WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством України - Курсова робота

Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством України - Курсова робота

власника або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів ідоходів, що приносяться річчю для задоволення своїх потреб. Наприклад, у власності особи є квартира, яку вона може здавати в найм і отримувати плату за користування нею; якщо особа є власником цінних паперів, то може отримувати дивіденди; корова може приносити молоко або приплід; власник може використати своє майно і для здійснення підприємницької діяльності, від якої можуть бути отримані доходи або внести своє майно в уставний фонд юридичної особи, яка утворюється тощо.
Слід наголосити, що право володіння і право користування нерозривно пов'язані між собою. Без володіння не може бути здійснено користування річчю (майном).
Законними користувачами можуть бути як власник, так і інші особи, які користуються майном на законних підставах. Наприклад, наймач користується майном на підставі договору прокату; користувач користується річчю на підставі договору позички; державне підприємство користується майном, яке передано йому на праві повного господарського відання тощо.
За загальним правилом продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом [ст. 189, 2]. Наприклад, заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави, якщо це буде встановлено в договорі тощо.
Право розпорядження - це можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна.
Право розпорядження може здійснюватися власником у різні способи: шляхом відчуження (продаж, дарування, рента тощо), шляхом передачі іншим особам у володіння та (або) користування (оренда, застава, позичка тощо), шляхом знищення або шляхом фізичної відмови від майна та ін.
Право розпорядження може бути обмежене у випадках, встановлених законом. Закон передбачає викуп пам'ятки історії та культури, який внаслідок дій або бездіяльності власника загрожує пошкодження або знищення тощо [ст. 352, 2].
Необхідно знати, що право розпорядження, як і право володіння та право користування, може належати не лише власнику, а й іншим особам. Так, наприклад, за договором комісії комітент (власник) передає комісіонеру право розпорядження річчю, проте слід зауважити, що комісіонер набуває право володіння та право розпорядження, права ж користування він не має. Або, наприклад, за довіреністю власник може передати іншій особі всі три правомочності: володіння, користування та розпорядження його майном.
Всі правомочності взаємопов'язані між собою і виникають всі разом, як правило, у власника майна. Таким чином, у сукупності вони визнають всі можливі дії, які можуть здійснюватися щодо майна в межах закону і становити зміст права власності. Необхідно зазначити, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
3. Суб'єкти права власності
Суб'єктами права власності є:
Український народ;
фізичні особи;
юридичні особи;
держава Україна;
Автономна Республіка Крим;
територіальні громади;
іноземні держави;
інші суб'єкти публічного права [ст. 318, 2].
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Як вже було з'ясовано, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Проте, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто законодавець визначає межі здійснення права власності.
Закон визначає, що власність зобов'язує [ч. 4 ст. 319, 2]. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом [ст. 322, 2]. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. Форми та види права власності
Слід звернути увагу на те, що в ЦК України визначено такі форми власності як:
власність Українського народу;
приватну власність;
державну власність;
комунальну власність.
Зауважимо, що законодавець не закріпив в ЦК України таку форму власності як колективна, проте, така форма визначена Законом України "Про власність" та Господарським кодексом України.
Слід звернути увагу на те, що законодавець не відносить Український народ до учасників цивільних правовідносин, проте визначає його суб'єктом права власності. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи [ст. 325, 2].
Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Наприклад, бойова зброя, боєприпаси тощо.
Зауважимо, що склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Проте, законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної на юридичної особи.
Суб'єктом права державної власності є держава Україна [ст. 326, 2]. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Майно, що знаходиться у державній власності, може передаватися юридичним особам публічного права на основі повного господарського відання (державним підприємствам) або оперативного управління (казенні підприємства).
Суб'єктами права комунальної власності визнаються територіальні громади [ст. 327, 2]. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Щодо видів права власності, то можна виділити наступні:
1) право приватної власності:
право власності фізичних осіб;
право власності юридичних осіб;
2) право державної власності:
право повного господарського відання;
право оперативного управління;
3) право комунальної власності:
право власності територіальних громад;
4) право спільної

 
 

Цікаве

Загрузка...