WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх - Реферат

Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу, адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання.
План
1. Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу.
2. Адміністративна відповідальність і адміністративні стягнення: поняття, види і порядок їх укладання.
1. Характеристика джерел права, як зовнішньої форми його виразу.
Право завжди повинно мати певну форму, тобто бути формалізованим, а форма має бути змістовною, тобто повинна містити певний, виражений юридичною мовою також, що несе певне смислове навантаження. Якщо нормі надана певна форма, то вона залишається нормою поведінки, але не є нормою права.
До зовнішньої форми (джерел) права відносять: правовий звичай, судовий чи адміністративний прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт.
Правовий звичай - це санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.
Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент - це рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов'язковість під час вирішення всіх наступних аналогічних судових чи адміністративних справ.
Нормативний договір - це об'єктивно-формально обов'язкові правила загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб'єктів і забезпечуються державою (наприклад, договір про утворення федерації, колективний договір).
Нормативно-правовий акт - це рішення компетентних суб'єктів, що виноситься у встановленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа у письмовій формі, забезпеч3ується державою та породжує юридичні наслідки.
Нормативно-правові акти поділяють на закони і підзаконні нормативно-правові акти.
Закони - це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни є ще такі види законів: конституційні, органічні, звичайні.
Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що:
1) ніхто, крім органів законодавчої влади, парламенту і народу в процесі законодавчого референдуму, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;
2) Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення не конституційним;
3) усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;
4) у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону;
5) тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону при поверненні його Президентом у разі відкладання вето.
Підзаконні нормативно-правові акти - це результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань з установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:
- нормативні акти Президента України;
- акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих судів України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної Республіки Крим;
- акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
- акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;
- нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;
- нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;
- нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;
- нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;
- інші підзаконні нормативні акти.
Нормативні акти діють у часі, просторі та відносно кола осіб. Характеризуючи дії нормативно-правових актів у часі, слід розрізняти: набрання чинності, припинення дії, зворотну силу дії.
У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності нормативно-правовим актом: після 10 днів від моменту його опублікування; термін установлюється в самому нормативному чи у спеціально прийнятому акті, якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання виконавцем.
Нормативно-правові акти втрачають чинність у наслідок: закінчення переліку давності, що на нього видавався акт; прямого скасування конкретного акта; фактичного скасування акта іншим актом, прийнятим з того самого питання.
Зворотна дія - це така дія на правовідношення де припускається, що новий нормативний акт існував на момент виникнення правовідношення.
Загальне правило говорить: "Норма права зворотної сили не має". Але трапляються випадки, скажімо у кримінальному, адміністративному законодавстві. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після споєння правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обмежує, то така норма (чи акт) зворотної сили немає.
Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією: держави в цілому, відповідного регіону, адміністративно-територіальної одиниці, відповідного підприємства, організації.
Щодо кола осіб, нормативно-правові акти поширюються на громадян України, осіб без громадянства, іноземних громадян.
Винятком вважається окремі іноземні громадяни, які мають імунітет від юрисдикції держави перебування. Це окремі дипломатичні та консульські працівники, питання яких про юридичну відповідальність вирішується на підставі міжнародних угод.
Систематизація нормативних актів - це діяльність з впорядкування та вдосконалення нормативних актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості через створення нових нормативних актів чи збірників.
Систематизація здійснюється державою, її органами і посадовими особами та недержавними організаціями і їх службовцями.
У систематизації розрізняють інкорпорацію та кодифікацію.
Інкорпорація - це вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хорологічний або алфавітний порядок, напрямок діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.
Види інформації: за юридичними значенням (офіційна, неофіційна); за обсягом (загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна); за критерієм об'єднання (юридична, хронологічна, суб'єктивна).
Різновидом інкорпорації є консолідація, внаслідок якої
Loading...

 
 

Цікаве