WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

у спадкодавця припиняється у зв'язку з його смертю, а право власності у спадкоємця виникає на підставі заповіту (таке неспівпадіння юридичних фактів невиключається і при спадкуванні за законом).
Віддаючи належне проблемі класифікації підстав виникнення права приватної власності, все-таки необхідно визнати пріоритетність питання розкриття змісту самих підстав, їх впливу на формування приватної власності громадян. Не можна не враховувати і того, що, як правило, право власності набувається за правомірними юридичними підставами.
Законодавство про приватну власність не містило ні вичерпного, ні орієнтовного переліку підстав виникнення у громадян права власності, обмеживши коло можливих її об'єктів та межі їх використання. По-іншому вирішена ця проблема в Законі України "Про власність", в якому проблема підстав виникнення у громадян права власності знайшла конкретне вирішення.
В ст.12 "Підстави виникнення права приватної власності" Закону України "Про власність" записано:
1. Праця громадян є основою створення і примноження їх власності.
2. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
В Законі "Про власність в СРСР" також містилася подібна норма, але з певними редакційними і структурними особливостями. Сформульована вона в пп.1, 5 ст.6 "Загальні положення про власність громадян" Закону. Власність громадян, зазначається в ньому, створюється і примножується за рахунок їхніх трудових доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, вкладених у кредитні установи, акції та інші цінні папери, набуття майна у спадщину і на інших підставах, які допускаються законом (п.1). Право успадкування майна громадян визнається і охороняється законом (п.5).
На перший погляд здається, що істотної різниці у формулюванні підстав виникнення у громадян права власності не існує. Але насправді це не так. Так, в п.1 ст.12 Закону України "Про власність" зафіксоване положення про те, що праця є основою створення і примноження їх власності, яке відсутнє в Законі "Про власність в СРСР". Однак таке положення має лише соціально-економічне значення і не несе якогось юридичного навантаження, що дає підстави для висновку про сумнівність його практичної значимості, а відтак і про необов'язковість введення цього положення у викладеній редакції в новому Цивільному кодексі України. Не можна навіть припустити, що законодавець мав на увазі не визнавати право власності за громадянами, які набули майно не в результаті праці, адже вже в наступному пункті (п.2) Закону України "Про власність" громадянам дозволяється набувати майно без безпосереднього прикладення праці (отримання доходів від акцій та інших цінних паперів, в порядку спадкування тощо). Повернення ж до використання понять "трудовий доход" і "нетрудовий доход" не може мати перспектив, оскільки, як засвідчила багаторічна практика їх застосування, вони призводять до багатьох ускладнень, до порушень майнових прав громадян. П. 1 ст.12 Закону України "Про власність" фактично не потрібний і тому, що в наступному другому пункті цієї статті отримання громадянами доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці тощо визнається підставою виникнення на них права власності. Правові і редакційні переваги має зміст п.2 ст.12 Закону України "Про власність" над змістом п.1 і 11.2 Закону "Про власність в СРСР", які зводяться до наступного:
1. В законі України "Про власність" іде мова про набуття громадянами "права власності", а в Законі "Про власність в СРСР" - про створення і примноження "власності" громадян. Тобто в останньому випадку визначаються економічні засади формування власності громадян, а не юридичні.
2. Положення українського Закону значно прогресивніші, оскільки він надає громадянам право набувати власність "на доходи від підприємницької діяльності", а Закон "Про власність в СРСР" надав таке право "на трудові доходи від ведення власного господарства", що зрозуміло, не одне і те ж.
3. В Законі України "Про власність" спадкування майна розглядається як підстава виникнення у громадянина права власності, а в Законі "Про власність в СРСР" лише зазначалося, що "право успадкування майна громадян визнається і охороняється законом" (п.5 ст.6).
За Законом "Про власність в СРСР" створення власності можливе за перерахованими та іншими підставами, які "допускаються законом", що суперечить проголошеному цим же Законом принципу: дозволено все, що не заборонено законом. Український законодавець намагався врахувати цю обставину, але здійснив це, як на погляд окремих фахівців, не найкращим чином, допустивши правову суперечливість в формулюванні заключної частини п.2 ст.12 Закону України "Про власність".
Для кращого розуміння допущеної правової суперечності викладають зазначений пункт у спрощеному вигляді, а саме: "Громадянин набуває права власності... на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом".1
Загальновідомо, між тим, що спадкування в Україні здійснюється за законом і за заповітом. 3 наведеного тексту складається враження, що спадкування за законом - це підстава виникнення права власності у спадкоємця за угодою, що було б юридичною помилкою. Але навіть тоді, коли спадкування здійснюється за заповітом, юридично не коректно робити висновок про виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно на підставі укладеної угоди. Заповіт є односторонньою угодою, в якій виражається воля лише однієї сторони - спадкодавця, і юридичного відношення до її укладення спадкоємець не має. Зазначене положення, однак, може дати привід для протилежного висновку. Водночас воно правильне щодо двосторонніх і багатосторонніх угод.
Незрозуміло також, чому законодавець обмежив не перераховані в п.2 ст.12 Закону України "Про власність" підстави виникнення у громадянина права власності лише "іншими угодами, не забороненими законом". Насправді право власності у громадянина може виникнути також за підставами, які конкретно не перераховані в зазначеному пункті і не є угодами (наприклад, отримання винагороди за зданий скарб, призів за перемоги на спортивних змаганнях тощо).
В новому ЦК України більш чітко передбачені випадки за яких виникає право власності та момент його набуття. Зупинимось на деяких з них.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право
Loading...

 
 

Цікаве