WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми судової реформи в Україні - Реферат

Проблеми судової реформи в Україні - Реферат

процесуальних прав усіх учасників процесу, законне вирішення справи.
Незалежність суду (і суддів) у конституційному розумінні означає, що йогофункціонування разом із законодавчою та виконавчою владою характеризується взаємодією і взаємозалежністю у рамках єдиної державної влади. Відсутність у характері їх відносин субординації має урівноважуватися підвищенням рівня самостійної відповідальності судової системи за здійснення судової влади в інтересах суспільства на конституційно визначених засадах.
Реальний же стан справ із судоустроєм призвів до втрати єдності у застосуванні законів, сепаратизації судової системи спочатку за спеціалізацією, а далі - аж до окремої особи на посаді судді, знищення механізмів суспільного контролю за судовою діяльністю, втрати управління за судовим процесом, мотиваційного підкорення судочинства явищам суб'єктивного характеру. Інакше кажучи, абсолютизація незалежності судді зумовила неприйнятну для суспільства правозастосовну сваволю. Значимість законів у регулюванні суспільних відносин принижена, а політичні, матеріальні, кар'єристські складові через механізми обслуговування інтересів певних "елітних" індивідуумів і груп дедалі більше вкорінюються в суспільне життя.
У зв'язку з цим контрольні функції Верховного Суду не можуть сприйматись як обмеження незалежності суддів. Вона забезпечена особливим статусом суддів, особливим порядком їх призначення на посади та притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Таким чином, на рівні законів, прийнятих Верховною Радою України, передбачено достатньо гарантій самостійності кожного із суддів, незалежності у прийнятті ними рішень. Будь-який незаконний тиск на суддю дає йому право вдатися до передбачених законом заходів проти тих, хто це робить. Якщо ж суддя не вживає таких заходів і приймає рішення "під тиском", - це означає, що він свідомо зробив власний вибір і зумисне прийняв незаконне рішення. Отже, виконання закону самим суддею - найперша і головна запорука його незалежності та гарантія від будь-якого тиску на нього.
Інша річ - взаємовідносини між суддями, їх відносини з органами суддівського самоврядування та керівництвом судових органів, тобто "по вертикалі". Обов'язковість рішень вищої інстанції є фундаментальним інструментом забезпечення однакового застосування суддями законодавства, а без використання правового примусу як одного з методів забезпечення єдності функціонування системи цього досягти неможливо.
Незалежність судів не може розглядатись як привілейоване становище в суспільстві особи-носія судової влади. Вона має полягати у запровадженні комплексу організаційно-правових засобів справедливого вирішення правових спорів, у тому числі бути службовим обов'язком судді. Розширення повноважень Верхового Суду України у сфері правозастосування у такому сенсі повністю відповідає завданню реального забезпечення незалежності суддів через визначення обов'язкового порядку застосування законодавства.
Здійснення судочинства судовими палатами та Військовою судовою колегією - це один з основних засобів, що є в розпорядженні Верхового Суду України для забезпечення правової єдності. І хоча прецедентне значення рішень Верховного Суду України у конкретних справах законодавчо не закріплено, на практиці їх вплив на правозастосовну діяльність є безумовним. Підвищенню дієвості такого регуляторного механізму сприяло б законодавче закріплення загальної обов'язковості для судів рішень Верховного Суду України у частині застосування права.
Водночас істотні відмінності щодо касаційного провадження у цивільних, кримінальних, господарських справах, недосконалість законодавчого врегулювання процедур цього провадження призводять до надмірного навантаження на суддів Верховного Суду України справами, котрі не мають прецедентного значення. Це безперечно знижує якість рішень Верховного Суду України, а в окремих випадках навіть спричиняє неоднозначне тлумачення закону і його застосування самим Верховним Судом, що негативно впливає на практику усієї судової системи.
Звуження процесуальної значимості правового рішення Верховного Суду України до меж конкретної справи урівнює його за цим критерієм з рішенням суду першої інстанції. На наш погляд, саме в цьому негативному явищі закладено підстави для довільного
застосування судами законів, саме це є причиною великої кількості скарг на роботу судів, правової невпевненості у законності судового рішення, і головне - це дає привід для тотального поширення правового нігілізму, що підтверджується при розгляді більшості справ у судах.
Без однакового застосування законів всіма суддями і судами не може бути права та законності, не може бути суду, не може бути правової держави. Єдине застосування законів, верховенство права мають стати не епізодами під час загальної суспільної кризи, а базовими принципами діяльності судової системи як надійного та останнього охоронця свободи і демократії.
Верховенство права як принцип, що задекларований і використовується в Україні, слід розуміти як формально рівну для всіх міру свободи, у ньому також передбачено верховенство права над державою, яка встановлює закони 6. Необхідно забезпечити судам справжні повноваження для реалізації контролю за правовим змістом законів. Без цього твердження про те, що правосуддя стало формою здійснення судової влади, видається передчасним.
З поміж інших проблем у діяльності судової системи, які потребують невідкладного вирішення, слід назвати підвищення ролі та відповідальності керівників судів, вдосконалення системи добору суддів і проходження ними державної служби.
Таким чином, реформування і розвиток судової системи України мають базуватися на демократичних засадах, дотриманні конституційних норм, а вирішення наявних проблем можливе шляхом внесення відповідних змін до законів від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ та від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ "Про статус суддів" і процесуальних законів.
Література
1 Див.: Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2001.- № 1.- С.15.
2 Див.: Письменний Д.П. Новий Закон України "Про судоустрій України" як поступ до демократичної правової держави // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : Матеріали наук.-практ. конф. (18-19 квіт. 2002 р., м. Харків) / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.; Х., 2002.- С. 98.
3 Див., наприклад: Остафійчук Л.А. Судова влада в Україні в контексті теорії правової держави // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наук. праць. - Вип. 147: Правознавство. - Чернівці, 2002. - С.19-22.
4 Див.: Базанов И.А. Суд при Временном правительстве России // Цивилистические исследования. - Вып. 1 : Сборник научных трудов памяти профессора И.В. Федорова / Под ред. Б.Л. Хаскельберга, Д.О. Тузова. - М., 2004. - С. 372.
5 Див.: Маляренко В.Т. Кримінальний процес в Україні. - К., 2004. - С. 8.
Loading...

 
 

Цікаве