WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Разом із тим, якщо в складі спадщини є нерухоме майно, то спадкоємець, який отримав свідоцтво про право на спадщину, повинен зареєструвати право на це майно у відповідних органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лишез моменту державної реєстрації.
Таким чином, державний акт на землю, що переходить в порядку успадкування, потрібно переоформити на ім'я спадкоємця. Підставою для цього є стаття 125 Земельного кодексу України, яка встановлює нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку, отриманням документа, що посвідчує це право, та його державною реєстрацією. Тобто спадкоємцю необхідно виготовити державний акт, який би посвідчував право на земельну ділянку, та зареєструвати його.
Земельне законодавство, яке діяло до середини 2003 року передбачало, що спадкоємець, оформивши на своє ім'я в землевпорядній організації державний акт, звертався в органи, наділені повноваженнями щодо видачі й реєстрації державних актів, тобто до сільських, селищних, міських та районних рад, реєстрував його й ставав повноцінним власником. Зі зміною законодавства змінився й порядок отримання нового державного акта та його реєстрації. Чинний Земельний кодекс України розглядає реєстрацію прав на землю як складову частину державного земельного кадастру й закріплює повноваження щодо його ведення за органами державної влади з питань земельних ресурсів.
До того ж, 17 лютого 2003 року Президент України підписав Указ "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", і Держкомзем України, відповідно до статті 202 Земельного кодексу України та на виконання зазначеного Указу Президента, видав наказ від 2 липня 2003 року № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель". Зазначений наказ органи державної реєстрації використовують і зараз, після введення в дію Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмежень". Крім цього, було прийнято ще ряд законодавчих актів, які регламентують порядок переоформлення державних актів. Зокрема статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що в разі відчуження земельних ділянок в обов'язковому порядку проводиться землеустрій.
Тобто необхідно звернутися до розробника документації із землеустрою - юридичної чи фізичної особи, яка має відповідну ліцензію на проведення таких робіт, і замовити технічну документацію щодо складання документа, який посвідчує право на земельну ділянку. Це передбачено також "Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання дер-жавних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі". Зокрема пунктом 1.13 даної інструкції визначено, що при переоформленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку складання державного акта здійснюється після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими знаками. До того ж, на одну земельну ділянку біля будинку необхідно готувати два державні акти. І хоча знайти у законодавстві чітку відповідь неможливо, органи державної реєстрації виходять з того, що, відповідно до згаданої "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів...", державний акт видається на земельну ділянку ними.1
Разом із тим, розділ реєстраційної картки автоматизованої системи державного земельного кадастру дозволяє внести лише один вид цільового використання землі. Тобто якщо біля успадкованого будинку (в селі) знаходиться земельна ділянка площею, наприклад, 0,45 га, то це означає, що одна її частина - не більше 0,25 га - надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, а решта (в даному випадку 0,2 га) - для ведення особистого селянського господарства. І на таку земельну ділянку створюються дві реєстраційні картки.
Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на землю не дозволяє власнику розпоряджатися належним йому майном. Водночас спадкоємець, який отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, може захищати свої права в суді та інших установах, і в разі виникнення спору зареєстровані речові права матимуть пріоритет над незареєстрованими.
Сьогодні чимало власників земельних часток (паїв) або земельних ділянок сільськогосподарського призначення задумуються, як передати їх своїм дітям - громадянам іноземних країн. Чи варто взагалі набувати у власність земельну ділянку (отримувати державний акт), якщо спадкоємець (син, дочка) є громадянином іншої держави?
Щоб відповісти на ці питання, насамперед з'ясуємо особливості набуття у власність земельних ділянок та розпорядження ними іноземцями.
Стаття 81 Земельного кодексу України встановлює три способи набуття у власність земельної ділянки іноземцями: придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами, викуп земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать іноземним особам на праві власності, та спадкування земельних ділянок. Зі змісту пункту 4 статті 22 та пункту 2 статті 81 Земельного кодексу України випливає, що перші два способи набуття у власність земельних ділянок іноземцями стосуються лише земель несільськогосподарського призначення. Всі інші землі можуть набуватися іноземцями лише в одному випадку - в разі їх спадкування.
Це означає, що перехід права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення від громадянина України до іноземця може відбутися лише після відкриття спадщини (смерті спадкодавця). За життя громадянин України не може відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є його власністю, на користь іноземця.
Що ж стосується передачі у власність земельних ділянок (у тому числі сільськогосподарського призначення) громадянами України, то, відповідно до тієї ж статті 81 Земельного кодексу України, таких способів є п'ять. З-поміж них необхідно звернути увагу на придбання земельної ділянки у власність шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю).
При аналізі правового режиму земельного паю слід усвідомлювати, що це не конкретна земельна ділянка, а лише право на отримання земельної ділянки в натурі, яке може й не бути реалізоване.
Документом, що підтверджує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Власник сертифіката, за його бажанням, може набути у власність земельну ділянку, виділивши її в натурі (на місцевості). Для цього необхідно здійснити ряд дій: подати заяву до районної державної адміністрації, взяти участь у розподілі земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), замовити й оплатити землевпорядній організації виготовлення відповідної технічної документації, отримати й
Loading...

 
 

Цікаве