WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві. - Курсова робота

Права людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві. - Курсова робота


Курсова робота
Права людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві.
?
Зміст
Вступ. ………………………………………………………………….…..3
1. Поняття та класифікація прав людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві. …………………………………………………..6
2. Міжнародні стандарти прав людини. ………………………………..16
2.1. Загальнообов'язкові норми міжнародного права про права людини. …………………………………………………………………………..24
2.2. Міжнародно-правові норми, що слугують боротьбі з порушеннями прав людини. ……………………………………………………..29
2.3. Норми, що забезпечують конкретні права людини. …….…...31
3. Права людини у внутрішньодержавному праві. …………………….35
Висновки. …………………………………………………………….…...39
Список використаної літератури. ………………………………….……43
Вступ
Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми курсової роботи обумовлена тим, що питання прав людини насьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової спільноти. Саме стан справ у сфері прав особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства вцілому.
Після другої світової війни проблема прав людини з чисто внутрішньої стала перетворюватися в міжнародну. Поступово Конституційне право почало попадати під вплив міжнародних стандартів. Були прийняті ряд міжнародних документів, що зобов'язують держави, що підписали їх дотримувати і розвивати повагу до прав людини, без якої-небудь дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Істотною відмінністю міжнародних правових документів у галузі прав людини від інших міжнародних угод є те, що зобов'язання, що накладаються на держави, регулюють відносини не стільки з іншими державами, скільки мають своєю метою захистити права і свободи громадян саме цієї держави.
Однією з реалій сучасного міжнародного правопорядку є визнання прав людини складником предмета міждержавних відносин: ставлення держави до її громадян вже не вважається справою виключної внутрішньої юрисдикції. Права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати "людський вимір" до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є визначеним нормативним виміром її соціально-культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.
Для України питання прав людини нині набуває надзвичайної актуальності. Виявлення з перших кроків самостійного державного будівництва бажання посісти гідне місце у світовому та європейському співтовариствах означає для України необхідність приведення свого законодавства у відповідність з міжнародними, а у географічному вимірі - європейськими стандартами прав людини.
Загальновизнані норми прав людини притаманні як міжнародному, так і внутрішньодержавному праву. Вони відбивають історично досягнутий рівень демократії та гуманності суспільства на міжнародному та внутрішньодержавному рівні. Завдяки цьому останні мають особливі юридичні властивості - ні міжнародний договір, ані внутрішньодержавний закон не можуть обмежити права людини.
Ступінь наукової розробки теми. Поняття, проблеми сутності, стану, практичного застосування, удосконалення та перспектив розвитку прав людини привертали увагу багатьох вчених-правників всього світу. Цим питанням присвячено низку дисертацій, навчальних посібників, наукових статей зокрема таких вітчизняних авторів: Мюллерсон Р. А., Крижанівський С. Н., Погорілко В. Л., Рабинович П. М., Буткевич В., Дмитрієв А. І., Федик С., Бородін І., Орзіх М., Буроменський М.
Об'єктом дослідження є права людини як можливості людини діяти певним чином або утримуватися від певних вчинків з тим, щоб забезпечити своє нормальне існування, свій розвиток, задоволення власних потреб.
Предметом дослідження є поняття прав людини, їх класифікація, міжнародні стандарти з прав людини, а також внутрішньонаціональне право про права людини.
Методологічною основою курсової роботи стали такі методи наукового пізнання як діалектичний, порівняльно-правового дослідження, системно-структурний, формально-догматичний. Причому кожен з них в конкретному випадку використовувався не в чистому вигляді, а в поєднанні з іншими.
Метою дослідження є визначення на основі аналізу наукової літератури сутності та особливостей прав людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві.
Для досягнення цієї мети в процесі написання курсової роботи ставилися такі основні завдання:
1. визначити поняття та розкрити класифікацію прав людини;
2. дослідити міжнародні стандарти з прав людини;
3. дослідити норми внутрішньодержавного права на питання закріплення та регулювання прав людини.
Структура курсової роботи зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.
1.Поняття та класифікація прав людини у міжнародному та внутрішньодержавному праві.
Щоб зробити перший крок для з'ясування що таке права людини, треба перелічити, які права необхідні нам, а також нашим родичам, друзям, товаришам для нормального існування в сучасних умовах, щоб вони не викликали заперечень з боку інших людей, їх об'єднань, угруповань. Мабуть, ми перелічимо чимало прав. Проте серед них, очевидно, будуть такі, як можливість отримувати необхідні матеріальні блага, цінності, вчитися і працювати, обирати місце проживання, вільно висловлюватися. Усі такі можливості, безперечно, і є прикладами прав людини.
Поняття про права людини включає два аспекти. Перший означає, що людина має невід'ємні і невідчужувані права лише тому, що вона людина. Це, зокрема, моральні права, які походять із людської природи кожної особистості, формуючи і підтримуючи в людині почуття власної гідності.
Другий розкриває юридичну сутність прав людини, що міститься в законодавчих документах, створених у державі та на міжнародному рівні. Основою таких прав є згода тих, на кого вони поширюються, тобто згода суб'єктів права, тоді як основу першої групи прав становить природний порядок.
Права - це, по-перше, можливості людини діяти певним чином (або утримуватися від певних вчинків) з тим, щоб забезпечити своє нормальне існування, свій розвиток, задоволення власних потреб. Причому, якщо йдеться про основні права, то це саме ті можливості, без яких людина не може нормально існувати. Ступінь "нормальності" визначається суспільною обґрунтованістю потреб людини, які самі, будучи результатом її біологічного і соціального розвитку, не є незмінними. У цьому полягає гуманність, людяність цих можливостей - прав людини. Права людини-це насамперед її і можливості існувати й розвиватися як особистість.
По-друге, ці можливості є неодмінною, закономірною "приналежністю" кожної людської істоти. Їх виникнення датується моментом її народження і не потребує "дозволу", схвалення з боку будь-кого. Жодналюдина не може бути позбавлена таких можливостей, адже інакше вона не зможе сформувати, розвивати, проявити себе саме як людина, як особистість, незалежно від місця, часу та умов її існування. З цього боку права людини мають бути невідчужуваними, тобто невід'ємними від людини.
По-третє, ці можливості
Loading...

 
 

Цікаве