WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Юридична та фактичні конституції - Курсова робота

Юридична та фактичні конституції - Курсова робота

чітко.
Вище вже говорилося про розподіл конституцій з погляду їхньої структури на консолідовані, неконсолідовані й ін.
У залежності від форми розрізняються два види конституцій: писані і неписані. Писана конституція - це особливий законодавчий чи акт трохи нерідко різночасних актів (наприклад, у Фінляндії, Швеції), що офіційно проголошені основними законами даної країни.
Неписана конституція - це сукупність різних законів, судових прецедентів і звичаїв (конвенціональних норм); через останній така конституція і називається неписаної. Ці акти і норми у своїй сукупності закріплюють якоюсь мірою основи існуючого ладу, але формально не проголошені як основні закони (Великобританія, Нова Зеландія).
Зазначене розходження значною мірою умовно, тому що в даний час немає таких конституцій, що були б цілком неписаними (навіть Великобританія, що вважається класичною країною неписаної конституції, має в складі основного закону безліч писаних актів). Власне кажучи, це комбіновані конституції, щомістять писані і неписані норми. Тому зазначене вище розходження писаної і неписаної конституції часто заміняють розходженнями формальної конституції (конституційний акт) і матеріальної конституції (сукупність норм, що регулюють питання конституційного значення).
Один по одному видання конституції закордонних країн підрозділяються на: октроірувані (даровані); прийняті представницьким органом (установчими зборами, парламентом); схвалені на референдумі.
Октроірувані конституції видаються владою глави держави без участі представницьких органів. В епоху катастрофи феодальних порядків у Європі конституції нерідко "дарувалися" монархом "своєму народу". Зараз така форма октроірування зустрічається рідко (Катар, Кувейт і ін.). У період катастрофи колоніальної системи октроірування придбало іншу форму - дарування метрополією конституції колишньої колонії. Насправді ж ні в тім, т в іншому випадку октроірування не було добровільним актом: європейські конституції XІ в. були вирвані у феодалів у результаті боротьби народних мас на чолі з буржуазією, а сучасні "даровані" конституції завойовані в результаті перемог національно-визвольних революцій.
По способі зміни розрізняються "гнучкі" і "тверді" конституції.
"Гнучкими" називають ті з них, що змінюються в тім же порядку, що й інші закони (така, наприклад, неписана конституція Великобританії). Для внесення змін у "тверді" конституції вимагаються особливі умови, зазначені вище (кваліфікована більшість голосів, подвійний вотум, твердження на референдумі й ін.). В даний час спостерігається тенденція появи усе більшого числа "змішаних" один по одному зміни конституцій: одні їхньої статті не підлягають зміні взагалі, інші змінюються в ускладненому порядку, треті - у спрощеному. Внести виправлення в "тверду" конституцію, природно, сутужніше, ніж у "гнучку", але якщо текст конституційного документа залишається без змін протягом тривалого часу, те це ще не виходить, що незмінної залишається також і фактична конституція країни. Фактична конституція змінюється щораз , коли змінюється в країні співвідношення сил, але в тексті конституційного документа такі зміни відбиваються далеко не завжди.
У залежності від періоду дії конституції бувають постійними і тимчасовими. Зрозуміло, віднесення тієї чи іншої конституції до першої групи аж ніяк не означає її вічної дії: вічних конституцій не було і немає (більш двох століть діє конституція США, більш століття - Бельгії). Нерідкі випадки, коли прийняті й офіційно названі постійними конституції незабаром скасовувалися і замінялися новими, більш прогресивними чи, навпроти, реакційними. Постійна конституція - це така, у якій не встановлюється заздалегідь яких-небудь хронологічних границь її дії.
Тимчасова ж конституція обмежує термін своєї чи дії встановлює умови, при настанні яких вона заміняється постійною конституцією (наприклад, Конституційна декларація Єменської Арабської Республіки 1974 р., тимчасові конституції ОАЭ 1971 р., Судану 1985 р.,
Таїланду 1991 р., ПАР 1994 р. і ін.). Тимчасові конституції приймаються без скликання установчих зборів і на референдум не виносяться. Звичайно вони проголошуються главою держави (так часто було в Єгипті, така тимчасова конституція Таїланду 1991 р.) чи новим керівництвом країни після чергового перевороту (Судан у 1985 р.).
В умовах катастрофи тоталітарних режимів тимчасові конституції приймалися на загальнонаціональних конференціях (Заїр, Ефіопія й ін.). У деяких країнах у такий спосіб прийняті і постійні конституції (Бенін, Конго, Чад і ін.). Багато хто з названих вище тимчасових конституцій уже замінені іншими, але, наприклад, в Іракові й ОАЭ тимчасові конституції діють уже більш чверті століття.
З погляду цілеполягання розрізняють конституції програмного характеру і що констатують. Програмними звичайно є всі соціалістичні конституції, визначальні цілі будівництва соціалізму і комунізму (наприклад, у Китаї, як пояснюють його керівники, ціль будівництва соціалізму, поставлена в конституції, зажадає для свого здійснення приблизно 100 років). Конституції, що констатують, не містять програмних положень про перетворенні суспільства (наприклад, конституція США). Однак велика частина норм програмних конституцій - що констатують, а в конституціях, що констатують, майже завжди містяться елементи програми (наприклад, у преамбулах). Розрізняють також конституції федеративних держав, унітарних держав, суб'єктів федерації. У рідких випадках конституції маються в автономіях політичного характеру (наприклад, Автономна Республіка Крим в Україні).
2.2. Спільні риси конституцій
Безумовно, кожна з нині діючих конституцій володіє специфічними індивідуальними рисами. У них знайшли відображення соціальні, національні, політичні, історичні, релігійні й інші особливості відповідних країн. У той же час конституціям притаманні деякі загальні, співпадаючі риси.
До спільних рис конституцій різних країн можна віднести наступні:
o всі конституції в тій чи іншій формі проголошують гасло народного суверенітету. У цьому відношенні єдині як старі, так і нові конституції. Конституція США (преамбула): "Ми, народ Сполучених Штатів... урочисто проголошуємо і встановлюємо цю конституцію...". У преамбулі перелічуються "цілі утворення більш досконалого союзу", але нічого не говориться про владу і її носіїв. Ст. 25 Конституція Бельгії 1831 року говорить наступне: "Усі влади виходять від народу. Вони здійснюються встановленим конституцією
Loading...

 
 

Цікаве