WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Незалежнiсть суддiв - Реферат

Незалежнiсть суддiв - Реферат

не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
Проте у 2005 р. Верховному Суду України знову довелося звернутися з конституційним поданням до Конституційного Суду України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України 25 березня 2005 р. Закону № 2505-ІV "Про внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", яким істотно були порушені положення ч. 3 ст. 11 Закону "Про статус суддів" щодо неможливості зниження у зв'язку з прийняттям інших нормативних актів України рівня матеріального забезпечення судді та п. 4 ст. 43 цього Закону, яким встановлено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді.
Одного цього прикладу достатньо для того, щоб констатувати - законодавча і виконавча влади не повністю виконують свої зобов'язання щодо гарантування незалежності суддів і судової влади.
У рамках Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій розроблені певні рекомендації щодо стандартів незалежності суддів. Відповідно до них суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого зовнішнього впливу, спокус, тиску, погроз чи втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку чи будь-якої причини. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Суддя має не лише бути вільним від зв'язків з виконавчою чи законодавчою владами або впливу з їхнього боку, але й, з точки зору стороннього спостерігача, має бути саме таким. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв'язку з рішеннями, які зобов'язаний приймати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.
Із наведеного зрозуміло, що вказані міжнародні інституції надають великого значення питанню унеможливлення впливу на суд чи втручання в його діяльність. Це особливо актуально для України, оскільки трапляються непоодинокі випадки застосування до суддів насильства, погроз, шантажу, тиску з метою добитися вчинення суддями тих чи інших дій, прийняття тих чи інших рішень.
Законом "Про судоустрій України" передбачено, що втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів з метою вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Однак це положення поки що залишається лише декларацією. У 2003-2004 рр. за такий злочин проти правосуддя, як втручання в діяльність судових органів, відповідальність за який передбачено ст. 376 Кримінального кодексу України, не було засуджено жодної особи, що зовсім не свідчить про те, що в Україні немає випадків незаконного втручання в суддівську діяльність 1.
Нерідко непроцесуальне втручання в діяльність судів здійснюється в легальних формах - у вигляді листів, клопотань, депутатських запитів тощо, які підписують авторитетні посадові особи. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 травня 1999 р. № 4-рп/99 у справі № 1-12/99 (справа про запити народних депутатів України) звернення народного депутата України з вимогою чи пропозицією до судів, голів судів або безпосередньо до суддів з питань здійснення правосуддя у тих чи інших конкретних справах було визнане неприпустимим (абзац 5 п. 3 мотивувальної частини).
Без сумніву, сказане стосується не лише народних депутатів України, але й інших представників органів влади.
Однак спроби втрутитися таким способом у здійснення правосуддя з боку представників законодавчої та виконавчої влади практикувалися і після прийняття цього рішення. Вони не лише негативно впливають на довіру громадськості до правосуддя, але й часто шокують міжнародну спільноту, коли інформація потрапляє на шпальти газет або на розгляд міжнародних організації чи судових інституцій.
25 липня 2002 р. Європейський Суд з прав людини (далі - Євросуд) ухвалив рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", констатувавши порушення права російської компанії "Совтрансавто-Холдинг" на розгляд її справи незалежним судом в Україні. У п. 80 цього рішення Євросуд зазначив, що він не може не звернути увагу на численні випадки втручання в судове провадження українських органів державної влади на найвищому рівні, зокрема Президента України, який дав вказівку Голові Вищого арбітражного суду України "захистити інтереси громадян України", голови Луганської обласної державної адміністрації, одного з народних депутатів України, Голови Вищого арбітражного суду України. Все листування вказаних посадових осіб між собою разом з дорученнями Президента України направлялося в суд, який розглядав справу, і було долучене до матеріалів справи, що дало Євросуду підстави для висновку, що втручання з огляду на його зміст та спосіб здійснення було таким, що суперечить поняттю "безсторонній і незалежний суд" в сенсі ст. 6 Конвенції. Суд також зазначив, що ці випадки втручання з боку органів державної виконавчої влади відображають брак поваги до самого функціонування судової гілки влади 2.
Незважаючи на те, що з часу прийняття цього рішення минуло понад три роки і Комітет Міністрів Ради Європи здійснює контроль за виконанням Україною її зобов'язань, які випливають з цього рішення, зокрема зобов'язання щодо унеможливлення подальшого втручання у судовий розгляд з боку представників законодавчої чи виконавчої влади, випадки незаконного втручання у здійснення правосуддя трапляються і зараз.
Використовуються й інші важелі впливу на судову діяльність.
Згідно з чинним законодавством України призначення суддів на адміністративні посади в місцевих та апеляційних судах здійснює Президент України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). Оперативне заміщення вакантних адміністративних посад в судах має надзвичайно важливе значення для нормальної діяльності судів. Проте строки проходження подань Верховного Суду України про призначення суддів на адміністративні посади у відповідних службах Президента України не регламентовані, а це призводило до того, що зазначені питання вирішувалися місяцями, а то й роками.
Відсутність керівництва в судах дезорганізовувало їх роботу, що в свою чергу призводило до надходження обµрунтованих скарг від громадян, негативно впливало на стосунки в суддівських колективах. Виникали проблеми з фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням судів. Через такий стан невизначеності судді висловлювали різні здогади, припущення, що тривале непризначення керівників судів використовується як інструмент впливу на суддівську діяльність. Урішенні від 30 червня 2005 р. Комітет з правової політики Верховної Ради України відзначив, що необµрунтоване об'єктивними причинами тривале зволікання з призначенням суддів на адміністративні посади у судах призводить до
Loading...

 
 

Цікаве