WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чому питання, чи є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" прокредиторським або продебітор - Реферат

Чому питання, чи є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" прокредиторським або продебітор - Реферат

забезпечення, тобто - до реальної ринкової вартості предмета застави. В який спосіб задовольняються вимоги забезпечених кредиторів, то вже окреме питання.
Згідно з американським законом про банкрутство забезпечений кредитор одержує "безспірний еквівалент" своєї забезпеченої вимоги у розмірі забезпечення. Це означає, що, хоча забезпечена вимога і підлягає задоволенню в повному обсязі, вона може бути сплачена не тільки грошима, але й в абсолютному еквіваленті - шляхом передачі предмета застави і навіть передачі іншого майна такої ж вартості. Більше того, навіть у випадку, коли забезпечений борг підлягає виплаті через деякий час, у розстрочку, боржник має можливість замінити предмет застави іншим, безумовно, рівним за вартістю, звільняючи початковий предмет застави. Певна річ, це потребує активної судової системи, яка була б готова заслуховувати свідчення та визначати, чи проходить у кожному конкретному випадку запропоноване задоволення забезпеченої вимоги тест на "безспірну еквівалентність".
Концепція "безспірної еквівалентності" згадується в Росії ще в 1898 році у книжці Л.А. Кассо "Поняття про заставу в сучасному праві", хоча вона наводиться там дещо в інакшому контексті, а саме: стосовно до вартості предмета застави щодо боргу, який ця застава забезпечує.
За діючим українським Законом (ст. 35.3) та за російським Законом
(ст. 120.2) усі забезпечені кредитори повинні в письмовій формі затвердити будь-яку мирову угоду, що дійсно гарантує кожному забезпеченому кредиторові повноваження накласти вето на угоду. Хоча забезпечена вимога іноді може бути задоволена шляхом надання предмета застави забезпеченому кредитору, роблячи його в такий спосіб незабезпеченим і знімаючи вето, проте, з точки зору відновлення платоспроможності боржника, не зовсім зрозуміло, чому забезпеченим кредиторам має надаватися така вирішальна влада над ходом процедури. Врешті-решт, існують, як свідчить американський досвід, інші, не такі сильнодіючі засоби забезпечення повного задоволення забезпечених вимог.
Незабезпечені кредитори
На відміну від забезпечених незабезпечені вимоги за американським законом не припускають відносин власності, а є звичайними договірними вимогами. Зрештою, договірне зобов'язання - це лише не підкріплена обіцянка щодо сплати, яка може бути модифікована відповідно до Закону про банкрутство з урахуванням конкуруючих інтересів, особливо - колективних інтересів всієї групи кредиторів у цілому.
Як в Америці визначається мінімальний розмір суми, що має бути виплачена незабезпеченим кредиторам у процедурі реорганізації?
В найгіршому разі, у процесі реорганізації в процедурі банкрутства незабезпечені кредитори мають право одержати принаймні стільки, скільки вони одержали б у випадку ліквідації боржника. Відповідно, припускаючи, що план реорганізації боржника в інших частинах відповідає вимогам Кодексу про банкрутство і що він - "справедливий та об'єктивний", незабезпечені кредитори можуть бути змушені прийняти більше, ніж вони одержали би в іншому випадку, проте, за деяких умов, - значно менше номінальної суми початкового боргу. В кінцевому результаті, для таких кредиторів реорганізація також виявляється більш вигідною процедурою.
Існує могутня комп'ютерна модель фінансової реструктуризації, яка, демонструючи ефект різноманітних операційних і правових заходів щодо відновлення платоспроможності боржника у графічному вигляді зображує вартість підприємства при ліквідації у порівнянні із сумами, які одержать незабезпечені кредитори у разі ліквідації.
