WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Огляд законодавства про банкрутство в Україні - Реферат

Огляд законодавства про банкрутство в Україні - Реферат

законодавства. Необхідно було: змінити мету закону; встановити строки для проведення різних судових процедур; узвичаїти таке поняття як " поточний кредитор" та забезпечити його положення в процесі; негайно змінити підхід до процедури санації - не зводити її до обов'язкового інвестування, а, перш за все, вичерпати усі внутрішні резерви для відновлення платоспроможності боржника.
Терміново вимагав свого затвердження інститут прощення боргів, тому що всі учасники процесу були до цього готові. Необхідно було надати можливості сторонам у ході процесу про банкрутство укладати мирову угоду.
Для більш професійного здійснення процедур та скорочення строків їх виконання, необхідно було створити новий інститут арбітражних керуючих - спеціалістів, кваліфікація яких відповідала би встановленим вимогам і дозволяла би виконувати обов'язки, покладені на них законом та судом.
Необхідно також було покласти край можливості, якою користувалися кредитори, добиватися індивідуального примусового задоволення їхніх вимог, а для боржника - покінчити із можливістю на свій розсуд (припускаючись зловживань) розраховуватися з окремими кредиторами, в той час, коли наявних коштів було недостатньо для проведення розрахунків з усіма кредиторами. Таким чином, з одного боку, треба було забезпечити конкурсне задоволення вимог кредиторів, а з іншого боку, - дозволити боржникові поновити свою платоспроможність. Для цього був необхідний мораторій.
На часі було також й визначення особливостей банкрутства деяких підприємств. Сім років роботи показали нам, що загальні процедури не можна застосовувати до деяких категорій підприємств, зокрема до особливо небезпечних, до пов'язаних із містобудівництвом тощо.
Потребувало розширення коло суб'єктів банкрутства, адже суб'єктів господарювання значно більше, ніж суб'єктів підприємництва. І зовсім несправедливим було виведення з-під впливу Закону "Про банкрутство" таких суб'єктів як громадські організації, різноманітні фонди і т. ін.
Назрівала необхідність визначити і позицію держави у процесі про банкрутство.
Враховуючи всі болючі місця з цієї проблеми, 30 липня 1999 року й був прийнятий Верховною Радою Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Більшість статей цього Закону введено в дію з 1 січня 2000 року.
Що нового містить Закон?
Перш за все, змінилася мета Закону. Якщо у старому Законі мета визначалась як задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, то тут ми бачимо дещо іншу ціль - відновлення платоспроможності боржника.
Змінилося поняття банкрутства. Якщо у відповідному Законі 1992 року банкрутство визначалось як нездатність боржника через відсутність активів у ліквідній формі розрахуватися з кредиторами або з бюджетом, то в Законі 1999 року поняття банкрутства зведено до неможливості відновлення платоспроможності боржника.
Так чи інакше, але враховані всі моменти, про які йшлося раніше. Встановлено й детально розроблено строки, змінено підхід до санації боржника, ліквідаційна процедура стала можливою у випадку неможливості відновлення платоспроможності.
До того ж з'явився абсолютно новий інститут зовнішнього керування. Були визначені задачі та функції арбітражних керуючих, їхні права й обов'язки, відповідальність.
У Законі чітко зафіксовано його перевага перед законодавством про приватизацію. Нагадаю, що з 1998 року на підставі законів та Указу Президента України щодо програм приватизації на черговий рік справи про банкрутство акціонерних товариств, які знаходяться в процесі приватизації, фактично не порушувалися. В Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено право суду на зупинення приватизації у зв'язку з порушенням справи про банкрутство державного підприємства, щодо якого прийнято рішення про приватизацію.
В новому Законі чіткіше визначені такі принципи як конфлікт інтересів, пріоритет спільного інтересу перед особистим, заміна неефективного власника ефективним, задоволення грошових вимог кредитора тільки через процедуру банкрутства та ще багато інших. Безумовно, цей закон є кроком, а можливо й двома кроками, вперед, хоча - немає межі для вдосконалення.
