WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення - Реферат

Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення - Реферат


Реферат на тему:
Проблемні питання формування суддівського корпусу та можливі шляхи їх вирішення
У Конституції України закріплено загальний демократичний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, встановлено гарантії незалежного правосуддя і недоторканності суддів, визначено основні напрями реформування судово-правової системи й засади судочинства. На якісно новий рівень піднялася судова влада з прийняттям Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ "Про судоустрій України" (далі - Закон "Про судоустрій України"), нових кодексів: Кримінального, Цивільного, Митного, Сімейного та Земельного, інших законів, котрими визначено новий порядок апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Утворено Вищий господарський та Вищий адміністративний суди, Вищу раду юстиції, Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України), запроваджено нові принципи призначення та обрання суддів, призначення їх на адміністративні посади. Реформовані також кваліфікаційні комісії суддів, нового статусу набуло суддівське самоврядування, вжито інші заходи, спрямовані на створення в Україні самостійного, неупередженого, справедливого й авторитетного суду. Таким чином, багато вже зроблено для утвердження суду, який відповідав би європейським стандартам, проте очевидно й те, що значна кількість питань, вирішення яких має велике значення для функціонування судової влади і здійснення належного правосуддя, досі не невирішені, а інколи такі намагання були неефективними. Прикладом цього є Касаційний суд України, котрий так і не розпочав своєї діяльності і був скасований. Не виключено, що така ж доля чекає й на Апеляційний суд України. Щорічно на розгляд Верховної Ради України, її профільних комітетів подається не один десяток законопроектів про зміну та доповнення до чинних законів: від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон "Про статус суддів") та "Про судоустрій України", однак структура судоустрою до цього часу фактично залишається невизначеною, що й надалі не сприятиме виправленню становища, в якому опинилася система.
Не менш складною є проблема формування суддівського корпусу. Безперечно, що в існуючій судовій системі суддя є центральною, головною фігурою у здійсненні судочинства, носієм судової влади в державі. Саме йому згідно з Основним Законом надані повноваження здійснювати правосуддя, ухвалювати і проголошувати іменем держави судові рішення, які є обов'язковими для виконання на всій території України.
Від того, наскільки суддя є професійним, здатним кваліфіковано, сумлінно й неупереджено здійснювати правосуддя, наскільки він спроможний захистити права і свободи громадян, юридичних осіб, інтереси держави, які його моральні якості, залежить авторитет судової влади в суспільстві та авторитет нашої держави в світі.
Чи відповідають таким вимогам наші судді? Яка процедура їх призначення на посаду вперше та обрання безстроково?
Згідно зі ст. 59 Закону "Про судоустрій України" на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Суддями спеціалізованих судів крім зазначених осіб можуть бути також ті, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів, вищу освіту в галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду. Їх віковий ценз підвищено до 30 років, а стаж роботи за спеціальністю - до п'яти. Вперше судді призначаються на посаду строком на п'ять років Президентом України, а безстроково обираються Верховною Радою України.
За даними статистики, стан забезпечення суддівського корпусу професійними суддями незадовільний. У державі склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, є нарікання на те, що з року в рік незаповненими залишаються більше 1 тис. вакантних посад (станом на 1 січня 2003 р. нараховувалася 1 тис. 641 вакантна посада судді, на 1 січня 2004 р. - 1 тис. 322, на 1 січня 2005 р. - 1 тис. 208); з іншого - в деяких кваліфікаційних комісіях, а саме на них покладене своєчасне забезпечення формування суддівського корпусу професійними суддями, на черзі перебуває не один десяток кандидатів.
Які причини такого становища? Звичайно, є об'єктивні чинники, що впливають на своєчасне заповнення наявних вакансій - відсутність необхідної кількості робочих місць у приміщеннях багатьох судів, низький рівень оплати праці суддів, їх соціальна незахищеність, відсутність житла тощо. Проте, без сумніву, вагомою причиною цього є також невиправдано довгий шлях від подання заяви до моменту призначення, обрання на посаду судді та надзвичайно складна процедура визначення професійної придатності кандидата для заняття такої посади. Від новопризначених чи обраних безстроково суддів нерідко доводиться чути нарікання на існуючий порядок підготовки та розгляду матеріалів для призначення на посаду професійного судді вперше чи обрання безстроково. У багатьох з них цей шлях викликає не дуже приємні спогади.
До 2004 р. ні призначення на посаду судді вперше, ні обрання безстроково не були регламентовані й фактично здійснювалися по-різному. В деяких областях, наприклад, кандидат подавав заяву про рекомендацію для призначення його професійним суддею голові суду, в інших - до кваліфікаційної комісії суддів чи управління юстиції, а згодом - до територіального управління державної судової адміністрації (далі - територіальне управління ДСА). Підготовка матеріалів та атестування кандидатів, а також направлення матеріалів як до Адміністрації Президента України на перше призначення суддею, так і до Верховної Ради України на обрання безстроково жодними строками не обмежувалися.
18 березня 2004 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 1625-VІІ "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України", а 30 червня 2004 р. Президент України видав Указ № 697/2004 "Про Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше" (далі - Указ Президента від 30 червня 2004 р.). У цих нормативних актах були визначені як основні засади призначення, обрання та звільнення суддів, так і строки та порядок проведення цієї процедури. Однак і це не дало змоги вирішити до кінця існуючі проблеми.
Щоб довести це, достатньо проаналізувати хоча б механізм призначення судді на посаду вперше. Відповідно до зазначених нормативних актів громадянин, який має намір стати суддею (далі - кандидат), звертається до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про надання йому рекомендації для призначення професійним суддею, а також дає письмову згоду на проведення перевірок щодо обставин, зазначених у ч. 4 ст. 59 Закону "Про судоустрій України". Кваліфікаційна комісія суддів після реєстрації заяви передає її
Loading...

 
 

Цікаве