WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. Особисті права та свободи людини і громадянина. Презумпція невинуватості - Контрольна робота

Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. Особисті права та свободи людини і громадянина. Презумпція невинуватості - Контрольна робота


Контрольна робота
Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні. Особисті права та свободи людини і громадянина. Презумпція невинуватості.
План.
1. Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні.
2. Особисті права та свободи людини і громадянина.
3. Презумпція невинуватості у вчиненні злочину (стаття 62 Конституції).
Вступ
Конституцію України було прийнято 28 червня 1996 року п'ятою сесією Верховної Ради.
Конституція - Основний Закон нашої держави, що визначає найважливіші засади організації суспільства. Термін "конституція" походить від латинського слова "constitutio", що означає "устрій", "встановлення". Так іменувалися деякі з актів, що видавалися римськими імператорами. Застосування терміна "конституція" в сучасному його розумінні пов'язане з епохою буржуазних революцій - інтереси нового класу, який прийшов до влади, вимагають скасування віджилих феодальних відносин і диктують нагальну потребу особливого правового захисту найважливіших інтересів молодої буржуазії. Юридичною формою вирішення цих проблем і стала конституція, яка згодом обернулася на невід'ємний атрибут суверенної держави.
Конституція покликана закріплювати й регулювати найважливіші суспільні відносини, зумовлює її провідне місце в системі законодавства будь-якої країни. Кожна галузь законодавства має свій виток у тому чи іншому положенні конституції.
Конституції держави притаманна велика об'єднуюча сила щодо охоплення всіх верств населення, всіх політичних сил процесом досягнення порозуміння у суспільстві, якщо й не з усіх, то з переважної більшості спірних питань.
Питання прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав. Саме забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
В Україні питання прав людини та їх захисту порушувалися ще в Конституції Пилипа Орлика 1710р. Там зазначалося: "Подібно до того, як Ясновельможному Гетьману з обов'язку його уряду належить керувати й наглядати за порядком щодо всього Війська Запорозького, так само він повинен пильно дбати про те, щоб на рядовий і простий народ не покладали надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог, бо підштовхнуті ними (люди), залишивши свої домівки, відходять, як правило, до чужих країв шукати життя кращого і легшого ".
Остаточне ж становлення прав людини і громадянина як абсолютної соціальної цінності пов'язане з поваленням феодалізму й проголошенням за доби буржуазних революцій свободи людини.
Свобода людини - це вихідне поняття проблеми прав людини і громадянина. Розрізняють права людини природні, тобто пов'язані з самим її існуванням і розвитком, і набуті, які в основному характеризують соціально-політичний статус людини і громадянина. Зрозуміло, що за відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами.
У демократичному суспільстві саме держава є головним гарантом свободи людини. За своїм обсягом поняття свободи повно відображає принцип, закладений у статті 19 Конституції України, за яким людина має право робити все, за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством.
Теорія права і правова практика розрізняють поняття "права людини" і "права громадянина". У першому випадку мова йде про права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком. Людина як суб'єкт прав і свобод, тут виступає переважно як фізична особа. За Конституцією України до цього виду прав належать: право на життя (ст.27); право на повагу до гідності людини (ст.28); право на свободу та особисту недоторканість (ст.29); право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32) тощо.
Що ж до прав громадянина, то вони зумовлені сферою відносин людини із суспільством, державою, їх інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є. Прикладом прав громадянина, закріплених Конституцією України, є право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36); право брати участь в управлінні державними справами (ст.38); право на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій (ст.39); право на соціальний захист (ст.46) тощо.
Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні. Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, а права громадянина - лише на тих осіб, які є громадянами певної країни.
Людина є найвищою соціальною цінністю в Україні
Приймаючи Конституцію, Верховна Рада України мала на меті захистити права людини. Так стаття 27 проголошує невід'ємне право кожної людини на життя. Проголошення цієї норми в Конституції України - це матеріалізація однієї з гуманістичних засад. Адже людина є найбільшою соціальною цінністю. Тому всебічна охорона її життя - один з основних обов'язків держави. Практично це означає, що держава повинна вживати ефективних заходів щодо боротьби зі злочинністю, максимально сприяти розвиткові медичної допомоги, забезпечувати послідовне покращення умов життя людей, особливо неповнолітніх, інвалідів, осіб похилого віку.
У статті 27 Конституції України зазначено, що "ніхто не може бути свавільно позбавлений життя".
Особисті права та свободи людини і громадянина
Особисті права і свободи людини безпосередньо пов'язані із самою сутністю людини як фізичної особи. Саме цей статус є підґрунтям усіх якісних рис людини. Кожну конкретну людину необхідно розглядати як особистість.
До особистих прав людини належать: право на вільний розвиток своєї особистості; невід'ємне право на життя; право на повагу до гідності; право на свободу та особисту недоторканість; право на недоторканість житла; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в особисте і сімейне життя; право на свободу пересування і вільний вибір місця проживання; право на свободу думки і слова; право на свободу світогляду і віросповідання.
Право людини на вільний розвиток своєї особистості (ст.23)
Це право передує всім іншим особистим правам людини, які у різних аспектах його конкретизують. Із цього випливає, що будь-які перепони на шляху забезпечення вільного розвитку особистості суперечать нормам Конституції і тому мають бути ліквідовані.
Невід'ємне право кожної людини на життя (ст. 27)
Це право захищає людину від зазіхання на її життя будь-кого. Адже людина є найбільшою соціальною цінністю.
Право людини на повагу до її гідності (ст.28)
Це право має універсальний характер у тому розумінні, що воно діє й до народження дитини, й після смерті людини. Справи, що виникають із цього приводу, як правило, вирішуються у судовому порядку. Суд повинен зобов'язати порушників спростувати відомості, що принижують гідність людини, компенсувати їй не тільки упущену вигоду, а й моральну шкоду.
Право на свободу та особистунедоторканість (ст.29)
Це право як загальний принцип встановлює межу, яку ті чи інші посадові особи можуть переступити лише у випадках, прямо передбачених законом (затримання особи, яка вчинила злочин, здійснення примусового лікування за визначених законом обставин тощо). Конституція
Loading...

 
 

Цікаве