Сьогодні, працюючи із Законом 1999 року, ми бачимо, що навіть при значному обсязі Закону, залишається ще багато прогалин і протиріч.
Немає належного сприйняття цього Закону з боку широкої громадськості. Це, ясна річ, теж викликає проблеми, хоча й дещо іншого характеру.
На сьогодні вже і новий Закон потребує вдосконалювання, а вдосконалювання, в свою чергу, вимагає більш системного підходу.
Отже, Закон встановив багату кількість процесуальних строків. Проте, деякі з них виявилися зайвими. Наприклад, згідно із Законом суд зобов'язаний у ході підготовчого засідання призначати дати наступних засідань на півроку вперед. Але у практиці виникають випадки, коли призначення конкретних дат стає на перешкоді процесу. Іноді створюються умови, сприятливі для скорішого розглядання справи, а призначені вже засідання цьому перешкоджають. Тоді втрачається сенс, який закладався законодавцем при встановленні строків виконання кожної процедури, а саме: оперативність. Скажімо, якщо заяв від інших кредиторів не надійшло, а боржник не виявляє ніякої зацікавленості у відновленні своєїплатоспроможності, то вирішити питання щодо "долі" такого суб'єкта можна значно раніше, не чекаючи призначеного для цього дня. Однак, у той момент, коли ці дати призначаються, всі обставини справи ще не відомі суду.
Докази та відомості, які необхідно надати суду для порушення справи, перелічені в Законі теж надто докладно, що скоріше виявляється шкідливим, аніж корисним. По-перше, цей перелік викладений таким чином, що він стає вичерпним. Але сьогодні платіжні вимоги кредиторів вже не обчислюються в банках, та й рахунків у суб'єктів підприємницької діяльності може бути безліч. Думається, що в Законі має бути вказівка на необхідність надання доказів, які б підтверджували наявність підстав для порушення справи про банкрутство. Якими будуть ці докази? Очевидно, у кожному випадку різні.
Залишає бажати кращого й спосіб сповіщення кредиторів щодо порушення справи про банкрутство боржника. Ми маємо прагнути до вживання таких заходів, які б дозволили поінформувати про порушення справи максимальну кількість суб'єктів. Можливо, цей обов'язок слід покласти на арбітражного керуючого з метою сповіщення у письмовій формі хоча би відомих кредиторів. У майбутньому можуть бути використані комп'ютерна мережа та телебачення. Нині необхідність розміщення об'яви в офіційних друкованих органах Верховної Ради та Кабінету Міністрів України очевидна.
Проблемним є питання стосовно наслідків закінчення деяких строків, зокрема місячного строку, встановленого для подання кредиторами заяв про майнові вимоги до боржника. Існують різні думки, проте, аби уникнути різночитань з цього питання, слід визначити це безпосередньо в Законі. Наша позиція з цього приводу така: даний строк не є присічним, тож, як більшість подібних строків, він підлягає відновленню при наявності поважних причин його пропуску. Разом із тим, кредитор, який звернувся до суду із запізненням і якому відновлено строк, не повинен мати права на здійснення тих своїх прав, які вже неможливо реалізувати (участь у голосуванні, що вже відбулося тощо). Такий кредитор зобов'язаний підкоритися тому, що вже відбулося в ході процесу без нього. Він може претендувати лише на задоволення своїх майнових вимог на тих самих умовах, що й інші кредитори.
У разі ж, коли суд вже припинив провадження у справі, тоді, безумовно, розглядати несвоєчасно надані заяви немає підстав. Не можуть такі вимоги розглядатися й у процедурі позовного провадження, інакше буде зведена до мінімуму зацікавленість кредиторів в участі у конкурсному провадженні, де іноді доводиться і прощати борги, і переносити строки їх задоволення.
Не зовсім зрозумілі положення розділу "Мирова угода". Відсутній опис наслідків розірвання мирової угоди. За таких умов розірвання мирової угоди може поставити кредитора у вельми невигідне становище, оскільки підстав для поновлення провадження у справі про банкрутство немає, а можливість задовольнити вимоги в якомусь іншому процесі, м'яко кажучи, сумнівна.
Безумовно, і судді, й арбітражні керуючі, і представники органів влади та управління могли би порушити ще багато питань і проблем, які стали очевидними за останні роки дії Закону, але є також усі підстави сподіватися на розв'язання всіх цих питань і вирішення багатьох проблем найближчим часом.
Loading...

 
 

Цікаве