Як вже зазначалося вище, згідно із Законом України про банкрутство, як і за американським Законом, вимоги, що не включаються до затвердженого Реєстру вимог, як з причини не подання вимоги або несвоєчасного подання (ст. 31.5), так і з причини успішного оскарження (ст. 14.5), вважаються повністю задоволеними, включаючи (в Україні) вимоги податкових органів та забезпечених кредиторів. Такі несвоєчасно заявлені або незаявлені вимоги не включаються до Реєстру вимог, хоча й існує нещодавнє роз'яснення Вищого господарського суду України про те, що за наявності поважної причини, яка мотивує несвоєчасність подання вимоги, суд, на свій розсуд, може розглянути вимогу.
Після затвердження Реєстру вимог вимоги до підприємства-боржника фіксуються на момент порушення справи про банкрутство (як стає ясно з визначення "грошових вимог" у статті 1). Під час дії мораторію спиняється нарахування пені та штрафів (ст. 12.3). Таким чином, фінальний Реєстр вимог остаточно встановлює та визначає межі боргу, який підприємство-боржник зобов'язане буде сплатити.
Можливість виключати вимоги і вважати їх повністю задоволеними вимагає дотримуватися чіткого відокремлення тих вимог, що виникли до порушення справи, від поточних зобов'язань, що з'явилися після подання заяви про порушення справи про банкрутство, а також вирішення різноманітих питань стосовно адекватності сповіщення та належного процесу.
Висновки
Банкрутство та інші закони
Щоби бути ефективним, закон про банкрутство, в першу чергу, має стати незалежною складовою законодавства. Він повинен бути окремим, чітким, самостійним доповненням до системи комерційного права щодо підприємств, які зазнають фінансових труднощів, а у відповідних випадках (наприклад, стосовно забезпечених кредиторів) повинен навітьмати пріоритет перед іншими, неузгодженими з ним положеннями комерційного права.
Більш того, щоби ця самостійна система досягла своєї мети, яка полягає в тому, аби дати можливість підприємствам із потенціалом відновити платоспроможність, інші закони мають бути узгоджені з цією системою.
В цій статті ми вже коротко торкалися ролі комерційного права у боротьбі з недобросовісністю та кримінально караною безвідповідальністю шляхом встановлення суворих штрафів за порушення фідуціарних зобов'язань, за шахрайство, приховування майна, фіктивні заборгованості тощо.
Крім того, в комерційному праві повинно міститися визнання того, що вимоги кредиторів, які вважаються задоволеними в результаті здійснення процедури банкрутства, гасяться назавжди, а також визначення сфери дії мораторію.
З іншого боку, механізми, передбачувані комерційним правом для пред'явлення вимог і виконання ухвал щодо індивідуальних кредиторів, повинні бути ефективними. Тоді, принаймні, банкрутство не використовуватиметься неналежним чином як засіб збирання боргів, а точніше - як засіб врегулювання стосунків підприємства-банкрута з групою кредиторів в цілому, не кажучи вже про його інші сприятливі наслідки.
Можливо, банкрутство не повинно також використовуватись як засіб виключення неіснуючих компаній з реєстрів (це - відсутній боржник згідно із статтею 52 в Україні і згідно зі статтями 177-180 в Росії), зважаючи на значні ресурси часу, грошові та судові ресурси, тоді як закон про підприємства може передбачити закриття та ліквідацію компанії, яка припинила свою діяльність. Така проблема носить швидше адміністративний, аніж правовий характер і не повинна обтяжувати суди з питань банкрутства. Наприклад у США, ліквідація компаній в процедурі банкрутства є скоріше виключенням, і всі питання щодо припинення діяльності компаній, як правило, вирішуються у звичайному порядку відповідно до положень законодавства про підприємства.
Підсумовуючи все вищесказане, хотілося б ще раз підкреслити, що новий Закон про банкрутство повинен виконувати особливу, незамінну функцію, водночас не будучи ні продебіторським, ані прокредиторським, ані нейтральним. Він повинен містити збалансований набір правових заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства, яке переживає фінансові труднощі, або щодо його швидкої ліквідації, коли відновлення платоспроможності виявляється недоцільним.
Тож, нехай править верховенство права!
Loading...

 
 

Цікаве