майна іншої Договірної держави, за винятком випадків, коли відповідна держава дала на це чітко висловлену письмову згоду.
У ст. 26 Конвенції зафіксовано, що суди Договірних держав не мають права розглядати дії держав, які вони вчинили при здійсненні своєї публічної влади (acta jure imperii). Відповідно до ст. 28 автономні одиниці, що входять до складу федеративної держави, не користуються імунітетом. Але якщо федеративна держава хоче для своїх суб'єктів мати такий імунітет, то Конвенція передбачає механізм його надання.
Статтею 29 встановлено, що ця Конвенція не застосовується до судових розглядів з питань:
а) соціального забезпечення;
б) заподіяння шкоди у сфері ядерної енергетики;
в) оподаткування, накладання штрафів, митних зборів та податків. Згідно зі ст. 30 Конвенція не застосовується до судових розглядів,
претензій у зв'язку з експлуатацією морських суден, що належать державі учасниці Конвенції та експлуатуються нею, а також у зв'язку з перевезенням вантажів чи пасажирів цими суднами чи у зв'язку з перевезенням вантажів, що належать державі, комерційними суднами.
У ст. 31 зафіксовано, що Конвенція визнає імунітети і привілеї Договірної держави, що стосуються будь-якої дії чи ухилення від дій з боку її збройних сил чи у зв'язку з ними, якщо ці сили розташовані на території іншої Договірної держави. Стаття 32 бере до уваги дипломатичний імунітет.
Конвенція не допускає жодних застережень з боку її держав-учасниць. Стаття 4 Додаткового протоколу до Конвенції передбачає заснування Європейського суду з питань імунітету держав. Додатковий протокол не допускає також жодних застережень. Цей протокол було укладено одночасно з Конвенцією.
Комісія з міжнародного права ООН (ЮНС1ТРАЛ) у 1991 р. схвалила проект статей про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, а також рекомендувала 00Н скликати міжнародну конференцію для прийняття відповідного міжнародно-правового документа.
Поки що відсутня інформація про прийняття універсальної міжнародної конвенції з цього питання. Суттєву роль у цій сфері продовжує відігравати судова практика окремих держав світу.
Список використаної літератури:
1. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. - М.:БСЭ, 1998.
2. Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права. - М.: ТЕИС, 1994.
3. Дахно I. I. Антимонопольне право. - К.: Четверта хвиля, 1998.
4. Дахно И. И. Патентно-лицензионная работа. - К.: Блиц-информ, 1996.
5. Дахно И. И. Патентоведение. - Харьков: Ксилон, 1997.
6. Действующее международное право. - М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996. - Т. 1-3.
7. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право: Словарь-справочник. - М.: ИНФРА-М, 1997.
8. Международное право: Учебник / Под ред. Г. Н. Тункина. - М.: Юрид. лит., 1994.
9. Международное частное право: Действующие нормативные акты. - М.:
10. Изд-во ин-та междунар. права и экономики, 1997.
11. Международное частное право // Сб. документов. - М.: Изд-во "БЕК", 1997.
12. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. - К.: Либідь, 1995.
13. Основы права Европейского Союза: Учеб. пособие / Под ред. С. Ю. Каш-кина. - М.: Белые альвы, 1997.
14. Панов В. П. Международное право: Учеб. материалы. - М.: ИНФРА-М, 1997.
15. Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. - Минск: Амалфея, 1999.
16. Шлеплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник. - М.: Междунар. отношения, 1999.
17. Шумилов В. М. Международное экономическое право. - М.: Издат.-кон-салтинг. фирма "Де-Ка", 1999.
18. Business Guide to the Uruguay Round. - Geneva: ITC/CS, 1995.
19. Chuan J. С Т. Law of International Trade. -London: Sweet & Maxwell, 1998.
20. Competition law of the European communities. Rules applicable to undertakings. - Brussels, 1990. - Vol. 1.
21. Contemporary business low principles and cases / R. C. Hoeber et al. - 3 ed. - N. Y.: Mac Grow Hill book company, 1986.
22. Oxford Paperback Encyclopedia. - London: Oxford Univ. Press, 1998.
23. Trebilcock Michael J., Howse Robert. The Regulation of International Trade. - London: Routledge, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве