WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чому питання, чи є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" прокредиторським або продебітор - Реферат

Чому питання, чи є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" прокредиторським або продебітор - Реферат

кредиторів боржника.
Конкурсна маса
Особливо важливим є те, що з такого акценту на збалансованості стосунків між конкуруючими сторонами перед судом випливають відповідні концептуальні наслідки. У США в момент порушення справи автоматично створюється абсолютно нове відокремлене утворення. Це нове утворення називається "конкурсна маса", або, можливо, ще точніше, "довірча власність", і воно включає в себе все майно боржника, на яке він мав які б то не було права на час порушення справи, незалежно від форми чи місцезнаходження цього майна, незалежно, рухоме воно чи нерухоме, матеріальне чи нематеріальне, умовне чи ліквідоване. З цього моменту і до закінчення провадження у справі про банкрутство боржник (а у Сполучених Штатах у боржника, як правило, залишається контроль над підприємством) зберігає майно для кредиторів. Боржник приймає на себе фідуціарну відповідальність за цілісність і збільшення вартості цієї конкурсної маси (цієї довірчої власності) в інтересах його конкурентів у цілому. Роль боржника відносно такого майна подібна до ролі душоприказника щодо майна небіжчика, або, ще точніше, - ролі опікуна щодо основного капіталу, яким він управляє, в першу чергу, в інтересах бенефіціара.
Питання, чи треба заміняти керівництво, як це відбувається згідно із російським законом (ст. 69), коли майно автоматично передається під зовнішнє керування, чи його можна залишити, як це робиться згідно із законами України та Сполучених Штатів, губить свою гостроту, якщо боржник володіє майном не прямо, а на підставі фідуціарних відносин, у довірчій власності в інтересах усієї групи кредиторів.
Зайве повторювати, що цивільна та кримінальна відповідальність за порушення такого фідуціарного зобов'язання є особливо суворою.
Мораторій
Для захисту майна, що включається до складу конкурсної маси, банкрутство передбачає мораторій, який фіксує "статус кво" на момент введення мораторію. Від часу прийняття заяви за українським Законом (ст. 12) або з моменту введення зовнішнього керування згідно з російським Законом (ст. ст. 69, 70), мораторій забороняє, як з боку боржника, так і з боку його кредиторів, будь-які дії, що можуть зачіпити майно, включене у склад конкурсної маси. Мораторій, граючи роль двогострого меча, спиняє всі стягнення, звернені кредиторами на майно боржника, та сплати, здійснювані боржником в інтересах кредиторів.
Існують ледь помітні відмінності між українським і російським підходами до мораторію, з одного боку, й американським підходом, з іншого, що може пояснюватися менш чітко виписаною концепцією незалежної конкурсної маси в українській та російській системах. У США мораторій навіть зветься не "мораторій", що припускає тимчасовий характер його дії, а "заборона" - автоматичне розпорядження федерального суду, яке забороняє будь-яку діяльність поза процедурою банкрутства, діяльність, яка зачіпає чи може зачіпати конкурсну масу. Таким чином, навколо цього нового утворення - конкурсної маси - викреслюється таке собі "чарівне коло", що захищає його і зберігає як неподільне ціле. Автоматична заборона захищає не тільки майно, що включається до складу конкурсної маси, але й забезпечує також цілісність і необмежений радіус дії процедури банкрутства. Вона спиняє судові процеси в інших судах. По суті, ця заборона продовжує діяти навіть після закінчення провадження у справі про банкрутство у суді як автоматичне розпорядження, що діє після завершення процедури банкрутства й захищає затверджений план реорганізації та гарантує, що ухвала суду з питань банкрутства є остаточною.
Реєстр вимог
