WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі питання пред'явлення, розгляду, обліку та задоволення вимог кредиторів в законодавстві, що регулює питання банкрутства в Україні - Реферат

Деякі питання пред'явлення, розгляду, обліку та задоволення вимог кредиторів в законодавстві, що регулює питання банкрутства в Україні - Реферат

кредиторів. Після попереднього судового засідання інших засідань, де б приймалося таке визначення, Законом не передбачається, що виключає можливість отримання кредитором інших підстав щодо визначення кількості голосів на загальних зборах кредиторів. До того ж заява кредитора може поступити і після ухвалення рішення загальними зборами, коли ціль прийняття такого визначення суду виявиться реалізованою.
Аналогічним чином регулюються права кредитора й у статтях 60 та 72 Акта СНД: вимоги кредиторів, які надійшли після завершення місячного строку, розглядаються та враховуються до процедури ліквідації, голоси кредиторів визначаються судом тільки протягом місячного строку, і цей строк відновленню не підлягає.
Про аналіз фінансового становища та можливості санації боржника
Розповсюдженою серед практиків є думка, що можливе зростання числа вимог кредиторів аж до процедури ліквідації зробить неможливим проведення санації боржника, що розрахована, виходячи із визначеної на момент складання плану санації суми вимог кредиторів.
Водночас, звичною практикою стало зростання вимог кредиторів щодо заробітної плати після складання плану санації до самої стадії ліквідації та задоволення поточних зобов'язань боржника.
Відповідно, план санації має передбачати можливе зростання вимог кредиторів після складання плану. Саме для цього арбітражний керуючий під час укладання плану санації повинен врахувати суму вимог кредиторів відповідно до балансу боржника, де відображені практично всі вимоги кредиторів.
До цього зобов'язує необхідний, згідно із Законом, аналіз фінансового становища боржника, і цей аналіз розпорядник майна починає до надходження всіх вимог кредиторів (частина 9 статті 13 Закону). На підставі цього аналізу розпорядник майна подає комітету кредиторів пропозиції щодо можливої санації боржника.
Як засвідчує практика, кількість всіх кредиторів, які заявили про свої вимоги до боржника у процедурі банкрутства, значно (суттєво) менша за кількість кредиторів, заявлених у балансі боржника.
Можливі випадки, коли кредитор пред'явить не враховану в балансі боржника вимогу і ця вимога може виявитися вигаданою. При цьому від вигаданих вимог боржник захищений судовим розглядом вимог кредиторів, щодо яких є заперечення боржника (частина 5 статті 14), а також можливістю відмовитися від виконання угод (частина 3 статті 17 Закону), визнати спірні угоди недійсними за більшою кількістю підстав, ніж це передбачено у позовному провадженні (частина 11 статті 17 Закону).
Отже, план санації має бути складений із урахуванням суми вимог усіх кредиторів за балансом боржника.
На практиці часто зустрічається ситуація, коли кредитори приймають план санації, не зважаючи на неможливість задовольнити поточні витрати боржника, зокрема при неможливості сплати поточної заробітної плати працівникам боржника, що залишилися на роботі, виплат арбітражному керуючому та оплати комунального обслуговування боржника.
Описана ситуація, з великою долею вірогідності, може привести до припинення санації та переходу до ліквідації.
У зв'язку з цим у Законі зовсім не випадково міститься вимога щодо необхідності надання суду доказів достатності в боржника майна для покриття судових витрат (частина 4 статті 7 Закону) при поданні особисто боржником заяви про порушення справи про банкрутство.
У статті 59 Акта СНД прямо говориться, що аналіз фінансового становища боржника проводиться з метою визначення достатності майна, що належить боржнику, для покриття судових витрат, витрат арбітражного керуючого. Акт СНД пов'язує введення процедури санації з наявністю джерела сплати таких витрат.
Про реєстр вимог кредиторів
Оскільки сума вимог кредиторів може мінятися до стадії ліквідації, то і реєстр кредиторів може змінюватися до визначеного ліквідатором дня, коли вимоги кредиторів вже не розглядаються і вважаються погашеними (частина 5 статті 31 Закону).
Тому практика фіксації в реєстрі сумі вимог кредиторів після розгляду реєстру судом на його попередньому засіданні не відповідає вимогам Закону і може призвести до зловживань. У Законі прямо сказано, що арбітражний керуючий розглядає вимоги кредиторів до самого закінчення строку, встановленого ліквідатором (частина 1 статті 25 Закону). Розгляд, облік та задоволення цих вимог має відображатися лише у реєстрі вимог кредиторів, і будь-які інші списки кредиторів поза реєстром вимог кредиторів не можуть бути підставою для обліку та задоволення їхніх вимог. За Законом арбітражний керуючий не зобов'язаний одержувати від суду результати розгляду вимог, які надійшли після закінчення місячного строку.
Про вплив мораторію на черговість задоволення вимог кредиторів у процедурі санації та ліквідації
На будь-якій стадії банкрутства вимоги кредитора можуть задовольнятись у відповідності до черги, вказаної у реєстрі вимог кредиторів і статті 31 Закону, про що сказано в частинах 3, 4 статті14, частині 2 статті 15, частині 14 статті 21, частині 1 статті 25 Закону.
У той же час у відповідності із визначенням мораторію (стаття 1) під час його дії не повинні задовольнятися вимоги кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до порушення справи про банкрутство, і можуть задовольнятися вимоги кредиторів за зобов'язаннями, що виникли після порушення справи про банкрутство (частина 4 статті 12, частина 6 статті 17). Таких кредиторів у літературі називають поточними кредиторами.
Внаслідок дії мораторію кредитори по поточним зобов'язанням отримають задоволення раніше за ініціюючого кредитора та інших кредиторів із вимогами по зобов'язанням, що виникли до порушення справи про банкрутство.
Безпосередньо в Законі передбачені такі вимоги кредиторів по поточних зобов'язаннях: вимоги щодо сплати (поточної) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частина 4 статті 12); витрати на утримання та збереження майна, аудит, оцінку, продаж майна, на оплату державного мита, оплату послуг арбітражного керуючого (частина 1 статті 31); на поточні кредити боржника, узгоджені з розпорядником (частина 13 статті 13).
У Законі не міститься ніяких обмежень щодо задоволення вимог кредиторів по поточних зобов'язаннях на стадії розпорядження та санації і в ньому немає вичерпного переліку вимог по зобов'язанням, які виникли після порушення справи про банкрутство. У зв'язку з чим до таких вимог можуть бути віднесені й будь-які інші зобов'язання боржника, що виникли у процедурі розпорядження та санації. Наприклад, вимоги щодо сплати векселя, виданого боржником після порушення справи про банкрутство. Стаття 72 Акта СНД передбачає, що значні угоди боржника, які він уклав під час процедури зовнішнього керування (санації), підлягають узгодженню із загальними зборами або комітетом кредиторів.
Вимоги та сплати кредиторам за поточними зобов'язаннями також повинні враховуватись у реєстрі вимог кредиторів.
Вимоги ініціюючого кредитора й інших кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до порушення справи про банкрутство, задовольняються відповідно до реєстру кредиторів у строки, визначені планом санації після задоволення вимог кредиторів по поточних зобов'язаннях.
Черговість задоволення вимог кредиторів на стадії санації
З врахуванням вищесказаного стосовно
Loading...

 
 

Цікаве