WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

Правове забезпечення екологічної безпеки - Курсова робота

здійснення Директиви, її чинності та відміни Директиви 82/501 ЄС з часу набрання чинності Директиви РЄС від 9 грудня 1996 p., яка набирає сили на 20-й день після її опублікування в Офіційному журналі Європейського Співтовариства.
Держави-члени Європейського Співтовариства взяли на себе зобов'язання не погіршувати якість життя людини, зокрема через довкілля, здоров'я та природу, усвідомлюючи, що людина та власність піддаються особливій небезпеці внаслідок певної діяльності, та зважаючи на те, що викиди речовин, які сталися в одній державі, можуть спричинити шкоду іншій державі, а тому проблеми, пов'язані з такою компенсацією, мають інтернаціональне походження. Основною метою Конвенції є гарантування відповідних компенсацій шкоди, якої завдано внаслідок впливу, небезпечного для довкілля.
Проведений аналіз міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки, що має транскордонний вплив, свідчить про наявність відповідних механізмів попередження екологічного ризику, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що обумовлює процеси гармонізації екологічного законодавства України з міжнародними нормами і принципами у сфері екологічної безпеки.
Відповідальність за порушення екологічного законодавства
а) дисциплінарна відповідальність
Поширення екологічної небезпеки в різних регіонах держави обумовлює пошук активних і творчих сил та конкретних заходів щодо їх відвернення. Тому важливе значення в системі протидій реальній екологічній небезпеці покладається на державно-правовий механізм гарантування екологічної безпеки, зокрема ре-гулюючими засобами сучасного екологічного законодавства.
Проведений аналіз нормативно-правового регулювання у цій сфері дозволяє констатувати, що регламентація відносин щодо забезпечення екологічної безпеки здійснюється у сучасних умовах за допомогою різних за формою законодавчих та підзаконних актів.
Я вважаю, що реальна ситуація вимагає дійових процедур та специфічних функцій щодо забезпечення екологічної безпеки на рівні різних органів управління у цій сфері з позиції реалізації та захисту права громадян на екологічну безпеку, регулювання екологічної безпеки у системі національної безпеки, гарантування безпечності існування народу України з погляду впливу явищ і факторів природного та техногенного походження, досягнення виконання нормативно-правових вимог державою та її інституціями щодо гарантування безпеки від природної стихії, юридичними та фізичними особами щодо експлуатації, застосування, використання тощо екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності, виконання вимог міжнародно-правових принципів і норм.
Отже, логічно, щоб ці та інші питання були конкретизовані у спеціальному законодавчому акті - законі України про екологічну (природно-техногенну) безпеку.
В ньому бажано зосередити правові норми, які були б спрямовані на забезпечення основної мети екологічної політики України - гарантування екологічної безпеки для життєдіяльності громадян України на національному, регіональному, місцевому і локальному рівнях; вжиття належних матеріальних, процедурних, інституційних та інших забезпечувальних заходів щодо її регулювання та створення організаційно-юридичних умов для реалізації і захисту природного і конституційного (юридичного) права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
На мою думку у системі запобігання екологічному ризикові та настанню екологічної небезпеки особливого значення слід надати державним програмам забезпечення екологічної безпеки (програмам відвернення та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій), веденню державного реєстру (кадастру) екологічно небезпечних територій і об'єктів та регулюванню екологічно небезпечних видів діяльності.
Важливо регламентувати, що з метою запобігання та локалізації надзвичайних екологічних ситуацій, зменшення їхнього негативного впливу на стан довкілля і здоров'я населення відповідно до умов і характеру екологічної небезпеки техногенного впливу чи прояву стихійних природних явищ можуть розроблятися відповідно до Державної екологічної політики національні, регіональні та місцеві (локальні) програми забезпечення екологічної безпеки чи комплексні програми відвернення та ліквідації (усунення) надзвичайних екологічних ситуацій.
Ці програми могли б запроваджуватися з урахуванням картографічних даних небезпечних природних і техногенних впливів та відомостей державного реєстру (кадастру) екологічно небезпечних територій і об'єктів.
Ефективність такого закону може бути позитивною за умови закріплення гарантій держави щодо відвернення настання екологічної загрози внаслідок природної стихії та встановлення зобов'язань юридичних і фізичних осіб, які експлуатують екологічно небезпечні об'єкти чи здійснюють відповідні види діяль-ності, здатні спричинити надзвичайні екологічні ситуації.
З метою запобігання та стримування непередбачуваних викидів, зменшення їх негативних наслідків і обмеження шкоди для людей і навколишнього природного середовища, вжиття необхідних заходів для захистуїх від значних техногенних впливів, забезпечення відновлення територій та доведення інформації до громадськості, місцевих органів влади і спеціально уповноважених органів доцільно передбачити у законі зобов'язання осіб, які експлуатують екологічно небезпечні об'єкти або здійснюють таку саму діяльність щодо розробки внутрішніх та зовнішніх планів дій у надзвичайних екологічних ситуаціях із визначенням заходів, обов'язкових для здійснення у межах їхніх територій та подання відповідної інформації у встановлені терміни спеціально уповноваженим органам, а також порядок проведення консультацій із заінтересованою громадськістю.
Однаковою мірою мають бути розроблені норми, які б врегулювали всю систему передачі та обміну інформацією з міжнародними організаціями та державами, що можуть зазнати негативних наслідків від екологічно небезпечної діяльності, з аналізом причини настання, здійснення ліквідаційних робіт та заходів щодо відвернення наступних надзвичайних екологічних ситуацій.
Норми, які б передбачали процедури стандартизації, нормування у галузі екологічної безпеки, ліцензування здійснення екологічно небезпечних видів діяльності, паспортизації екологічно небезпечних об'єктів, сертифікації аналогічної продукції та засобів пакування, здійснення аудиту такої діяльності, експертизи відповідних об'єктів, екологічно небезпечних зон та територій, застосування економічних та фінансових засобів, які б спрямовувалися на відвернення і реагування на аварії і катастрофи, проведення інспектування та різноманітних форм контролю (міждержавного, державного, громадського тощо), а також запровадження інституту страхування за шкоду, заподіяну здійсненням екологічно небезпечних видів діяльності та відповідальності за екологічний ризик.
Підставою для припинення екологічно небезпечної діяльності підприємств є систематичне вчинення правопорушень у сфері екологічної безпеки.
Систематичним порушенням нормативів екологічної безпеки та екологічних стандартів доцільно вважати такі правопорушення, які були допущені два і більше рази, що були офіційно встановлені органами державного контролю і нагляду та за які до винних могли застосовуватися або не застосовуватися заходи державного
Loading...

 
 

Цікаве