WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості вітчизняної моделі ювенальної юстиції - Реферат

Особливості вітчизняної моделі ювенальної юстиції - Реферат


Реферат на тему:
Особливості вітчизняної моделі ювенальної юстиції
Здійснення правосуддя у справах неповнолітніх, процесуальні аспекти ювенальної юстиції потребують прискіпливого аналізу. Саме судочинство щодо неповнолітніх дає змогу правильно оцінити спільність і розбіжності в ювенальній юстиції, коли мова йде про її моделі, типи судів у справах неповнолітніх. Існують різні типи таких судів, які тією чи іншою мірою тяжіють до двох основних моделей - англосаксонської й континентальної.
Оскільки у вітчизняному законодавстві немає аналога "чистої" ювенальної юстиції, необхідно зважати на багаторічний досвід діючих західних судів, які мають напрацювання відповідно до правових систем, що виникли задовго до створення ювенальної юстиції.
Розбіжності у судових системах не стосуються основних специфічних принципів ювенальної юстиції. Йдеться про вікову специфіку, про переважно охоронний характер ювенальної юстиції, її соціальну спрямованість і про індивідуалізацію судового процесу. Ці засади й відображені в англосаксонській й континентальній системах правосуддя у справах неповнолітніх.
При всій спільності структури й функціонування ювенальних судів з розвитком права ці суди відходили від чиказької моделі ювенальної юстиції, зазнаючи впливу загальних правових систем. Нині континентальний суд у справах неповнолітніх істотно відрізняється від англосаксонського. Навіть у межах однієї системи, наприклад англосаксонської, американський та англійський суди мають свої процесуальні особливості.
Проаналізуємо кримінально-процесуальне законодавство України, в якому регламентовано судочинство у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, особливості цього судочинства, що й характеризує створювану в нашій країні модель ювенальної юстиції.
Певні елементи цієї моделі юридично закріплено в кримінально-процесуальному й кримінальному законодавстві, прийнятому в СРСР в період правової реформи 1958-1961 рр. Деякі норми цього законодавства зі змінами, внесеними за часів незалежності України, чинні й дотепер.
Правова й соціальна база чинного національного правосуддя щодо неповнолітніх створювалася значно раніше. Ліквідація у 1918 р. дореволюційних "дитячих" судів, надання у 1918-1920 рр. повноважень щодо розгляду цієї категорії справ несудовому органу - комісії у справах неповнолітніх, припинення діяльності цих комісій і віднесення таких справ виключно до компетенції загального кримінального суду - все це мало вплив на формування системи правосуддя щодо неповнолітніх. Зазначене доведеться враховувати при розробленні концепції української моделі ювенальної юстиції.
У кримінально-процесуальному законодавстві Української РСР після правової реформи 1958-1961 рр., як і в більшості інших республік колишнього СРСР, передбачалися норми, котрі стали базою для розслідування й судового розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітніми. Найбільше ці норми підходять для створення спеціального складу загального суду. В кримінально-процесуальному законодавстві України є процесуальні правила, адекватні тим, що встановлені в англосаксонській і континентальній системах ювенальної юстиції.
Розглянемо ці правила детальніше з огляду на те, що правосуддя України щодо неповнолітніх ґрунтується на загальних принципах усього вітчизняного судочинства, яке здійснюється загальними судами.
Кримінально-процесуальний кодекс України (далі - КПК) 30 серпня 1971 р. було доповнено розд. VІІІ "Провадження в справах про злочини неповнолітніх", гл. 36 "Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх", що свідчить про підвищену увагу законодавця до цієї категорії справ. Вперше глава з такою назвою з'явилася в Кримінально-процесуальному кодексі РРФСР 1960 р., що стало сенсацією, оскільки такої глави раніше не було, а в судовій практиці розгляду справ щодо неповнолітніх не керувалися охоронними функціями.
У гл. 36 КПК 17 статей, що стосуються особливостей кримінального процесу у справах неповнолітніх, зокрема підвищеного рівня юридичної охорони неповнолітніх, який полягає:
- у подвійному представництві інтересів неповнолітнього в суді, а саме - його законним представником, наділеним широкими повноваженнями, і захисником (адвокатом);
- у розгляді додаткових питань, що входять у предмет доказування в кримінальній справі щодо неповнолітнього, - з'ясування умов його життя й виховання, наявності повнолітних підбурювачів, інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність;
- у вирішенні судом додаткових питань при постановленні вироку у справі щодо неповнолітнього, а саме, чи можна замінити йому покарання у виді позбавлення волі на інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі?
- у виділенні справи щодо неповнолітнього за наявності в ній повнолітних співучасників злочину в окреме провадження на стадії досудового слідства;
- у вимогах судової практики до спеціалізації учасників кримінального процесу у справах щодо неповнолітніх при розслідуванні й судовому розгляді справ цієї категорії; у знанні специфіки правосуддя щодо неповнолітніх, у поінформованості суддів і слідчих з питань дитячої та юнацької психології.
У ході кримінального процесу підлягають вирішенню більш конкретні питання, а саме:
- взяття під варту неповнолітнього;
- порядок виклику до суду неповнолітнього обвинуваченого;
- виклик до суду й участь у судовому розгляді справи представників підприємств, установ та організацій;
- участь педагога в допиті неповнолітнього обвинуваченого;
- прийняття рішення про залишення неповнолітнім підсудним залу судового засідання.
У КПК є ще ряд статей, в яких також врегульовано правове становище неповнолітнього в кримінальному процесі. Це:
- п. 5 ч. 1 ст. 6 (непорушення або закриття справи стосовно особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинацятирічного віку);
- ст. 71 (закриття справи у зв'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру);
- ч. 2 ст. 20 (можливість обмеження гласності судового розгляду у справах про злочини, вчинені особами, які не досягли шістнадцятирічного віку, про статеві злочини тощо);
- п. 10 ст. 32 (роз'яснення терміну "законні представники");
- п. 1 ст. 45 (обов'язкова участь захисника у справах про злочини, вчинені неповнолітніми);
- ч. 3 ст. 46 (необов'язкова для слідчого й суду відмова неповнолітнього скористатися послугами захисника);
- ст. 51 і 124 (притягнення як цивільних відповідачів батьків, піклувальників, опікунів,
Loading...

 
 

Цікаве