WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат

Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат

поза межами Державного бюджетуУкраїни. 7 жовтня 2004 р. проект було прийнято як Закон, але в грудні 2004 р. Верховна Рада України за пропозицією Президента України скасувала рішення про прийняття цього Закону.
Немає сумніву в тому, що при встановленні кримінальної відповідальності за такі дії необхідно одночасно вжити заходів до фінансування в повному обсязі судів із Державного бюджету України. Адже складова позабюджетного фінансування була й лишається значною 3. Про розмір позабюджетного фінансування можна судити, звернувшись до виступу Голови ДСА України на спільному засіданні Президії Верховного Суду України, Ради суддів України та ДСА України 20 лютого 2004 р. Він відзначав, що на 2003 р. були передбачені бюджетні асигнування в розмірі 344 млн. 885 тис. грн. "Протягом року, - зауважував він, - розмір фінансування було збільшено ще на 61 млн. грн. Крім того, для розміщення судів їм передано приміщення загальною вартістю 90 млн. 706 тис. грн. Окремо необхідно зазначити, що завдяки допомозі благодійних фондів та інших громадських організацій суди торік отримали технічну допомогу на загальну суму 5 млн. 658 грн." 4. Таким чином, щонайменше п'ята частина від загального фінансування судів в означеному році була позабюджетною.
У зв'язку з цим варто проаналізувати співвідношення реальних потреб судів і бюджетного їх фінансування, що відбувається на практиці.
У ч. 3 ст. 120 Закону "Про судоустрій України" положення про фінансування судів виключно із Державного бюджету конкретизується таким чином: "Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році" 5.
Певні орієнтири щодо розміру фінансування судів містяться у п. 1 ч. 2 ст. 118 Закону "Про судоустрій України", згідно з яким видатки на фінансування судів мають бути не нижчими від рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону.
У ч. 1 ст. 130 Конституції встановлено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного та незалежного здійснення правосуддя, фінансування потреб судів (витрати на розгляд судових справ, за комунальні послуги, ремонт, охорону судових приміщень, придбання оргтехніки, поштові витрати тощо), має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів та приписів Конституції.
Зараз потреби у фінансуванні місцевих та апеляційних судів визначаються на підставі Єдиних нормативів фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, затверджених за погодженням з Радою суддів України та ДСА України в травні 2003 р. Треба зазначити, що ці нормативи, очевидно з огляду на фінансові можливості держави, є доволі мізерними. Так, у них передбачено виділення на одного суддю 1 тис. грн. на рік для придбання санаторно-курортної путівки. Зрозуміло, що в нинішніх умовах придбати за такі кошти путівку, яка відповідно до ст. 44 Закону "Про статус суддів" має надаватися за рахунок держави, просто неможливо.
Запити щодо фінансових потреб судів постійно занижуються як самими судами, так і ДСА України. Проте навіть ці запити Верховна Рада України задовольняє лише частково: у 2002 р. суди були недофінансовані на 46,5 %; у 2003 р. на функціонування судової системи з бюджету виділено менше половини від необхідної суми; у 2004 р. в Державному бюджеті на діяльність судів виділено 47 % коштів від потреби; а на 2005 р. заплановано виділення лише 42 % коштів від наявної потреби.
Така практика з фінансуванням призводить до значних негативних наслідків. Причому йдеться не тільки про неможливість достатньою мірою забезпечити соціальні та матеріальні потреби суддів і працівників апарату судів, але й про загрозу конституційному праву громадянина на справедливий суд. Адже у багатьох судах організувати роботу належним чином не має змоги через відсутність необхідної кількості залів судових засідань, оргтехніки, відключення приміщень від теплової, електричної та телефонної мереж, відсутність коштів на відрядження, оплату участі адвокатів, свідків та потерпілих при розгляді справ. Водночас існує проблема відсутності для громадян елементарних умов - немає гардеробів, стільців для того, щоб дочекатися в коридорі розгляду справи, столів, щоб написати заяву чи скаргу тощо.
Верховний Суд України, вбачаючи у такій практиці фінансування загрозу самостійності судів та незалежності суддів, неодноразово пропонував встановити порядок, згідно з яким Державний бюджет України в частині визначення видатків на потреби судів має формуватися за участю судової влади, й наполягав на тому, що лише остання має визначати межу, нижче якої зменшення фінансування не допускається 6.
Багато невирішених питань існує і в законодавчому забезпеченні та практиці виділення передбачених законом грошових коштів і надання їх у розпорядження судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону "Про судоустрій України" видатки на утримання судів не пізніше 10 числа кожного місяця перераховуються органами Державного казначейства України (далі - ДКУ) на рахунки Верховного Суду України, інших судових установ - головних розпорядників бюджетних коштів та на рахунки територіальних управлінь ДСА України.
У ч. 2 ст. 120 цього ж Закону передбачено, що головними розпорядниками коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є окремо Верховний Суд України, Конституційний Суд України та вищі спеціалізовані суди, а також ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та ДСА України. Встановлення цієї норми змінило на краще практику фінансування судів, яка існувала раніше і згідно з якою функції головного розпорядника коштів Державного бюджету, які виділялися на фінансування судів (окрім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та Вищого господарського Суду України), здійснювалися Міністерством юстиції України.
Однак положення статей 120 та 121 Закону "Про судоустрій України" містять певні суперечності. У ч. 2 ст. 120 не встановлено вимог про виділення до 10 числа місячного обсягу фінансування повністю. Відтак органи виконавчої влади можуть вважати, що ця норма виконується й у тих випадках, коли станом на зазначену дату кожного місяця виділено лише частину
Loading...

 
 

Цікаве