WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридична та фактичні конституції - Курсова робота

Юридична та фактичні конституції - Курсова робота

базисних його відносинах.
Зовнішні фактори впливу - правосвідомість, політична орієнтація, міжнародні і внутрішньополітичні впливи складають джерело права в ідеальному змісті.
Юридичним джерелом є сам юридичний акт, що одержує реальне вираження об'єктивних потреб суспільного розвитку.
Крім цього на формування права діють і інші обставини: політичні, економічні, соціальні, національні, релігійні і т.п. Вони можуть бути об'єктивними (не залежать від волі і бажання людей) і суб'єктивними - результатом партійної боротьби, законодавчою ініціативою і т.п.
Все це прямо впливає на правовий характер законів в державі. Конституція - це основний закон держави. Її сутність полягає в тому, що вона відображає розміщення політичних сил у суспільстві, юридично закріплює баланс їхніх інтересів. Враховуючи той факт, що розрізняють фактичну і юридичну конституції, можна сказати ще, що фактична конституція - це реальні відносини в суспільстві, а юридична конституція представляє собою правове оформлення цих відносин.
Намагання держави якомога більше зменшити правову різницю між юридичною і фактичною конституцією впливає на всі сфери життя суспільства. Наприклад, ст. 130 Конституції України передбачає належне фінансування та умов функціонування судів та діяльності суддів. Дана норма сьогодні, на жаль, не виконується. У випадку створення державою належних умов здійснення правосуддя судами, думка спільноти щодо корумпованості, заангажованості судів може абсолютно зникнути, що, в свою чергу, може призвести до збільшення звернень до суду громадянами щодо захисту їх порушених прав. Також це призведе до впевненості громадян щодо неприпустимості свавілля державних органів та інших осіб.
Щоправда, іншим шляхом подолання того рівня різниці між юридичної і фактичною конституцією можна досягти за допомогою внесення змін до конституції. Але, багато правників-конституціоналістів вважають внесення змін до основного закону держави з метою більшої дієвості його приписів вважають неприпустимими. Зоднієї точки зору логічно було б почати процес по визначеній модернізації. З іншого боку, будь-яка зміна до конституції - це не зовсім раціональний момент із погляду соціально-психологічного: будь-які зміни в основному законі країни завжди дуже болісно сприймаються. Особливо нашим суспільством, що зараз дуже сильно заполітизоване на тлі нещодавніх виборів Президента України 2004 р. та Верховної Ради України 2006 р. і т.д. Тому, напевно, конституцію треба змінювати, розглянувши всі можливі варіанти.
ВИСНОВОК
У деяких країнах політична еліта прагне правити крім конституції. Цей процес супроводжується як офіційним культом конституції, так і теоретичним обґрунтуванням необхідності і доцільності позаконституційного правління. Примітно наступне висловлення американських професорів Д. Коррі і Г. Ебрегема: "Конституція - це рама чи шасі, на якому встановлений працюючий двигун уряду. У границях визначеної терпимості тип і система двигуна можуть бути модифіковані без зміни самої рами. Конституція взагалі повинна пристосовуватися до відомих змін працюючих механізмів уряду". Виходить, що, з одного боку, конституція потрібна, тому що без її не може обійтися жодне демократична держава. З іншого боку, конституція вступає в протиріччя з діями політичної еліти. Історична колізія між законністю і доцільністю щораз зважується в залежності від розміщення політичних сил у суспільстві.
Якщо стосовно державної влади суть конституції правової держави полягає у встановленні обмежень (меж) здійснення державної влади, то стосовно до індивідів суть конституцій правої держави в зворотному: вони проголошують переважно права і свободи людини і громадянина, а не його обов'язку. Причина різних концептуальних підходів у конституційному регулюванні пояснюється тим, що в державно-правовому обороті (відносинах) держава й індивід не є рівноправними партнерами. За державними органами (посадовими особами) стоять владні повноваження й апарат примуса, що забезпечує ці повноваження; а людина (громадянин) не наділяються такими адміністративними і "силовими" можливостями. Звертаючи увагу на зазначену однобічність конституційного регулювання на прикладі дослідження Основного Закону ФРН І. Ізензее пише: "Задача конституції правової держави полягає в тому, щоб забезпечити волю його громадян і зв'язаність державної влади правом, а не в тому, щоб санкціонувати цивільні обов'язки й умови здійснення державою його функції. От чому Основний закон проголошує зв'язаність законом і правом як виконавчої влади, так і правосуддя, а не законослухняність громадянина, хоча, звичайно, припускає його необхідність".
На жаль, незважаючи на постійні наголошення державних органів України на тому, що Конституція України є однією з найбільш демократичних конституцій у світі, багато її норм просто-напросто не виконуються. Наприклад, шлях держави України до поглиблення безпосереднім форм здійснення влади народом був би більш послідовним. якби поряд з проголошенням народної ініціативи щодо всеукраїнського референдуму відбулося конституційне встановлення права законодавчої ініціативи з боку народу, як це передбачено, наприклад, в Австрії, Білорусі, Іспанії, Італії та деяких інших країнах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України 1996 р. - К.: Просвіта, 1996.
2. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 7 жовтня 1977 р.
3. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
4. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. - К.: АртЕк, 2001.
5. Конституційне право України / За ред. Тодики Ю.М., Журавського В.С. - К., 2002.
6. Конституційне право України / За ред. Кравченка В.В. - К.: Атіка, 2006.
7. Конституційне право України / За ред. Тація В.Я, Погорілка В.Ф., Тодики Ю.М. - К., 1999.
8. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник ЇЇ За заг. ред. В.О. Ріяки. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2004.
9. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. В 2-х томах / Под. ред. Б.А. Страшуна. - М., 1995.
10. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. - М., 1995.
11. Автономов А.С. и др. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. - М.: Юриспруденция, 2001.
12. Ковешников Е.М. Основы конституциооного права зарубежных стран. - М.: Инфра-М, 2001.
13. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юрайт, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве