WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності) - Реферат

Основні моделі ініціювання судових процедур банкрутства (неспроможності) - Реферат

передбачено, що у разі ініціювання порушення справи про банкрутство боржником, він зобов'язаний одночасно із заявою надати план санації.
На наш погляд, ця вимога є недостатньо обґрунтованою, оскільки цілком можливо, що боржник, звертаючись до господарського суду, не має на меті відновлювати свою платоспроможність, або відновити її неможливо, бо справи боржника знаходяться в очевидно безнадійному стані.
__________
1 Використання критерію неоплатності, тобто перевищення пасиву боржника над його активами, передбачено в таких країнах як Англія, Німеччина, Польща, Росія (коли боржником виступає громадянин, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності), США. На сьогоднішній день, як правило, фінансовий стан, коли вартість боргових зобов'язань є більшою за все майно боржника, є додатковим критерієм по відношенню до критерію неплатоспроможності, необхідного для порушення справи про банкрутство щодо окремих суб'єктів.
На нашу думку, надання плану санації боржником має становити його право, а не обов'язок.1
Якщо боржник скористався другою моделлю входження до процедур банкрутства, то він повинен, крім інших відомостей, передбачених законодавством відповідної країни, обов'язково зазначити в заяві обставини, які свідчать про загрозу банкрутства, та підтвердити ці обставини документально.
Право боржника ініціювати процес входження до процедур банкрутства за другою моделлю передбачено законодавством Росії та Німеччини.
При поданні заяви (клопотання) у передбаченні банкрутства обов'язкова наявність обставин, які з очевидністю свідчать, що боржник невдовзі стане неплатоспроможним, наприклад: строк виконання зобов'язань ще не настав, але маються обставини, які об'єктивно свідчать про те, що через деякий час боржник буде не в змозі погасити ці зобов'язання.
Законом право боржника на звернення до господарського суду із заявою про визнання його банкрутом при появі загрози неплатоспроможності не передбачено. Але цей закон встановлює обов'язок боржника звернутися до господарського суду з такою заявою при наявності точно вказаних обставин. Ці обставини певною мірою стосуються і випадків загрози неплатоспроможності, але не охоплюють усього кола таких випадків, тому доцільним є введення до закону положення про право боржника ініціювати процес свого банкрутства в усіх випадках об'єктивної загрози неплатоспроможності.
З цього приводу пропонуємо доповнити ст.6 Закону пунктом 4 та викласти його у такій редакції:
"Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою у передбаченні його неплатоспроможності при наявності обставин, які свідчать про те, що він буде не в змозі виконати грошові зобов'язання перед кредиторами".
При цьому, на наш погляд, має бути використана друга модель добровільного ініціювання процедури банкрутства боржником, що діє, як зазначено вище, в Росії та Німеччині.
Третя модель навряд чи буде ефективною в Україні. Як свідчить досвід США, застосування такої моделі на практиці призводить до того, що багато компаній, особливо великих, використовували цю модель через нездатність регулювати свої борги та з метою використати можливість безболісного оздоровлення свого бізнесу [10].
__________
1 Аналогічна думка висловлюється також Р.Г.Афанасьєвим [9].
Більшість таких добровільних банкрутств відбулися з менш важливих, ніж звичайна технічна неплатоспроможність, міркувань. Таким чином, банкрутство, ініційоване боржником, використовується як інструмент його реформування і реструктуризації для збільшення прибутковості та лише часткового для погашення боргу. Між тим, відсоток збереження бізнесу боржника є незначним, а права кредиторів при цьому значно ущемляються.
Законодавство деяких країн відрізняє випадки, коли боржник подає заяву з власної ініціативи і коли він зобов'язаний звернутися до суду при наявності певних підстав, які обов'язково перераховані у відповідному законодавстві. Модель обов'язкового входження до процедур банкрутства боржником шляхом подання заяви (клопотання) передбачена в законодавстві таких країн як Англія, Болгарія, Росія та Франція. Виконання передбаченого законодавством про банкрутство зазначених країн обов'язку боржника або інших осіб, визначених законодавством, щодо звернення до суду із заявою (клопотанням) забезпечується нормами про їхню відповідальність у випадку невиконання даного обов'язку.1
Закон також передбачає, що боржник не тільки має право, але й зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.
У даному випадку мова йде про обов'язок боржника ініціювати процес банкрутства через загрозу настання неплатоспроможності (абз.2, 4 ч.5 ст.7 [1]).
___________
1 В Законі з цього приводу зазначено, що у разі невиконання боржникомуказаного обов'язку при виникненні відповідних обставин власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати обов'язкових платежів боржника (ч.6 ст.51).
Що стосується положення про обов'язок боржника звернутися до господарського суду з зазначеною заявою у випадку прийняття органом боржника рішення про звернення до господарського суду (абз.3 ч.5 ст.7 [1]), то воно уявляється вельми невизначеним з огляду на відсутність вказівок у Законі на обставини, що можуть служити підставою для прийняття органом боржника такого рішення.
Формулювання Закону дозволяє вважати, що орган боржника може керуватися тут лише власним розсудом.
Такий стан речей, на нашу думку, здатний викликати загрозу розширення можливостей для фіктивних банкрутств.
Встановивши обов'язок боржника у вказаних вище випадках ініціювати процес банкрутства, законодавець не згадує про необхідність наявності у боржника майна для покриття судових витрат, що, на наш погляд, свідчить про відсутність такої вимоги у вказаних випадках, але на відсутність даної вимоги слід би прямо вказати в Законі.
Тому вважаємо доцільним доповнити ч.5 ст.7 Закону абз.6 наступного змісту: "у випадках, передбачених цією частиною, заява боржника подається до господарського суду незалежно від наявності обставин, передбачених ч.4 ст.7 цього Закону".
Крім боржника та кредиторів, ініціювати процедуру банкрутства можуть: керівники неспроможного боржника в Англії та Франції, власник майна боржника - у Казахстані та Польщі, прокурор - в Болгарії, Казахстані, Молдові, Росії, Франції, суд - в Англії та Франції, та інші особи, визначені законодавством про банкрутство зазначених країн.
Література:
1.Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство": Закон України від 30.06.99, № 784-XIV// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - С. 378.
2.Арбітражний процес: В 2 ч. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. - Харків, 1999. -
Ч. 2. - С.203.
3.Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": Закон України від 07.03.02, № 3088-ІІI// Урядовий кур'єр. - 2002. -
№ 71 (13.04.02).
4.Васильев Е.А. Правовое регулирование конкурсного производства в капиталистических странах. - М., 1989 - С.24-25.
5.Джунь В.В. Концептуальні завдання реформи інституту неспроможності // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1999. - № 2 - С.184.
6.Бірюков О.М. Інститут неспроможності: порівняльно-правовий аналіз. - К., 2000. - С.13, 146.
7.Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. - Львів, 2000. - С.96, 115.
8.Шершеневичъ Г.Ф. Курсъ торгового права: В 4 т. - С.-Петербургъ, 1912. - Т.4. - С.162-163.
9.Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.04. - К., 2001. - С. 88.
10.Current Development in International and Comparative Corporate Insolvency Law - OXFORD, 1994. - P. 186.
Loading...

 
 

Цікаве