WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат

Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв - Реферат


Реферат на тему:
Належне фiнансування судової влади як одна з гарантiй самостiйностi судiв i незалежностi суддiв
Принципи самостійності судової влади, судів і незалежності суддів визнаються в усіх сучасних політико-правових концепціях і доктринах фундаментальними засадами організації державної влади у демократичній державі. Дотримання цих принципів декларується та гарантується і в Україні - Конституцією України (ст. 126) і законами: від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ "Про судоустрій України" (ст. 14; далі - Закон "Про судоустрій України") та від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (ст. 3; далі - Закон "Про статус суддів").
Однією з найважливіших гарантій самостійності суду та незалежності суддів є належне їх фінансове забезпечення, достойна оплата праці суддів та забезпечення фінансування судів у розмірі, достатньому для ефективного виконання судами їхніх функцій (п. 7 ст. 14 Закону "Про судоустрій України").
На необхідності належним чином і в достатньому обсязі фінансувати потреби судів і суддів наголошується також у міжнародно-правових документах. Згідно з Основними принципами незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 р.) на кожну державу-члена ООН покладається зобов'язання надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції (п. 7).
Безпосередній зв'язок між незалежністю суддів та рівнем фінансування судів досить очевидний і не оспорюється ні фахівцями, ні політиками. Ось в якій емоційній формі висловив наявність такого зв'язку народний депутат України Л. Черновецький: "Суди в Україні перетворені на жебрацькі контори, які щодня виклянчують кошти на ремонт приміщення, на саме приміщення, на канцелярські товари, конверти, на опалювання, телефонний зв'язок тощо. У кого ж вони стоять з простягнутою рукою в приймальнях? Відомо у кого - у районних, міських, обласних чиновників. А з ким часто-густо за свої конституційні права судиться пересічний громадянин, наш з вами, шановні колеги-депутати, виборець? Та з тим же чиновником, у якого в приймальні як жебрак стоїть голова місцевого суду... І чиновник знаходить гроші для суду. А потім диктує свою волю судді" 2 .
Водночас Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 24 червня 1999 р. № 6-рп/99 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 19, 42 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (справа про фінансування судів) зазначив: "Однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів. Важливим механізмом забезпечення такої гарантії є встановлений частиною першою статті 130 Конституції обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів шляхом окремого визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів. Централізований порядок фінансування судових органів з Державного бюджету України в обсягах, які мають забезпечувати належні економічні умови для повного і незалежного здійснення правосуддя, фінансування потреб судів (витрати на розгляд судових справ, комунальні послуги, ремонт і охорону судових приміщень, придбання оргтехніки, поштові витрати тощо) має обмежити будь-який вплив на суд і спрямований на гарантування судової діяльності на основі принципів і приписів Конституції України".
Треба відзначити, що створення належних матеріальних умов для роботи суддів в останні роки не залишалося поза увагою держави - було створено Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України), Кабінет Міністрів України розробив програму виведення судової системи із кризи, відповідні програми розроблені та затверджені кожною обласною адміністрацією. Поступово збільшуються асигнування на діяльність органів правосуддя. Деякі суди отримали нові приміщення та мають змогу відремонтувати старі. Певні позитивні зміни відбуваються й у системі та правилах фінансування судів. Вживаються інші заходи, спрямовані на поліпшення матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та організаційного забезпечення судової діяльності.
Проте немає підстав стверджувати, що загалом на практиці фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів у достатній мірі гарантує незалежність судової влади. Упродовж багатьох років мало місце систематичне недофінансування судів. Приміщення, в яких розміщуються суди, не відповідають затвердженим технічним і санітарним вимогам; 412 приміщень місцевих судів непридатні для здійснення правосуддя; 36 місцевих судів працюють в аварійних приміщеннях. У 170 приміщеннях суду необхідно провести капітальний ремонт. У зв'язку з тим, що загальна площа в цих будинках невелика, неможливо збільшити кількість залів судових засідань. Навіть у м. Києві в семи судах із десяти приміщення не відповідають вимогам для здійснення судочинства. Верховний Суд України й той поки що не має необхідного залу для розгляду справ з великою кількістю учасників.
Відповідно до чинного законодавства єдиним джерелом фінансування судів є Державний бюджет України. Це положення закріплене у ч. 1 ст. 130 Конституції, згідно з якою держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; видатки на утримання судів у Державному бюджеті визначаються окремо. Воно конкретизовано у Законі "Про судоустрій України", у ч. 1 ст. 120 якого встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналіз цих положень, а також тих, котрі містяться у статтях 13 і 85 Бюджетного кодексу України (далі - БК) і статей 2-3 Закону від 30 червня 1999 р. № 783-ХІV "Про джерела фінансування органів державної влади", дає підстави стверджувати, що нині фактично заборонено фінансування судів не з Державного бюджету України. Так, у ст. 3 останнього з названих законів зазначено, що органам державної влади, в тому числі й судам, забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрацій та інших дій на платній основі, в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України. Тому зрозумілими є намагання законодавця жорстко заборонити фінансування судів поза Державним бюджетом України. Йдеться про проект Закону України № 2366 "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне фінансування судових органів)", в якому пропонувалося встановити кримінальну відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб, що здійснюють фінансування судових органів у будь-якій формі
Loading...

 
 

Цікаве