WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості сучасних земельних відносин в Україні - Реферат

Особливості сучасних земельних відносин в Україні - Реферат

названого Указу. Причому на принципах оренди новими структурами залучалися земельні частки як їх засновників, так і інших власників. Разом з тим були й випадки виділення земельних часток у натурі (на місцевості).
Оренду земельних часток без виділення їх у натурі не всі (і насамперед-юристи) визнають легітимною правовою нормою, вважаючи, що в оренду може бути передана лише конкретна земельна ділянка, з визначеними межами розташування і параметрами якості. Але ж у таких випадках в оренду передаються саме конкретні земельні ділянки, що належать на правах власності не окремим особам, а певним групам людей, з визначеними якісними характеристиками, які дістали узагальнення в грошовій оцінці кожної з цих ділянок. У даній ситуації правомірно укладати єдиний договір на оренду такої земельної ділянки. Встановлена при цьому орендна плата має бути розподілена між співвласниками земельної ділянки (тобто власниками земельних часток), з урахуванням кількості земельних часток, належних кожному з них. Але оскільки на даному етапі орендна плата здійснюється не одними лише грішми, але й продукцією та послугами, і бажання власників земельних часток щодо форми орендної плати, як правило є різними, то до єдиного договору про оренду земельної ділянки, належної власникам земельних часток на правах спільної часткової власності, необхідно додавати угоди між орендарем і кожним з власників земельних часток. Проте у практичній діяльності люди завжди намагаються спростити свої дії та взаємовідносини. Відповідні спрощення зроблено і в справі передання в оренду земельних ділянок з визначенням у їх складі земельних часток, але без виділення останніх у натурі. Ніхто не став на шлях подвійної роботи: укладати єдиний договір на оренду спільної земельної ділянки і угоди (договори) на оренду окремих земельних часток. Повсюдно укладаються лише угоди (договори) на оренду окремих земельних часток. І це нікому нічим не зашкодило.
Заперечуючи проти цього, противники укладання договорів на оренду земельних часток без виділення їх у натурі практично відстоюють позицію необхідності повсюдного визначення земельних часток у натурі, оскільки вважають, що лише в таких випадках можна укладати договори на оренду окремих земельнох часток. Зогляду на це, дискусія щодо того, чи обов'язково виділяти земельні частки в натурі, після виконання грудневого (1999р.) Указу Президента України набула ще більшої гостроти та нового звучання, оскільки урядові структури, відповідальні за проведення аграрної реформи в нашій державі, у складі здійснюваних заходів, спрямованих на поглиблення ринкових перетворень на селі, передбачили розпочати процес обов'язкового виділення земельних часток унатурі.
З даного приводу неодноразово висловлювалася слушна думка в ряді публікацій. Надзвичайна важливість проблеми не дозволяє обійти її мовчанням і цього разу.
Усіма, хто виступає за необхідність кардинальних перетворень на селі, доцільність виделення земельних часток у натурі в принципі не заперечується. І з часом переважна більшість власників земельних часток (а може, й усі вони) виділять їх у натурі. Проте на початковому етапі формування нової організаційної структури сльськогосподарського виробництва поспішати з цим не слід, зокрема-неприпустимо робити це за командою "згори", проводячи відповідну кампанію під керівництвом державних органів влади. Справа в тому, що у процесі виконання грудневого (1999 р.) Указу Президента України вибір нових форм госпо-дарювання нерідко здійснювався в примусовому порядку, і переважна більшість власників часто стали орендодавцями не за власним бажанням. Тому не виключено, що з часом багато з них намагатимуться прийняти інше рішення щодо розпорядження належними їм земельними частками і майновими паями. Цілком реально припустити, що одні з них, вилучивши належні їм земельні частки і майнові паї з створених на базі КСП структур і об'єднавшись, захочуть створити нове підприємство для спільної підприємницької діяльності (товариство, кооператив), другі забажають господарювати самостійно, створивши СФГ, треті дійдуть думки про доцільність вилучення своїх земельних часток з метою розширення земельних ділянок власних ОПГ, а четверті - відповідно, з метою передання цих часток в оренду іншим орендарям за вищу орендну плату. І якщо в господарстві, з якого вилучатимуться земельні частки, їх буде виділено в натурі, то його земельний комплекс втратить цілісність: у ньому з'являться чужі ділянки, до яких мають бути під'їзди. Усе це є небажаним з позицій раціональної організації землекористування господарств. І то не пусті вигадки, а реальність, яка вже проявила себе.
Однією з перших процес реоргнанізації КСП у прийнятніші підприємницькі структури розпочала за допомогою МФК Донецька область. Важливо підкреслити, що там вибір нових форм господарювання відбувався виключно на добровільних засадах. Незважаючи на це, вже на другий рік після створення нових структур розпочався рух земельних часток від одних структур до інших, і зокрема - до тих , які забезпечували вищі рентні платежі. Земельні частки виділялися також з метою створення СФГ. Причому процес їх вилучення з нових структур має в даному випадку не поодинокий характер а став масовим. Можна навести багато прикладів щодо цього, але обмежимося тими з них, які вирізняються найбільшою масовістю. Зокрема, з ТОВ "Дружба" Старобешівського району Донецької області (створеного у 1998р.без виділення земельних часток на місцевості) у 1999 р. вийшли, вилучившиєдиним масивом свої земельні частки, 100 його учасників (або майже ? їх загальної численості) і передали вилучену тим самим земельну ділянку в оренду ТОВ "Еліта" цього ж району. У Тельманівському районі з ТОВ "Зоря" вийшли 89 (або 20%) учасників - власників земельних часток з метою (в основному) їх передання в оренду фермерам, а також створення нових СФГ. Якби у ТОВ "Дружба" і "Зоря" земельні частки було виділено в натурі, то цілком ймовірно, що їх основну масу (відповідно, 100 і 89) було б розкидано по території землекористування цих товариств. І неважко уявити, який би вигляд мали після цього їх земельні масиви, а також розширення землекористування господарських структур, яким вилучені тим самим земельні ділянки було б передано в оренду.
Оцінюючи пропозицію про необхідність в обов'язковому порядку виділяти земельні частки в натурі, слід узяти до уваги той факт, що в нашій країні земельні частки є відносно дрібними, і, з огляду на нього, нагалосити, що це стане фактором, який стримуватиме формування ринку оренди землі, а з часом - і ринку землі (коли він "запрацює"). Припустимо, що фермер виявив бажання взяти в оренду 100 га землі і 20 власників земельних часток - учасників сусіднього господарського товариства, де середній розмір таких часток становить 5 га і де їх виділено в натурі, дали згоду на передання йому своїх ділянок в оренду. І навряд чи фермер погодиться взяти в оренду 20 териториально розосереджених земельних ділянок (звичайно, можна припустити, що окремі з них можуть виявитися розташованими поруч):йому вигідно, щоб усі вони складали єдиний масив. Аналогічно міркуватиме і покупець великої ділянки землі.
Отже, кампанія щодо поспішного виділення в усіх господарствах земельних часток у натурі не принесе користі, а лише зашкодить започаткованому процесові формування раціонального землекористування нових господарських структур.
Землекористування господарств, сформоване шляхом оренди земельних часток без виділення їх у натурі, залишається документально неоформленим. Висловлювана думка, що сертифіката на право власності на земельну частку (пай) досить для того, щоб уся система земельних відносин в умовах ринку функціонувала успішно, не має переконливого вигляду. Справа в тому, що в
Loading...

 
 

Цікаве