WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Чи підлягають оскарженню ухвали про порушення справи про банкрутство? - Реферат

Чи підлягають оскарженню ухвали про порушення справи про банкрутство? - Реферат

справах про банкрутство регулюється, в першу чергу, цим Законом, а лише потім, у частині, не врегульованій ним, іншими законодавчими актами України, зокрема й Господарським процесуальним кодексом України.
Чи згадується у вищезазначеному Законі інститут припинення провадження у справі, чи дає цей Закон відповідь на запитання стосовно долі незаконної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство? Так, такий інститут цим спеціальним Законом передбачений.
Стаття 40 Закону ("Припинення провадження у справі про банкрутство") передбачає, що:
1. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
3) у провадженні Господарського суду є справа про банкрутство того
ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32
цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
2. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду (і це положення статті вже застаріло).
Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.
Як видно зі змісту наведеної норми, вона не містить такої підстави припинення провадження у справі, як помилкове порушення провадження (відсутність підстав для порушення в момент винесення ухвали про порушення провадження у справі), під яку можна було би підвести наш приклад. Не треба підозрювати законодавця у свідомому пропуску того, що, за логікою, має міститися у змісті цієї норми. Техніко-юридична недосконалість Закону та обговорюваної статті проявляється й в інших положеннях.
Законодавець не передбачив у статті 8 Закону можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство саме тому, що така помилка повинна виправлятися шляхом припинення провадження у справі.
Чи можна застосувати положення статті 80 ГПК України для виправлення цієї ситуації (помилки, допущеної судом при порушенні справи про банкрутство - порушенні провадження у справі без достатніх підстав для цього), припинивши провадження у справі. Вважаємо, що так. Не зайвим буде нагадати зміст статті.
Статтею 80 передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
3) заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, і можливість такого врегулювання втрачена;
4) позивач відмовився від позову, і відмову прийнято
господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення
третейського суду;
6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
7) сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом.
При досить великому діапазоні підстав припинення провадження у справі, передбаченому наведеною нормою, лише одну з них, на нашу думку, можна прийняти як доречну. Це - підстава, передбачена пунктом 1 статті 80(?) ("спір не підлягає вирішенню в господарських судах України"). Таке застосування цієї норми при припиненні провадження у справі про банкрутство не суперечить змісту статті, його буквальному тлумаченню. Розуміти при цьому норму слід таким чином, що законодавцем малася на увазі не лише, і не в першу чергу, непідвідомчість певної категорії спору господарському суду. Так, законодавець у даному разі вкладав у цю норму й інший зміст: неможливість розгляду в господарському суді конкретного спору, конкретної заяви. Згадаймо на обґрунтування такого тлумачення наведеної норми Кодексу зміст її "прототипу" - статті 62 ГПК України.
У цій нормі передбачається право судді відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах. Підкреслюємо: тут вжито термін "заява", а не "спір".
У даному випадку можливість такого тлумачення норми не виключається її "офіційним тлумаченням" Президією ВГСУ (роз'яснення від 23 серпня 1994 р. за № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 ГПК України", зі змінами та доповненнями).
Тому ж, для кого пропозиція щодо застосування пункту 1 ст.80 ГПК України для припинення провадження у справі про банкрутство у наведеному в статті прикладі здасться непереконливою, можна порадити припиняти таке провадження (стосується суддів) або клопотатися про це (стосується боржників), посилаючись на повноваження суду щодо застосування аналогії закону або права.
Для більшої переконливості обґрунтування необхідності саме припинення провадження у справі про банкрутство у разі безпідставності його порушення, а не оскарження такої ухвали в апеляційній інстанції, можна рекомендувати ознайомитися з регулюванням подібного питання Цивільним процесуальним кодексом України, якому запропонований спосіб захисту порушеного права цілком відповідає.
Отже, посилання на те, що інститут припинення провадження по справі існує, зокрема, й для виправлення допущених помилок при прийнятті заяв (у тому числі й у справах про банкрутство), на нашу думку, є переконливим.
Згаданий аргумент ґрунтується на вимогах чинного законодавства, хоча зміст статті 40 Закону потребує вдосконалення)
Пропонуючи такий спосіб захисту порушеного права дебітора, як клопотання у підготовчому засіданні суду про припинення провадження у справі про банкрутство, порушеного без достатніх на те підстав, виходимо з такого:
- суддя призначає дату проведення підготовчогозасідання суду, яке згідно зі статтею11 Закону має відбутися не пізніше, ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство;
- відповідно до п.4 згаданої статті у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Тобто, відносно врегульований характер процедури, її передбачуваність, оперативність говорять на користь пропонованого варіанту захисту порушеного права дебітора.
Певна річ, і цей варіант не свідчить про вирішення всіх проблем. Законодавець передбачив право на оскарження ухвали про припинення провадження у справі, не наділивши боржника правом оскарження ухвал про відмову в припиненні провадження. Проте, розгляд цих питань та дослідження подібних правових негараздів - це тема окремого дослідження.
Loading...

 
 

Цікаве