WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством України - Курсова робота

Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством України - Курсова робота


Курсова робота
Право власності та способи набуття права власності за цивільним законодавством України
План
Вступ
I. Право власності: Загальні положення:
1. Поняття права власності;
2. Зміст права власності;
3. Суб'єкти права власності;
4. Форми та види права власності;
II. Способи набуття права власності
III. Особливості спільної власності
IV. Захист права власності:
1. Поняття та сутність захисту права власності;
2. Способи захисту права власності.
Висновок
?
Вступ
Власність є тією фундаментальною основою, що забезпечує існування будь-якого суспільства. Інститут права власності посідає центральне місце в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України.
Законодавство незалежної України регулює по іншому питання власності ніж закони Радянської України.
Захист і охорона власності є однією з найголовніших функцій держави. Принцип охорони власності закріплений в Україні конституційно. Держава забезпечує захист прав та свобод усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Утвердження в Україні відкритого, демократичного, соціально орієнтованого суспільства не можливе без всебічного зміцнення інституту приватної власності. У цьому головна особливість впроваджувальних реформ, а відповідно, і визначальний принцип політики - утвердження права кожного громадянина на володіння, користування та розпорядження приватною власністю.
Власність притаманна майже всім епохам розвитку людства, є одним з найважливіших об'єктивних економічних чинників буття суспільства. Виділяють п'ять типів власності: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний та соціалістичний із різними їх класифікаціями. Кожному економічному типові власності притаманна відповідна панівна форма права власності.
Економічні відносини власності отримують юридичне закріплення у праві власності, що виникає внаслідок правового регулювання певних економічних відносин. За допомогою права держава регулює належність тих або інших об'єктів власності певному суб'єкту - громадянину, колективу, державі; обсяг і зміст суб'єктивних повноважень власника, порядок та форми їхньої реалізації щодо різноманітних об'єктів; засоби правової охорони відносин власності.
Отже, приступаючи до роботи, ми поставили перед собою такі завдання: з'ясувати, що таке право власності, його зміст, види і форми, способи набуття і припинення права власності та умови захисту даного права.
Джерелами мого дослідження були: Конституція України, Цивільний кодекс України та праця Силенка Л. В. - Цивільне право України: Навчальний посібник для вузів.
I. Право власності: Загальні положення
1. Поняття права власності
Термін "власність" часто вживається в самих різних значеннях. Основне джерело в цивільних відносинах щодо права власності - Цивільний кодекс України закріплює поняття права власності як суб'єктивного права особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності регулюється та гарантується різними галузями права, зокрема конституційним, кримінальним, сімейним, господарським тощо.
Першопочатково право власності право власності закріплюється в Конституції України, зокрема встановлюються форми власності, рівність всіх суб'єктів права власності, гарантії права власності та обов'язки власників. Норми ЦК України визначають поняття права власності, зміст права власності, регулюють поведінку власників у цивільному обороті, закріплюють способи права власності тощо.
В цивільному праві прийнято розрізняти право власності в об'єктивному на суб'єктивному значенні.
Право власності в об'єктивному значенні - це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.
Право власності в суб'єктивному значенні - це можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (річчю, майном) на свій власний розсуд і в своїх інтересах або інтересах інших осіб. Цьому праву відповідає обов'язок інших осіб утримуватися від дій (бездіяльності), які б перешкоджали цьому праву, тобто володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.
В юридичній літературі виділяють такі ознаки суб'єктивного права власності:
1) його зміст охоплює три правомочності (можливості) власника: право володіти, право користуватися і право розпорядження майном.
2) суб'єктом права власності може бути будь-який суб'єкт права.
3) Об'єктом правовідносин власності може бути будь-яка індивідуально визначена річ.
4) Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою й у своєму (власному) інтересу.
2. Зміст права власності
Зміст права власності складається із правомочностей володіння, користування і розпорядження річчю (майном) власника.
Право володіння - це право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Слід мати на увазі, що в юридичній літературі розрізняють володіння законне (таке, що ґрунтується на законі) та незаконне, яке в свою чергу поділяється на добросовісне і недобросовісне.
Таким чином, законним володінням є володіння, яке ґрунтується на правовідносинах, які мають правові підстави, наприклад, укладення договору купівлі продажу, дарування тощо. Законне володіння ще іменують титульним.
Законне (титульне) володіння може здійснюватися як власником речі (майна), так і іншими особами. Наприклад, заставодержатель має право володіння певною річчю (майном) на підставі договору, закону або рішення суду [ст. 574, 2]. Слід мати на увазі, що власника інші законні володільці відрізняються тим, що власник на ряду з правомочністю володіння, завжди має право користування і розпорядженні річчю (майном), а законний (титульний) володілець може здійснювати інші правомочності лише за погодженням із власником. Так, наприклад, при договорі найму (оренди) майна орендар (наймач), окрім правомочності володіння, має і право користування цим майном. При укладенні договору комісії, комісіонер має право володіння та розпорядження майном.
Володіння, яке не ґрунтується на правових підставах називають незаконним (безтитульним). Незаконне володіння може бути добросовісне та недобросовісне. Так, добросовісним незаконним володінням визнається володіння, коли особа, яка володіє майном без правових підстав, не знала і не повинна була знати про його незаконність. Наприклад, особа придбала на ринку річ, і пізніше було з'ясовано, що вона вкрадена.
Недобросовісним незаконним володінням є таке володіння, коли володілець майна знає або повинен був знати про незаконність свого володіння. Наприклад, особа знайшла річ і не повідомила відповідні органи про знахідку, а залишила йог собі.
Право користування - можливість
Loading...

 
 

Цікаве