WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості сучасних земельних відносин в Україні - Реферат

Особливості сучасних земельних відносин в Україні - Реферат

Україні створюється система державної реєстрації земель, в який має бути відображена детальна інформація по кожній ділянці (і зокрема - про її точне місцеположення із зазначенням меж з сусідніми ділянками, тощо). Такої інформації сертифікат на право власності на земельну частку не містить, оскільки її не виділено на місцевості. Поспішати ж з виділенням земельних часток у натурі, як вище стверджувалося, не варто. Тому слід шукати інші шляхи розв'язання прблеми. Зокрема, її можна вирішити, запровадивши в систему формування земельних ділянок нових структур, створених на базі КСП, право спільної часткової власності на землю, з його необхідним документальним оформленням і доданням до відповідного документа списку співвласників цієї земельної ділянки. Пропозиція ця не нова, вона вже недноразово висловлювалася в публікаціях ряду вчених.
Розділ 3.
При підготовці нового Земельного кодексу України, який перебуває на розгляді у Верховній Раді України, його розробники не дійшли згоди з приводу застосування права спільної часткової власності до земель, переданих новим господарським структурам без виділенням земельних чаток у натурі. Висловлювані при цьому заперечення звелися до твердження, що спільна часткова власність майже нічим не відрізняється від колективної. Але це не так. Колективна власність була власністю певного колективного підприємства, тобто юридичної особи. Хоча вона і вважалася власністю його членів, жоден з них не мав права позпорядження будь-якою часткою. Спільна ж власність (і зокрема - спільна часткова) - це, як правило, власність фізичних осіб (але може бути і власність кількох юридичних і фізичних осіб). Розпорядниками спільної власності є її безпосередні власники, а не підприємства (структури), у користуванні яких вона перебуває.
Після передання в Україні державних сільськогосподарських угідь, які перебували у користуванні недержавних сільгосппідприємств, у їх колективну власність ці землі здобули статус власності юридичних осіб. Після визначчення в їх складі земельних часток членів даних підприємств ці землі, по суті, стали власністю фізичних осіб у формі спільної часткової власності. Офіційно цей факт зафіксовано не було. Проте сам він став правовою основою для започаткування (за ініціативою членів окремих КСП) процесу передання земельних часток без виділення їх у натурі їх власниками у платне користування тим сільськогосподарським підприємствам, членами яких вони були.
Як відомо, переважна більшість господарств, створених на базі КСП у процесі їх реорганізації, сформували своє землекористування шляхом оренди земельних часток без виділення їх у натурі. Дані підприємства здобули право тимчасового володіння і користування сформованими при цьому земельними ділянками, а право розпорядження ними, право власності на них зберігають власники земельних часток.
Доцільність застосування в Україні права спільної часткової власності у системі сучасних земельних відносин зумовлюється двома моментами. По-перше, це необхідність запровадження системи реєстрації земель. Як уже зазначалося, земельні частки без виділення їх у натурі не можуть бути об'єктами реєстрації земель, а таке їх виділення в усіх господарствах на даному етапі є недоцільним. По-друге, без відповідного документального оформлення земельних ділянок, сформованих новими господарськими структурами, практично неможливо розв'язати проблему кредитування цих структур під заству земельної власності.
Раніше вже вказувалося, що сучасні господарські товариства і сільськогосподарські виробничі кооперативи, не маючи земельної власності, не можуть одержувати кредити під її заставу і що кредити можуть одержувати їх засновники під заставу належних їм земельних часток, які вони передали цим структурам в оренду. Але кредитор навряд чи погодиться надавати кредити під заставу земельних часток, не виділених у натурі, та без наявності державних актів на них. Логічно, що він захоче знати, якими саме конкретними земельними ділянками забезпечується гарантія щодо повернення наданих ним кредитів. Разом з тим для кредитора бажано, щоб це були не десятки (або й більше) окремих дрібних земельних ділянок, а єдиний земельний масив. У разі неповернення кредитів і переходу заставлених земель у власність кредитора здобуте ним право на єдиний земельний масив можна успішніше і вигідніше реалізувати (шляхом передання в оренду або продажу). Тому земельні частки засновників нових господарських структур доцільно документально оформляти як спільну часткову власність. До речі, саме в таких випадках легітимним стане застосування оренди земельних часток без виділення їх у натурі, оскільки буде визначено конкретну земельну ділянку, в якій знаходяться дані земельні частки, а також вказане місце їїрозташування та параметри, що характеризують її якість.
У формі спільної часткової власності доцільно оформляти й ділянки, утворені об'єднанням земельних часток, переданих в оренду тими їх власниками, які не є засновниками господарських структур. Не зробивши цього, ми змушені будемо виділяти земельні частки в натурі для включення їх до системи державної реєстрації земель.
Нерозв'язанною до кінця залишається в Україні ще одна проблема земельних відносин - документальне оформлення несільськогосподарських угідь сільськогосподарських підприємств (земель під господарськими шляхами і прогонами, полезахисними лісосмугами та іншими захисними насадженнями, господарськими будівлями і дворами тощо). Як сільськогосподарські угіддя, їх було передано недержавним сільгосппідприємствам у колективну власність. Розподілові на чпстки такі землі не підлягли. При реорганізації цих підприємств ці землі було розподілено між створеними на базі КСП господарськими товариствами, сільськогосподарськими виробничими кооперативами і приватно-орендними підприємствами (якщо різних таких структур виникло декілька), найчастіше- прорпорційно площі консолідованих ними сільськогосподарських угідь колишніх КСП. Селянськими (фермерськими) господарствами несільськогосподарські землі реорганізованих КСП практично не виділялися, а тим більше - власникам земельних часток, які вилучали їх для розширення земельних ділянок ОПГ.
Висновок
З огляду на все викладене вище, виникає ряд запитань, і зокрема: яку форму власності мають ці землі в нових господарських структурах? кому вони належать? на основі яких документів вони повинні включатися до системи державної реєстрації земель?
Є підстави вважати несільськогосподарські землі нових сільськогосподарських структур спільною, а точніше - спільною сумісною власністю як засновників цих струкур, так і всіх інших колишніх членів КСП, які не стали їх засновниками, а передали свої земельні частки їм в оренду. Такі землі, як і сільгоспугіддя, повинні використовуватися новими структурами на принципах оренди у їх власників. Тому, насамперед, необхідно провести грошову оцінку цих земель, що стане підставою (орієнтиром) для визначення розміру орендної плати за їх використання, а також для встановлення компенсаційних виплат тим їх співвласникам, які забажають перепоступитися своїм правом на них перед іншими власниками, і зокрема - перед господарськими структурами, що використовують дані землі.
Використана література
1. Земельний кодекс України.
2. О. Онищенко. Особливості сучасних земельних відносин в Україні // Економіка України, №4, С. 56-62.
3. Сельскохозяйственный производственный кооператив. М., 1999, с. 22.
4. Тиллак Т., Шульце Е. Взаимосвязь между величиной добавленной стоимости, рыночными ценами земли, платой за арендуемые сельхозугодья в сельском хозяйстве ЕС. Рыночная трансформация сельского хозяйства: десятилетний опыт и перспективы. Никоновские чтения - 2000, с. 369.
Loading...

 
 

Цікаве