WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

Право приватної власності на землю в Україні (магістерська робота) - Реферат

Юридичні колізії в сфері регулювання приватної власності на землю
Необхідно зазначити, що з прийняттям нових редакцій Земельного та Цивільного кодексів в Україні набагато покращилась ситуація з правовим регулювання відносин власності. Вказані нормативні акти дали можливість усунути значну кількістьюридичних колізій, які виникали раніше в сфері виникнення та реалізації права приватної власності на землю. Більш менш вирішене питання і з процесами розпаювання землі.
В той же час, залишилась сфера відносин, яка потребує подальшого врегулювання та вдосконалення. Вона пов"язана із процедурою набуття права власності в порядку успадкування. Сьогодні в ній відбувається найбільше юридичних колізій.
Значна кількість дискусій виникає під час оформлення спадщини на земельні ділянки, що пов'язане з відсутністю прямого правового регулювання спадкування даного виду майна в Цивільному кодексі України.
За термінологією чинного Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи (і тільки), яка померла або оголошена померлою, до інших осіб (фізичних, юридичних, держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад тощо). Об'єктами спадкування є цивільні права й обов'язки, що можуть переходити в спадщину чи то за заповітом, чи то за законом. Серед інших майнових прав успадковуються також об'єкти нерухомості, зокрема земельні ділянки, що використовуються для виробництва, особистого селянського господарства, садівництва, присадибні земельні ділянки, ділянки для дачного та гаражного будівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель.
Законодавство дає право спадкодавцеві розпоряджатися своїм спадковим майном вільно за виключенням, обумовленим статтею 1241 ЦУ (обов'язкова доля). Заповідач з урахуванням зазначеного повністю розпоряджається своїм майном на власний розсуд, при цьому визначає коло спадкоємців, встановлює за бажанням сервітути (задоволення потреб інших осіб, окрім власника) тощо. Часом відкриття спадщини є дата смерті фізичної особи або день, з якого така особа оголошена померлою, а місцем відкриття спадщини - останнє місце проживання спадкодавця, а в разі, якщо воно невідоме - місце розташування нерухомого майна або основної його частини.
Першою особливістю спадкування земельної ділянки є те, що чинне законодавство обумовлює обов'язком збереження її цільового призначення. Цільове ж призначення земельної ділянки визначається в державному акті на право власності на землю. Важливим є питання щодо кола осіб, які мають право передавати земельні ділянки в спадок, тобто потенційні спадкодавці. Отже, потенційні спадкодавці - власники земельних ділянок, як правило, вирішують питання щодо розпорядження майном переважно через призначення спадкоємців шляхом складання заповіту та розподілу спад-кового майна на свій розсуд.
Згідно норм чинного законодавства, укладення заповіту неможливе без його посвідчення відповідною особою, наділеною означеними повноваженнями. Особами, яким надано право посвідчувати заповіт, є но-таріуси. Іншими особами, яких закон наділяє таким правом, є, наприклад, головний лікар, заступник головного лікаря з медичної частини або черговий лікар лікарні, госпіталю, де така особа лікується. Обов'язковою умовою посвідчення цими особами заповітів є посвідчення при свідках.
Слід зазначити, що положення нового Цивільного кодексу також застосовуються й до спадщини, яка відкрилась, але ніким із спадкоємців не була прийнята до 1 січня 2004 року. Це означає, що право на спадкування за законом спадщини, яка відкрилася і не була успадкована до набрання чинності Цивільним кодексом України, мають також особи, які належать до третьої, четвертої та п'ятої черг спадкоємців. За положеннями попереднього Кодексу, такі особи мали право на спадщину лише за умови складення спадкодавцем заповіту на їх користь.
Так із практики діяльності юридичного центру однієї із громадських організацій вказувалось, що "до Полтавського центру юридичної допомоги звернувся мешканець села Ковалі Хорольського району Полтавської області Іван Чорненький, який успадкував від батька земельну частку (пай) розміром 5,49 га, і яку без його згоди було незаконно передано в оренду за рішенням сільської ради. Батько заявника Іван Якович Чорненький отримав земельну частку (пай) на території сусідньої Грушинської сільської ради, яку в квітні 2003 року передав в оренду ВСК ім. Шевченка. Орендна плата за договором складала 988 гривень. Проте 2 листопада 2003 року Іван Чорненький помер. Його син у встановлений строк подав заяву про прийняття спадщини, а сер-тифікат на право на земельну частку (пай) оформив на своє ім'я 20 грудня 2004 року. Незважаючи на це, Грушинська сільська рада прийняла рішення визнати земельну частку (пай) Чорненького-старшого не успадкованою та передати її в оренду ПОП "Єдність" до виявлення спадкоємців. У результаті цілий рік земля використовувалась ПОП "Єдність", а орендна плата за її використання надійшла до Грушинської сільської ради" ними.1
У чинному Цивільному кодексі України немає норми, яка передбачала б автоматичний перехід спадкового майна до держави навіть за відсутності спадкоємців. Натомість введено поняття відумерлої спадщини і передбачено, що "в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини" (стаття 1 277 Цивільного кодексу України). Отже в розглядуваному випадку дії Грушинської сільської ради йшли врозріз із вимогами чинного законодавства.
Що характерно - сільська рада передавала в оренду не виділену в натурі земельну ділянку, а земельну частку (пай). Тим не менше, суд визнав за спадкоємцем право на одержання орендної плати за весь період, коли пай перебував в оренді. Подібні справи й раніше вирішувались позитивно на користь спадкоємців, причому нерідко й у досудовому порядку.
Вважаю, що рішення суду є важливим досягненням у боротьбі за право спадкоємців на одержання орендної плати за успадковану землю, оскільки, на жаль, практика віднесення земельних часток (паїв) і навіть земельних ділянок, право власності на які посвідчене державними актами, до так званих невитребуваних або неуспадкованих дуже поширена в багатьох регіонах. Сприяє таким незаконним рішенням зокрема діяльність контрольно-ревізійного управління, яке фактично змушує сільських голів укладати договори на ділянки або земельні частки (паї) в разі смерті їхніх власників, не рахуючись із тим, що до визнання спадщини відумерлою сільські ради не мають права розпоряджатися цим майном.
Крім зазначеного, чинний закон покладає на спадкоємця, який прийняв у спадщину нерухоме майно, обов'язок звернутися до нотаріуса за видачею йому
Loading...

 
 

Цікаве