Якби в Україні домінувало вищенаведене тлумачення мораторію, тоді кредитори, котрі не встигли вчасно заявити свої вимоги і, отже, чиї вимоги вважаються задоволеними у повному обсязі згідно із статтею 31.5, скоріше за все не продовжували би шукати шляхів для одержання задоволення після закінчення провадження у справі, оскільки було б очевидно, що такі дії забороняються дією мораторію. На нашу думку, через те, що гострота відмінності між вимогами, які заявлені до початку провадження у справі про банкрутство та після його початку, є менш чіткою в американському й українському законах, у справі про банкрутство відповідно до російського закону не існує остаточного реєстру вимог. Згідно із статтею 75.1 Закону Росії "кредитори мають право заявляти вимоги до боржника в будь-який момент під час дії зовнішнього керування". Оскільки виходить, що згідно з російським законом про банкрутство у процедурі банкрутства вирішальна роль надана кредиторам (і це не гарантує арбітражному суду необмеженої влади щодо вищеописаного новоутворення, яке виникає в момент порушення справи), міркування стосовно неможливості оскарження мораторію, та й сам мораторій, відіграють менш важливу роль.
Діяльність до порушення справи про банкрутство
В доповнення до дій щодо забезпечення збереження майна, включеного до складу конкурсної маси, фідуціарним обов'язком боржника або арбітражного керуючого згідно з американською системою є зусилля, спрямовані на збільшення вартості такої конкурсної маси. Для досягнення цієї мети, крім повноважень щодо збирання надходжень на рахунки, подання оскаржень вимог та інших заходів, спрямованих на зростання платоспроможності боржника, боржнику або арбітражному керуючому надаються повноваження відмовлятися від певних угод, здійснених до порушення справи про банкрутство. Він може відмовитися від невигідних контрактів, може повернути назад усе, передане раніше внаслідок шахрайських дій і чому дається широке визначення - "майно", за яке боржник отримав значно меншу вартість, ніж він фактично передав, незалежно від того, чи був контрагент заінтересованою особою; він також може повернути кредиторам кращі платежі, що були зроблені на шкоду іншим кредиторам.
Такі заходи - важливе потенційне джерело повернених фондів, вони стають перешкодою на шляху корупції, сприяють рівності у розподілі коштів і запобігають перегонам з "розчленування" ("роздроблення") боржника напередодні банкрутства. У Сполучених Штатах такі заходи є основною складовою діяльності боржника або арбітражного керуючого у справі про банкрутство
Незважаючи на те, щоі стаття 17 Закону України, і стаття 78 Закону Росії містять такі положення, хоча вони визнають недійсними лише випадки шахрайської передачі заінтересованим особам, схоже на те, що, принаймні в Україні, ці положення використовуються дуже рідко. Можливо, через не зовсім чіткі формулювання цих практично ідентичних розділів українського та російського законів, через невизначеність меж ключового терміну "угода" чи через відсутність досвіду розвиненого застосування цих положень, практики не користуються перевагами, які надає цей важливий аспект банкрутства. Очевидно, що система банкрутства, яка ігнорує діяльність боржників і кредиторів й яка потенційно спрямована на наближення банкрутства, не може бути ефективною.
Відношення до кредиторів
Забезпечені кредитори
Вимоги забезпечених кредиторів у розмірі забезпечення є "священними". У Сполучених Штатах Америки забезпечені вимоги захищаються Конституцією, оскільки П'ята Поправка до Конституції захищає "життя, свободу і власність", а вимога, забезпечена предметом застави, є умовним правом власності. Американський закон про банкрутство, як і стаття 11.9 українського Закону та стаття 109.1 російського Закону, передбачає: якщо вимога забезпечена не в повному обсязі, якщо вартість предмета застави менша за розмір боргу, який цей предмет застави забезпечує, вимога такого кредитора поділяється на дві частини. Кредитор одержує забезпечену частину вимоги, що дорівнює вартості предмета застави, та незабезпечену частину вимоги у розмірі залишку боргу. Вимоги кредиторів, які забезпечені не в повному розмірі, підлягають забезпеченню у повному обсязі, проте лише у розмірі
Loading...

 
 

Цікаве