WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Про судові доручення в кримінальній справі - Реферат

Про судові доручення в кримінальній справі - Реферат

жодному КПК не знайдено аналогу статтям 3151 та ч. 3 ст. 66 КПК. Навіть у тих країнах, які відмовились від повернення справи на додаткове розслідування, немає таких норм (наприклад, у Російській Федерації).
Аналіз ст. 3151 КПК свідчить про те, що законодавець дозволяє в ході судового слідства з'ясовувати певні обставини за допомогою слідчих дій, притаманних досудовомуслідству, органами, які провадили розслідування. Законодавець заявляє, що це можуть бути лише певні слідчі дії, тобто якісь окремі. Однак закріплюючи норму про те, що слідча дія має виконуватися з додержанням вимог, передбачених главами 11-18 КПК, законодавець фактично ліквідує цю окремість, оскільки зазначеними главами врегульовані правила проведення всіх слідчих дій, передбачених законом, і, таким чином, за формальною логікою, законодавець робить можливим дати судове доручення для проведення будь-якої слідчої дії. Але чи можливо це, ми розглянемо нижче.
Згідно з ч. 3 ст. 66 КПК суд вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі, лише у передбачених законом випадках, але що це за випадки, - не ясно. У будь-якому разі положеннями КПК такі випадки не передбачені.
Характерно, що законодавець надає право суду давати вказані доручення безпосередньо підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, минаючи прокурора, фактично позбавляючи його права контролю за цією діяльністю, забуваючи, що суд отримав справу для розгляду від прокурора і, за логікою, лише з ним повинен мати процесуальні стосунки.
При аналізі змісту ч. 3 ст. 66 КПК викликає інтерес можливість забезпечення одночасно гласності судового розгляду й проведення оперативно-розшукових заходів та використання засобів для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі, в режимі, що забезпечував би позитивну результативність таких дій. Важко уявити позитивну результативність оперативно-розшукових заходів, завдання на здійснення яких даються в судовому засіданні в присутності сторін. На жаль, закон не регламентує, як саме повинен діяти суд у такому випадку. Водночас правила, передбаченого ст. 20 КПК, явно замало для забезпечення конфіденційності судового доручення.
Слід звернути увагу також на те, що при поверненні кримінальної справи на додаткове розслідування чи прокурору статус особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, змінюється - вона із підсудного стає обвинуваченим, і для того, щоб знову стати підсудним, потрібний попередній розгляд справи суддею, передбачений гл. 23 КПК. Виконання судового доручення - це те ж саме додаткове розслідування, але щодо підсудного. Він не набуває статусу обвинуваченого. Проте обвинувачений при проведенні слідчих дій має права, які за своїм обсягом не збігаються з правами підсудного. Порівняй, читачу, права обвинуваченого, передбачені в главах 11-18 КПК, і права підсудного, передбачені ст. 263 КПК, і побачиш цю різницю.
Виходячи з власного розуміння змісту ч. 3 ст. 66 та ст. 3151 КПК в процесі розгляду кримінальних справ суди України направляли органам, які провадили розслідування, доручення на виконання певних слідчих або оперативно-розшукових дій приблизно у 2 % справ, що надійшли на розгляд судів. Зокрема, суди давали судові доручення з метою: встановлення місця перебування потерпілих, свідків, осіб, котрі були понятими при виконанні певних слідчих дій, чи інших осіб, яких необхідно допитати для перевірки посилань підсудних; перевірки факту звернення потерпілого до лікувального закладу та встановлення особи, котра надавала медичну допомогу; забезпечення цивільного позову і конфіскації майна; перевірки алібі підсудного; встановлення можливих очевидців злочину та їх допиту або місця перебування свідків, відомості про яких одержані в ході судового слідства; встановлення належного власника майна; огляду, вилучення та долучення до матеріалів справи як речових доказів конкретних предметів чи майна, яке знаходиться за місцем мешкання підсудного; направлення до суду речових доказів, матеріалів додаткової перевірки тощо; з'ясування або уточнення даних щодо обставин злочину (місця, часу вчинення злочину тощо); встановлення кількості і вартості викраденого майна або дійсного розміру заподіяної злочином шкоди; з'ясування психічного стану підсудного; встановлення вартості транспортного засобу, якщо кваліфікуючою ознакою злочину є його вартість; виявлення предметів і документів, які можуть мати доказове значення; перевірки й уточнення результатів допиту підсудних, потерпілих, свідків або заяв обвинувачених, їхніх захисників про застосування недозволених методів слідства, заходів фізичного і психічного впливу на обвинувачених; встановлення даних про особу підсудного (перебування на обліку в туберкульозному, наркологічному, психіатричному диспансері, про відбуття покарання, витребування характеристик тощо).
Для з'ясування перелічених питань суди пропонували провадити такі слідчі дії: допитати свідків, потерпілих та інших осіб, які мають відношення до справи і допит яких у суді неможливий (перебувають у лікарні, страждають на тяжке захворювання або до них застосовуються заходи безпеки тощо); провести виїмку речових доказів, документів і предметів, що можуть мати доказове значення; одержати вихідні дані для призначення і проведення відповідних експертиз (відтворення обстановки й обставин події), відібрати зразки для експертних досліджень; призначити і провести експертизу; відтворити обстановку та обставини події; провести очні ставки або повторний чи додатковий огляд місця події; пред'явити обвинувачення за участю захисника; вилучити, оглянути та долучити до справи речові докази, провести їх експертизу; зібрати додаткові матеріали; провести додаткові ревізії (бухгалтерські, економічні, почеркознавчі та ін.); зняти інформацію з каналів зв'язку; накласти арешт на майно; витребувати документи, за допомогою яких встановлюють власника майна; пред'явити особу для впізнання; провести інвентаризацію, перевірку, ревізію підприємств; провести ексгумацію трупа; надати документи, які характеризують особу підсудного, тощо.
Про що свідчать характер і зміст судових доручень? Насамперед - про поверховість, неповноту та неправильність досудового слідства, про бажання слідчих та прокурорів абияк, швидше зшити справу і передати її до суду, забезпечивши таким чином дотримання строків досудового слідства. У будь-якому судовому дорученні йдеться не про уточнення даних, які одержані в ході судового
Loading...

 
 

Цікаве