WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права - Реферат

Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права - Реферат


Реферат на тему:
Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права
Методам кримінально-процесуального права в юридичній літературі приділено вкрай мало уваги . В Україні за роки незалежності не видано жодної теоретичної праці (ані монографії, ані наукової статті), в якій би розглядалися ці проблеми. Актуальність дослідження останніх полягає в тому, що активізація діяльності з підготовки проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) повинна спиратися на результати грунтовних наукових досліджень методів регулювання правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються в процесі порушення кримінальної справи, її досудового розслідування, судового розгляду й вирішення. Здійснити таке дослідження в межах однієї статті, звичайно ж, неможливо. З огляду на це визначимо поняття і структуру тільки одного з методів кримінально-процесуального права - судового (змагального).
Для досягнення зазначеного потрібно виконати такі завдання: 1) з'ясувати необхідність використання цього методу для врегулювання правовідносин у кримінальній справі; 2) визначити, що є його основою у кримінально-процесуальному праві; 3) проаналізувати співвідношення названого методу з іншими методами; 4) використовуючи метод системно-структурного аналізу, встановити, з яких елементів складається судовий (змагальний) метод правового регулювання у кримінальному процесі.
Традиційно вважається, що у кримінально-процесуальному праві застосовується тільки один метод правового регулювання - імперативний. Відповідно до його положень правовідносини між суб'єктами кримінального процесу вибудовуються за допомогою підкорення одних іншим ("по вертикалі"). Із запровадженням у 2001 р. в кримінально-процесуальне право принципу диспозитивності можна говорити про використання як засобу реалізації останнього диспозитивного методу правового регулювання. Як відомо, за допомогою цього методу кримінально-процесуальні правовідносини між суб'єктами моделюються з урахуванням можливості вільного вибору того чи іншого варіанта поведінки ("по горизонталі").
Але в чистому вигляді теоретичні методи правового регулювання у практиці, як правило, не застосовуються. Складність кримінально-процесуальних відносин зумовлює застосування змішаної системи їх регулювання, яка, в свою чергу, потребує використання такого методу, який би давав змогу досягти мети органам, котрі здійснюють кримінальне переслідування особи, і водночас гарантував би додержання ними її прав і законних інтересів. Оскільки цей метод передбачає вплив зазначених органів на інших суб'єктів процесу через суд, що є арбітром між сторонами (тобто "не по вертикалі" і "не по горизонталі", а "за дугою"), в літературі він отримав назву "судовий метод правового регулювання" 2. На нашу думку, новий метод повинен мати назву "змагальний", тому що в ситуаціях, які регулюються за його допомогою, насамперед йдеться про реалізацію принципу змагальності. Однак на початковому етапі знань про нього більш важливо визначити не його назву, а зміст.
Коли в науці з'являється якесь нове поняття, то завжди постає питання про те, чи потрібне воно для неї, чи, може, вона здатна обійтись і без нього. Якщо таке поняття стосується певної галузі правової науки, то постає питання: чи потрібне це поняття для науки, законодавства та практики його застосування? Оскільки йдеться про новий для кримінально-процесуального права метод правового регулювання, то це породжує питання про те, чи може зазначена галузь права задовольнятися відомими загальній теорії права імперативним і диспозитивним методами, а також як співвідноситься з ними змагальний метод?
Відповідь на ці питання можна одержати за допомогою аналізу предмета правового регулювання кримінально-процесуального права, а точніше, треба з'ясувати, яку специфіку мають відповідні відносини і як вона позначається на методах їх регулювання. Розглядаючи загальні питання реформування правової системи України, професор П. Рабінович зазначив: "Слід виявити таку своєрідність, специфічність відносин, що є (або мають стати) предметом правового регулювання, які вимагають специфічного методу і специфічного режиму правового регулювання" 3. Традиційно вважалося, що в кримінально-процесуальному праві як галузі публічного права можуть існувати тільки відносини субординації і координації. У 2001 р. після внесення до КПК змін, пов'язаних із розширенням застосування положень принципу змагальності, в досудовому провадженні виникли специфічні відносини. Особливість їх у тому, що вони не дво-, а тристоронні. Врегулювати ці відносини з використанням традиційних (імперативного та диспозитивного) методів неможливо. Тому щодо цих специфічних відносин законодавець застосував і специфічний (змагальний) метод правового регулювання 4. Проаналізуємо, у чому ж полягає його специфіка.
Для імперативного методу характерним є надання енергії стороні обвинувачення (державного) у справах публічного обвинувачення. Для диспозитивного - підвищення активності сторін в обстоюванні своїх прав. Але за допомогою тільки цих двох методів у змагальному процесі5 навряд чи можна досягти його мети. Надмірна активність сторін у відстоюванні сторонами власних інтересів є потенційно небезпечною, оскільки може вийти за межі законної поведінки. Не допустити таке порушення має суб'єкт права, не залежний від сторін і наділений повноваженнями щодо обмеження їхньої активності. Представники однієї сторони можуть впливати на представників іншої виключно через цього суб'єкта. За всіма ознаками останній претендує на роль арбітра змагання між сторонами.
На судових стадіях процесу таку роль, безперечно, здатний виконувати суд (суддя). На стадії досудового розслідування на цю роль, на перший погляд, може претендувати і прокурор, тому що він погоджує, затверджує, санкціонує деякі рішення органів дізнання та слідства і таким чином є посередником між цими органами й суб'єктами, на яких вони здійснюють імперативний вплив. Але стверджувати, що прокурор є арбітром змагання сторін, ні в якому разі не можна, тому що він сам представляє сторону обвинувачення 6. Функцію арбітра може виконувати тільки не обмежений інтересами сторін (незалежний) суб'єкт правовідносин - суд 7.
Врегулювати відповідну його діяльність можна із застосуванням специфічного методу правового регулювання. Останній приводить у дію механізм змагальності процесу, а тому повинен позначатися адекватним своїй сутності терміном - "змагальний метод" 8.
Loading...

 
 

Цікаве