WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, суть і види строків позовної давності за цивільним правом України - Курсова робота

Поняття, суть і види строків позовної давності за цивільним правом України - Курсова робота

України "Про місцеве самоврядування ".
Товариські суди розглядають деякі в справи громадян по трудовим
відносинам (порушення трудової дисципліни), сімейним відносинам
(невиконання обов'язків батьками, піклувальника, опікуна - обов'язку по
вихованню дітей), житлові правовідносини (використання допоміжних
приміщень) цивільним та іншими правовідносинам (ст.7 Положення про товариські суди).
Третейські суди вирішують передані на їх розгляд громадянами будь-які
спори, які виникли між ними, з єдиним виключенням спорів по трудовим і сімейним відносинам (ст.1 Положення про третейський суд).
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються (ст.213 Кодекса про адміністративні правопорушення України):
. Адміністративними комісіями при виконкомах місцевих Рад
. Виконкомами сільських, селищних Рад
. Районними (міськими ) судами (суддями);
. Органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій і іншими
органами (посадовими особами), уповноваженими на це законодавством
України.
Можливість застосування судової влади для захисту прав, законних
інтересів і свобод громадян і організаціій постійно розширяється, про що
свідчить встановлена підвідомчість суду справ по трудовим, земельним,
державним, адміністративним і фінансовим відносинам.
Судова влада по захисту суб'єктивних прав та законних інтересів
громадян та організацій-провосуддя здійснюється в порядку цивільного та
кримінального судового провадження, а також арбітражного процесу.
Арбітражний суд здійснюється судову владу в справах, які виникають при
укладенні, зміні, виконанні та припиненні господарчих договорів,
врегулюванні цивільним законодавством, тобто спорів по цивільним
правовідносинам. Розмежування компетенції між загальними юрисдикціями
здійснюється у відповідності до ст. 23 Цивільного процесуального
кодексу України і ст. ст.12-14 Арбітражного процесуального кодекса
України наведені тільки на основі суб'єктивного складу спірних
матеріальних правовідносинах, в зв'язку з чим арбітражний процес
являється різновидом цивільного судового провадження підлягає включенню в його систему. Єдність судової влади викликано необхідністю уніфікацією судової системи на основі сворення єдиного і рівноправного для всіх громадян і організацій державного суду з покладеним на нього здійснення функцій правосуддя по справам, виникаючи із правовідносин, врегулюваними нормами цивільного, трудового, сімейного, земельного, адміністративного та інших галузей матеріального права в певному єдиному процессуальному порядку.
З проблемою здійснення судовою владою тісно пов'язані питання і
здійснення цивільної процесуальної форми, яка в юридичніій літературі не
є однакового визначення. Вона здійснюється з основними принципами
цивільного процесуального права, з цивільним процесом, з порядком
діяльності суду і учасників процесу, розкривається формою процесульних
документів.
Виходячи із діалектичного зв'язку цивільного права з цивільним
процесуальним (єдність змісту і форми), цивільну процесуальну форму в
ототожненні з цивільним судовим провадження можна розглядати умовно, в тому плані, що нею забезпечується життя ( реалізація, захист ) цивільного
права (зміст), однак слід мати на увазі, що цивільне судове провадження
має свою притаманну йому зміст і процесуальну форму. Змістом буде
діяльність суду і учасників процесу (дії і правовідносини), а цивільній
процесуальній формі - об'єктивне (зовнішнє) вираження здійснення,
закріплення і оформлення відповідної діяльності, наприклад, діяльність
суду по розгляду справи складається із сукупності дій, направлених на
дослідження доказів при допомозі певних законом засобів доказів. Така
діяльність здійснюється з додержанням певному порядку, повстановленим
правилами, в установленій процесуальній формі судового засідання,
безпосередньо, усно, тобто процесуальні дії здійснюються в певній
процесуальній формі і фіксуються в певних процесуальних документах.
Таке розуміння процесуальної форми відображається в деяких нормах
Цивільного процесуального кодекса України:
ст. 137- позовна заява подається до суду в письмовому вигляді;
ст.211- винесене судом рішення виражається в письмовому вигляді;
ст.159- розгляд справи проходить в судовому засіданні;
ст.160- розгляд справи проходить безпосередньо, усно і при
незмінному складі суду.
Таким чином, під цивільною процесуальною формою, необхідно розуміти встановлений цивільним процесуальним правом зовнішній спосіб здійснення процесуальних дій, виконуючих по встановлених правилам, в певному порядку судом, органом судового виконання і всіма учасниками процеса при розгляді і вирішенні справи, перевірки законності і обгрунтування поставленого по ньому рішенні і його примусовому виконанні, а також закріплення процесуальних дій в передбаченому процесуальних документах.
Процесуальна форма відносно процесуальних дій виконує важливу роль. Як постійний і необхідний її атрибут, вона виражає гарантії, що забезпечує
законність і обгрунтованість в застосуванні судом права і його реалізації учасниками процеса.
Значення процесуальної форми в тому, що вона існує не сама по собі, а вираження певного змісту (процесуальної дії), тобто в діалектичноій єдності форми і змісту. Цивільна процесуальна форма обумовлена існуючими в Україні суспільними відносинами і характеризується демократизмом, який
базується на закріплених в нормах цивільного права принципах, оптимально
об'єднуючи в собі простоту і доступність, необхідність і доцільність, вона призвана забезпечити як оперативність, так і результативність виконання завдань, покладених на цивільне судове провадженння.
Право на захист як одна з правомочностей суб'єктивного цивільного права до останнього часу вважалось мало дослідженим теоретичним питанням. Відомо, що будь-яке суб'єктивне право, не забезпечене необхідними засобами захисту, втрачає свої відмінності ознаки і риси, перестає бути гарантією для його здіснення. Цікаві думки були висловлені В.Грибановим.[1]
Вказаний автор, відзначаючи велике теоретичне і практичне значення
цього питання, підкреслює, що право на захист являє собою тих можливостей, які закон надає особі для захисту того або іншого права.
Поняття права на захист В.Грибанов зв'язує з наявністю у правомочної особи сукупності ряду таких
Loading...

 
 

Цікаве