WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Місце державного апарату в реалізації функцій держави - Реферат

Місце державного апарату в реалізації функцій держави - Реферат

відповідальність, судовий контроль та ін.).
Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфічні інститути існують у мусульманських країнах (меджиліс - порядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци - особлива форма місцевого самоврядування) та ін.
2. Принципи організації та діяльності державного апарату
Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри чиновників-управлінців, які мають необхідну кваліфікацію і професіоналізм. Прошарок людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ - грец. столоначальник). Даний термін вживають і для негативної характеристики таких проявів у діяльності державного апарату, як формалізм, тяганина, кар'єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їх потреб. Щоб перебороти негативні явища, використовуються демократичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроблених реально діючих заходів і механізмів, покликаних приборкати, стримати бюрократизацію. Ефективні такі заходи, як заміщення посадових осіб за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних службовців права брати участь у комерційній діяльності, але одночасно встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), яка забезпечує зацікавленість у чесній службі. Управлінський апарат має бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом. Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі його організації і діяльності була система принципів. Принципи організації і діяльності державного апарату - відправні засади, незаперечні вимоги, висунуті до формування і функціонування державних органів.
Основні принципи організації і діяльності державного апарату:
1) пріоритет прав і свобод людини;
2) єдність і поділ влади;
3) верховенство права - виражається, наприклад, у праві оскарження в суді рішень державних органів, відшкодуванні шкоди, заподіяної їх незаконними діями;
4) законність;
5) ієрархічність - підлеглість по вертикалі;
6) організаційно-правова зв'язаність діяльності державних органів і посадових осіб;
7) поєднання виборності і призначуваності;
8) демократизм методів і стилю роботи;
9) змінюваність;
10) поєднання колегіальності та єдиноначальності;
11) гласність і урахування громадської думки;
12) професійна компетентність;
13) економічність, програмування, науковість;
14) право рівного доступу до державної служби
2.1 Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
Розглянемо принцип поділу державної влади на прикладі поділу влади в сучасній Україні. З часу прийняття Верховною Радою України Конституції 1996 р. минуло майже одинадцять років, що дозволяє говорити про наявність значного до-свіду в реалізації норм Основного Закону держави. Ключовими моментами такого досвіду виявилися певні проблеми та суперечності у здійсненні державної влади за принципом її поділу між трьома гілками.
Як відомо, ініціатором вирішення міжвладних суперечностей став Президент України Л.Д. Кучма, коли у серпні 2002 р. запропонував ідею конституційної реформи. Пропозиція Глави держави зумовила появу багатьох варіантів таких змін. У цьому напрямі працювали як політичні діячі, так і науковці, які розробляли і пропонували різні концепції поділу влади в Україні. Зокрема, питаннями удо-сконалення діяльності системи вищих органів держави та взагалі доцільності проведення політичної реформи займалися такі вчені, як В.Авер'янов, О.Андрійко, А.Гальчинський, В.Журавський, Ї.Кресіна, Н.Нижник, В.Погорілко, Д.Притика, В.Селіванов, В.Тацій, М.Тодика, М.Цвік, В.Шаповал, Ю.Шемученко, а також політики О.Безпалов, Г.Васильєв, В.Литвин, О.Мороз, В.Онопенко та ін.
Концептуальні засади реформування конституційної моделі поділу влади в Україні мають спиратися на з'ясування причинної зумовленості цього процесу. З даного питання висловлювалися різні думки. Так, досліджуючи методологію конституційної реформи, академік В.Тацій наголошував на тому, що серед її причин - необхідність реалізації деяких основоположних норм, які на сьогодні втілюються в життя складно і непослідовно. Він також виходить з того, що Конституція не може залишатися незмінною, якщо її чинні приписи не дають можливості розкрити потенціал народовладдя. Основоположні норми є недосконалими або ж належним чином не деталізовані на рівні конституційного та поточного законодавства і тому не можуть ефективно застосовуватися на практиці.
Серед причин реформування саме моделі поділу влади міністр юстиції України О.Лавринович називав "автономізацію гілок влади", яка відбувалася протягом останніх років. Цей процес не дозволяв ефективно вирішувати соціально-економічні проблеми. Тому Президент України Л.Д. Кучма і зробив акцент на доцільності вирішення саме цих питань, оскільки існує об'єктивна необхідність визначення вектора політичних сил, що домінують у вищому представницькому органі держави і зобов'язані взяти на себе відповідальність не тільки за напрями законотворення, але й за дії виконавчої влади. Разом з тим причини зазначеної реформи не зводяться лише до ускладнених відносин між законодавчою та виконавчою гілками влади, оскільки в такому випадку пропозиції змін мали б вигляд ситуативного реагування на чергове загострення суспільно-політичної ситуації і не відзначалися б закономірним характером.
Концептуальна сутність реформування моделі поділу влади, як відомо, полягає в тому, щоб, забезпечивши безумовно демократичні принципи організації та функціонування державної влади на засадах її поділу, в той же час наділити ці гілки влади необхідним балансом повноважень та відповідальності, забезпечити підконтрольність державної влади суспільству, оптимізувати державне управління тощо.
Відповідним чином виникло питання щодо способів, механізмів та перспектив удосконалення існуючої системи поділу влади. Цікаво, що тут виокремилися дві провідні тенденції, протиборство між якими позначило весь драматизм перебігу реальних процесів реформування зазначеної моделі. Перший підхід апелював до необхідності збереження конституційної конструкції моделі та її вдосконалення за рахунок законодавчих заходів, а другий підхід передбачав нормативно більш жорсткі заходи, які б стосувалися також змін до ОсновногоЗакону України. У сенсі проведення конституційної реформи небезпеку продовжує становити можливе нівелювання конституційне визначених принципів, засад функціонування моделі поділу державної влади та розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування, загальне послаблення механізму стримувань та противаг у державному механізмі.
В результаті Верховна Рада України прийняла закон України "Про внесення змін до Конституції України" 2222-15, редакція від 08.12.2004. Що призвело до переходу з президентсько-парламентської в парламентсько-президентську форму правління.
2.2
Loading...

 
 

Цікаве