WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права - Реферат

Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права - Реферат


Сутність будь-якого методу правового регулювання полягає у наданні суб'єктам правовідносин певного виду енергії (створення "енергетичного поля" цього регулювання) 9. Якщо імперативний і диспозитивний методи в контексті змагальності створюють "поле активності сторін", то змагальний - "поле її стримування". "Енергія" суду полягає в обмеженні такої активності сторін, яка сприятиме їх виходу за межі закону або унеможливить справедливе змагання (порушить баланс прав і можливостей реалізаціїостанніх). Таким чином, змагальний метод не є чимось середнім між імперативним і диспозитивним методами. Це цілком самостійний метод правового регулювання у кримінальному процесі, який має своє конкретне функціональне призначення.
Названий метод притаманний тільки тим галузям права, для яких характерною є наявність сторін, що мають протилежні інтереси і відстоюють свої права та законні інтереси, змагаючись між собою.
Викладене вище дозволяє визначити змагальний метод як метод правового регулювання, сутність якого полягає у забезпеченні впливу сторін кримінального процесу одна на одну через не залежного від їх інтересів арбітра (суд) і наданні йому можливості стримувати активність сторін, пов'язану із незаконним створенням умов, що погіршують процесуальне становище іншої сторони.
Як і будь-яке правове явище, змагальний метод правового регулювання у кримінальному процесі має притаманну тільки йому структуру, зв'язок елементів якої може бути вертикальним та горизонтальним. Структурно він складається з одного основного, найвищого за ієрархією правового положення та інших, які підпорядковані основному, а між собою - рівні, тобто перебувають у горизонтальному зв'язку.
Основним чинником, який об'єднує окремі положення змагального методу (як і інших методів) правового регулювання в єдину систему, є його цільове призначення у кримінально-процесуальному праві. Мета його запровадження в цій галузі права - забезпечити реалізацію принципу змагальності кримінального процесу. А оскільки змагання протилежних сторін у будь-якій сфері суспільного життя, в тому числі і у правовій, зокрема в кримінальному процесі, не може відбуватися без участі незалежного арбітра (в цьому випадку - суду), то найвищим за ієрархією структурним елементом змагального методу правового регулювання слід вважати положення, згідно з яким одна сторона може впливати на іншу не інакше як через суд.
Усі інші структурні елементи аналізованого методу - однакові між собою за значенням положення, які конкретизують наведене вище. Розглянемо їх:
1. Вирішення судом (арбітром) питання про надання дозволу на застосування стороною обвинувачення примусових заходів до обвинуваченого (підозрюваного). Це положення застосовується під час як досудового, так і судового провадження за ініціативою сторони обвинувачення (кримінального переслідування). Але якщо на стадіях судового провадження це питання вирішується судом за клопотанням прокурора чи потерпілого безпосередньо в судовому засіданні, то специфіка досудового розслідування вимагає інших, більш складних форм його вирішення. За чинним кримінально-процесуальним законом, на цій стадії більшість запобіжних (підписка про невиїзд, особиста порука, нагляд командування військової частини тощо) та інших примусових заходів застосовується органом дізнання, слідчим і прокурором в імперативному порядку, тобто без звернення до суду. Така регламентація є цілком обгрунтованою і не суперечить принципу змагальності.
Застосування ж заходів примусу, пов'язаних із позбавленням (хоча й тимчасовим) обвинуваченого свободи, може порушити баланс можливостей сторін, оскільки щоб змагатися на рівних із обвинувачем, який перебуває на свободі, також потрібна особиста свобода. Обмеження її в принципі суперечить змагальній конструкції процесу. Підставу для позбавлення обвинуваченого свободи дають тільки такі його дії, що можуть порушити рівність сторін на його користь. Ухилення цього суб'єкта від слідства, перешкоджання встановленню істини у справі ставить його в більш вигідні умови. Орган дізнання, слідчий і прокурор через такі незаконні дії обвинуваченого в першому випадку будуть позбавлені можливості діяти на користь публічних інтересів, тому що їм доведеться "битися з тінню" 10. Знищення доказів, вплив на свідків та потерпілих також позбавляють органи обвинувальної влади (прокурорів) можливості на рівних умовах змагатися з обвинуваченим. Зауважимо, що тільки зазначені незаконні дії можуть бути підставою для взяття його під варту. Імовірність продовження обвинуваченим злочинної діяльності не може розцінюватись як порушення балансу можливостей сторін, оскільки не зачіпає процесуальних інтересів сторони обвинувачення у справі, в якій здійснюється провадження. Крім того, до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду на особу поширюється принцип презумпції невинуватості. У зв'язку з викладеним пропонуємо виключити зі ст. 148 КПК положення про те, що запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений продовжуватиме злочинну діяльність.
Сфера застосування змагального методу в частині регламентування підстав і порядку обрання примусових заходів не обмежується взяттям під варту. Застосовано цей метод у чинному кримінально-процесуальному законі при врегулюванні порядку поміщення обвинуваченого до відповідного медичного закладу з метою визначити його фізичний або психічний стан (ст. 205 КПК), а в проекті КПК, ухваленому в першому читанні в травні 2003 р., - також при вирішенні питання щодо інших (невідомих чинному КПК) запобіжних заходів - домашнього арешту, взяття особи під нагляд міліції (ч. 2 ст. 28). Мотиви звернення законодавця до змагального методу у названих вище випадках такі ж самі, як і при врегулюванні питання про взяття особи під варту.
2. Вирішення судом клопотань, заявлених сторонами. Суд, займаючи відповідно до кримінально-процесуального закону активну позицію під час розгляду кримінальної справи з метою правильного її вирішення, не може здійснити всі необхідні для цього дії. Сторони для відстоювання своїх інтересів наділяються правами, які формально урівнюють їх можливості. Під час судового розгляду всі права, за допомогою яких одна сторона може вплинути на іншу, реалізуються виключно через суд. Так, поставити запитання підсудному під час судового слідства прокурор може тільки з дозволу головуючого, заявивши спочатку клопотання (а не "напряму", як це він міг зробити на досудовому слідстві). Так само й
Loading...

 
 

Цікаве