WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний статус глави держави в Україні згідно політичної реформи 2005 року - Курсова робота

Конституційний статус глави держави в Україні згідно політичної реформи 2005 року - Курсова робота

грудня відбулись вибори Президента, під час яких було вперше на конституційній основі шляхом прямих виборів обрано Президента України. Однак остаточно статус Президента України був визначений Конституцією України 1996 р.
Характер виборів Президента зумовлюється в кожній країні насамперед його статусом глави держави, глави держави і виконавчої влади. Якщо Президент є лише главою держави, він обирається її парламентом. Якщо ж він є главою держави і главою виконавчої влади то він обирається народом.
2. Конституційний статус Президента України
Статус Президента, його повноваження та місце, яке він посідає в політичній системі держави, визначається передусім конституційними нормами. Введення конституційного інституту Президентства було пов'язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності. Перший Президент незалежної України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно із проведенням всенародного Референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.
За роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений, як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 р.
З 1 січня 2006 року в нашій країні змінився статус, за ухвалою Верховної Ради законопроекту "Про внесення змін до Конституції України" вона стала парламентсько-президентською. Це означає перерозподіл владних повноважень між Президентом, Кабінетом Міністрів та Верховною Радою.
Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією України Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції України).
Як представник держави в своїй країні, Президент має право звертатися з посланням до народу та із щорічними (позачерговими) посланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори. Як представник України у міжнародних відносинах і керівник її зовнішньої політики, Президент приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільнює глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав.
Як глава держави, Президент має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади. Зокрема, Президент призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією України.
Особливе місце серед повноважень Президента кожної країни посідають його повноваження щодо парламенту, зокрема право розпуску парламенту, яке мають глави держав в парламентських і змішаних республіках. Це право є вагомим важелем у системі отримань і противаг у їх відносинах з парламентом.
Найважливішими повноваженнями Президента є його установчі повноваження щодо Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.
Повноваження Президента України за оновленою Конституцією, здається, що вони досить істотно урізані. Але разом з тим Президент отримує натомість додаткові важелі впливу на парламент, тобто розширені можливості достроково розпустити законодавчий орган. До цього Президент міг розпустити парламент лише в разі, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. За нових умов він може це зробити ще у двох випадках:
1) якщо протягом одного місяця в парламенті не сформовано коаліцію депутатських фракцій, тобто більшість;
2) якщо протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад нового уряду.
Ці два додаткові важелі впливу на парламент дещо зменшують удар по президентських повноваженнях.
Також зміни до Конституції передбачають, у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6 - 8, 10 - 13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України";
Депутати залишили за Президентом право призначати голів обласних державних адміністрацій. Також Президент матиме право зупиняти дію актів уряду з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного суду.
Президент призначає половину складу Ради Національної Безпеки України, половину Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення. Ряд повноважень має президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів: призначає третину складу Конституційного Суду України; призначає перші призначення на посаду професійного судді (на перші п'ять років); призначає Генерального Прокурора; здійснює помилування.
Відповідно до закону "Про внесення змін до Конституції України" № 4180 Міністр оборони, Міністр закордонних справ та Голова Служби безпеки України призначаються Верховною Радою за поданням Президента (новий п. 12 ч. 1 ст. 85 Конституції України). Натомість у Конституції 1996 року зазначено, що цих посадовців призначає виключно Президент.
Нетиповою для глави держави є визначена Законом участь Президента у процедурі призначення Міністра оборони та Міністра закордонних справ. У будь-якій країні, зокрема й з класичною парламентською формою правління, члени уряду отримують легітимацію (формальне призначення на посаду або звільнення з посади відповідним правовим актом) від глави держави. Звільнити цих міністрів, як і інших членів уряду, Верховна Рада України за законом взагалі зможе без будь-якого погодження з Прем'єр-міністром чи з главою держави, простою більшістю від конституційного складу. Це одне з найнебезпечніших та найдеструктивніших положень даного Закону,яке суттєво послаблює Кабінет Міністрів (всупереч деклараціям авторів реформи), особливо зважаючи на рівень політико-правової
Loading...

 
 

Цікаве