WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат

Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат

коштів від місячного обсягу фінансування.
У ч. 1 ст. 121 Закону"Про судоустрій України" зазначено, що фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому БК. В той же час положення статей 120 та 121 встановлюють істотні відмінності від цього порядку. Зокрема, їх можна розуміти так, що судові установи, ДСА України та її територіальні управління повинні мати власні бюджетні рахунки у банківських установах. Водночас у чинному бюджетному законодавстві (наприклад, ст. 48 БК) не передбачено наявності таких бюджетних рахунків.
У ст. 51 БК визначено, що розпорядники бюджетних коштів спочатку в межах, встановлених кошторисами бюджетних асигнувань, беруть бюджетні зобов'язання (тобто укладають угоди на придбання товарів, одержання послуг, виконання для них робіт), і лише після отримання відповідно до цих зобов'язань товарів, робіт чи послуг подають доручення на їх оплату органу ДКУ, який здійснює конкретні платежі у разі наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України, відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань. Ці положення БК деталізуються у підзаконних нормативно-правових актах.
Бюджетні установи та організації не мають самостійних бюджетних рахунків, а лише реєстраційні рахунки в органах ДКУ, які є інструментами обліку зазначеними органами коштів, виділених з метою фінансування відповідного розпорядника чи одержувача бюджетних коштів. Бюджетні установи та організації позбавлені можливості самостійно здійснювати операції з бюджетними коштами. Ці операції за них здійснюють органи ДКУ, яким до того ж надано широкі повноваження щодо контролю за витрачанням коштів бюджетними організаціями та установами аж до повного припинення їх фінансування. Для здійснення органами ДКУ оплати бюджетних рахунків вимагається виконання значної кількості формальностей. Взяття бюджетною установою чи організацією зобов'язання про виплату певної суми грошових коштів із бюджету можливе лише за умови попереднього взяття таких зобов'язань на облік в органах ДКУ.
Весь процес виділення і перерахування бюджетних коштів являє собою перерахування коштів лише всередині системи ДКУ (від ДКУ його управлінням, а від управлінь - відділенням). Виділення бюджетних коштів здійснюється щоденними розпорядженнями ДКУ "з урахуванням наявних коштів". Будь-яких особливих приписів, які б забезпечували додержання при прийнятті таких розпоряджень інтересів судових установ, підзаконні нормативні акти не містять. Іншими словами, реальне фінансування судів залежить від ДКУ, яке є органом виконавчої влади.
Законодавством не передбачено також механізмів, які б забезпечували неухильне виконання органами виконавчої влади (Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів, ДКУ) положень річних бюджетних законів щодо фінансування судів та положення ч. 2 ст. 121 Закону "Про судоустрій України" про виділення бюджетних асигнувань до 10 числа кожного місяця, що, зважаючи на досвід, викликає занепокоєння.
Ще однією не повністю вирішеною проблемою є те, яким чином бюджетні кошти, виділені на фінансування певного суду, мають розподілятися між ним та територіальним управлінням ДСА, який здійснює забезпечення діяльності цього суду. Положення ч. 2 ст. 122 Закону "Про судоустрій України" дають підстави для висновку, що бюджетні витрати судів на капітальний ремонт, реконструкцію та нове будівництво приміщень судів, а також на інші капітальні витрати мають здійснюватись через установи ДСА України, які, очевидно, й мають отримувати бюджетні кошти та розпоряджатися ними відповідно до законодавства. Що ж стосується інших потреб (відповідно й інших бюджетних витрат) судів, то питання про те, як мають розподілятися між судами та управліннями ДСА України виділені для їх фінансування бюджетні кошти, залишається відкритим.
Існуючий порядок витрачання бюджетних коштів, який урегульований низкою підзаконних актів, є надзвичайно складним і довготривалим, вимагає складання і подання органам ДКУ великої кількості різних документів. У той же час будь-яких гарантій щодо своєчасної оплати придбаних товарів, виконаних робіт, наданих послуг навіть за наявності у бюджетної установи відповідних асигнувань і коштів на реєстраційних рахунках немає. Органи ДКУ, які фактично розпоряджаються рухом бюджетних коштів, не несуть жодної відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату ними грошових сум за дорученнями розпорядників коштів бюджету. Внаслідок цього суди та органи ДСА України в питаннях витрачання виділених їм бюджетних коштів перебувають у залежності від наявності (чи відсутності) доброї волі в органів ДКУ, що негативно позначається на реальному фінансуванні судів в моменти неповного виконання Державного бюджету України за доходами і відповідно - неповного чи несвоєчасного надходження призначених судам грошових коштів.
Про наявність істотних недоліків у встановленому чинним бюджетним законодавством України порядку фінансування судів красномовно свідчать дані про фактичне фінансування судів, яке не забезпечує не тільки реальних потреб органів правосуддя, а й виконання приписів щорічних законів про Державний бюджет України в частині фінансування судової влади.
У 2001 р. обсяг реального фінансування судової влади склав 242 млн. 366,1 тис. грн. при затвердженому законом річному обсязі у 277 млн. 502,4 тис. грн. (а з врахуванням внесених до відповідного бюджетного закону змін - 289 млн. 136 тис. грн.). Таким чином, реальне фінансування судової влади у зазначеному році склало лише 87,3 % від передбаченого у законі.
У 2002 р. ситуація з недофінансуванням судової влади повторилась. Із передбачених річним законом про Державний бюджет України 427 млн. 167,9 тис. грн. на фінансування судів реально було витрачено 311 млн. 889,815 тис. грн., або 73 % від передбаченого в законі. При цьому, за даними Кабінету Міністрів України, Державний бюджет 2002 р. за доходами був виконаний на 100,5 % до річного плану (тобто до обсягу, передбаченого в законі).
У 2003 р. ситуація дещо поліпшилася: із запланованих у Законі від 26 грудня 2002 р. № 380-ІV "Про Державний бюджет України на 2003 р." 491 млн. 712 тис. 229 грн. було витрачено на судову владу 477 млн. 670 тис. 690 грн., тобто суди були профінансовані на 97 %. Однак протягом 10 місяців 2004 р. у фінансуванні судової влади знову спостерігалася тенденція до погіршення: фінансування було на рівні 82,5 % від запланованого у Державному бюджеті України на 2004 р., тобто із запланованих 571 млн. 203 тис. 768 грн. реально витрачено 471 млн. 140 тис. 886 грн. 7
Наведені дані свідчать про те, що навіть в умовах одержання запланованих у річних бюджетних законах доходів у повному обсязі судові установи України, як правило, фінансуються не повністю. При цьому в зазначених законах нині передбачено фінансування лише найнеобхідніших видатків
Loading...

 
 

Цікаве