WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. Особисті права та свободи людини і громадянина. Презумпція невинуватості - Контрольна робота

Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. Особисті права та свободи людини і громадянина. Презумпція невинуватості - Контрольна робота

України значно демократизувала заходів, що обмежують свободу людини, її особисту недоторканість. Цим зумовлюється, що лише суд своїм умотивованим рішенням і тільки на підставі чинного законодавства може дати дозвіл на арешт людини і утримання її під вартою.
Право на недоторканість житла (ст.30)
Це право не дозволяє без підстав, передбачених законом, увійти до житла проти волі осіб, які в ньому проживають. Поняття життя в даному разі підлягає широкому тлумаченню. Під житлом слід розуміти не тільки відповідну кімнату, квартиру, жилий будинок, а й усі допоміжні приміщення, якими користуються у повсякденному житті.
Принцип недоторканості житла поширюється не тільки на місце постійного проживання особи, а й на місця її тимчасового мешкання у готелях, санаторіях, будинках відпочинку тощо.
Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31)
Це право належить до загальновизнаних суб'єктивних прав особи. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом. Інакше вони спричиняють кримінальну відповідальність за ст. 131 Кримінального кодексу України. Ці винятки обумовлені виключно гуманною метою - запобігти злочинові або з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Такі винятки можливі лише тоді, коли в інший спосіб одержати інформацію, необхідну для розслідування тієї або іншої кримінальної справи, захисту людини, суспільства і держави від злочинних зазіхань, неможливо. Порядок накладення арешту на кореспонденцію, її виїмки в поштово-телеграфних установах регулюється також ст. 187 Кримінально-процесуального кодексу України.
Щодо зняття інформації з телефонних розмов, інших каналів зв'язку, то і ці питання регулюються також статтями 8, 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992р.
При здійсненні оперативно-розшукової діяльності забороняється порушувати права людини і громадянина. У разі безпідставного порушення цих прав відповідні державні органи та посадові особи повинні відновити порушені права і відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду згідно із Законом України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994р.
Право на невтручання в особисте життя (ст. 32)
Стаття 32 Конституції складається з чотирьох частин, які зорієнтовані на конституційне врегулювання різних життєвих ситуацій, пов'язаних із захистом особистого і сімейного життя людини. Вона забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди; проголошує право кожного громадянина ознайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях з відомостями про себе; гарантує судовий захист права на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї.
Право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання (ст.33)
Це право - один із складників загального права людини на свободу. Його конституційне закріплення є важливою ознакою демократичної сутності держави.
Однак право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання не виключає необхідності дотримання реєстраційних правил, що функціонують в Україні.
Право на свободу думки і слова (ст.34)
Свобода думки і слова, як одне з фундаментальних прав людини, закріплене у значній кількості міжнародних документів, зокрема Загальній декларації прав людини (статті 18, 19), Міжнародному договорі про громадянські та політичні права (статті 18, 19), Європейській конвенції про захист прав і фундаментальних свобод людини (ст. 10).
Свобода думки не може бути обмежена, оскільки заборонити можна лише висловлювання певних думок, їх оприлюднення.
Визнаючи право на свободу думки і слова, демократичні держави у тому числі й Україна, обмежують його, забороняючи пропагувати погляди, що протерічать інтересам національної безпеки, територіальної цілісності держави, провокують заворушення чи злочини тощо.
Право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35)
Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання не можна розуміти як абсолютне, таке, що не залежить від змісту і форми світогляду та віри, які пропагуються. Державні органи можуть обмежити це право в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення, оскільки відомо, що деякі релігійні секти сповідують думки і відправляють обряди, які суперечать загальновизнаним моральним нормам.
Конституційні обов'язки громадян (ст. 65 - 68)
Конституція України поряд з низкою найважливіших прав і свобод людини і громадянина встановлює й конституційні обов'язки як громадян України, так і кожного, хто постійно проживає або перебуває на території України.
Стаття 65 встановлює обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, шанувати її державні символи. Згідно з цим закріплюється й обов'язок громадян України відбувати військову службу відповідно до закону.
Слід зазначити, що хоч у Конституції йдеться лише про обов'язки проходження військової служби, захисту Вітчизни, шанування державних символів нашої країни, які виступають як правові обов'язки, до них необхідно підходити як до відповідної шани, яка в даному випадку розуміється як моральна обов'язковість зазначених дій і відносин.
Громадяни проходять військову службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992р., а також Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня 1991р., норми якого поширюються на тих громадян, які в силу своїх релігійних переконань не можуть проходити військову службу.
У статті 66 йдеться про незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині. Конституція встановлює, що кожен, хто заподіяв шкоду природі, культурній спадщині, повинен відшкодувати завдані ним збитки.
Одним із найважливіших обов'язків громадян перед державою є своєчасна сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 67 Конституції не тільки встановлює обов'язковість сплати податків, а й регулює здійснення цього, що також, безперечно, викликано надзвичайною важливістю даного джерела формування доходів держави. Йдеться про те, що кожен має сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни повинні щорічно подавати до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Стаття 68, яка закінчує розділ Конституції, присвяченій врегулюванню прав, свобод іобов'язків людини і громадянина, встановлює обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. При цьому підкреслюється, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Поряд із цим загальним приписом у низці статей Конституції міститься заборона, здійснення тих чи інших дій, з якими можуть бути пов'язані особливо негативні наслідки для держави, суспільства, окремих організацій і громадян.
Презумпція невинуватості у вчиненні злочину
Стаття 62 Конституції проголошує
Loading...

 
 

Цікаве