WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат

Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат

важливим чинником, який впливає на образ і достовірність цих інститутів. А тим часом наша юридична мова, якою ми користуємося щоденно, є "езопівською" мовою, частенько жаргоном професіоналів, в якій немає чітко сформульованої думки. Вона, скоріш, спрямована на те, щоб приховати правдиві мотиви того або іншого рішення. Це погана звичка, з якою слід боротися, якщо пригадати, що в правовій державі, достовірність будується на фундаменті правди і аргументів (imperio rationis), а не сили,авторитету і влади (rationes imperii).
Вирок і його обґрунтування адресовані не лише юристам, а передусім звичайним людям, які мають право зрозуміти, на яких підставах було прийняте таке рішення. У такий момент я завжди пригадую анекдот про те, як засуджений після довгого ознайомлення з судовим рішенням з обґрунтуванням і зі складними юридичними висновками, звернувся до судді: "Я все це намагався зрозуміти Високий Суд, але прошу мені сказати: чи мене посадять чи ні?".
Ми, юристи, схильні все надзвичайно ускладнювати. Звідси походять довгі висновки й довжелезні, заумні й закручені обґрунтування. Вироки, що нараховують 50 і більше сторінок обґрунтування в практиці судів (у тому числі й Конституційного) не належать до рідкісних явищ. І в той же час досвід доводить, що ми повинні висловлюватись прозоро й доступно. Але хто має достатньо часу, щоб написати щось коротко, стисло й чітко?
В демократичному суспільстві передусім важлива є якість і переконливість аргументації. Ось чому завжди важливо викласти правдиві, а не мнимі докази. Це є умова достовірності. Я завжди вперто повторював, що суди не працюють у суспільному вакуумі, вони не можуть втрачати з поля зору наслідків своїх рішень, вони повинні враховувати реально існуюче правове оточення та економічну дійсність. Це зовсім не рівнозначне з "політизацією" законодавства чи його релятивізацією, ні з правовим нігілізмом - за умови, що докази, аргументи й мотиви того чи іншого судового рішення є відкритими, а закон є передбачуваним. Зміст окремих понять і юридичних висловів підлягає поступовій еволюції, змінюється їх зміст і функціональне навантаження, хоча звучання положень залишається без змін. І тут вбачається чудова роль суддів: наскільки вони вміють правильно викласти нові виклики і надати нове значення старим традиційним висловам. З цієї точки зору мабуть немає кращого прикладу, як французький цивільний кодекс - Кодекс Наполеона, двохсотріччя якого недавно святкувала вся Європа. "Старі рамки", які зберегли свою придатність і життєвість лише завдяки тому, що судді змогли знайти в старих положеннях новий зміст, побачити нові цінності й надати їм нового значення. За таким зразком і здійснюється законотворення в демократичних системах: як сукупний результат законотворчих заходів, існуючої судової практики, традицій, звичаїв і загальноприйнятих цінностей.
Проте щоб суд міг виконувати цю роль, він має бути переконливим і достовірним. Приховування напруги та існуючих суперечностей між цінностями й правовими засадами в системі також не можна назвати прийнятним виходом. У демократичній державі найчастіше не йдеться про те, чи варто якусь засаду зберегти, чи слід поважати, рахуватися з тією чи іншою цінністю, а частіше про те, як погодити суперечність, що лежить в сфері засад, з конституцією (чи правовою системою). На цю тему ведеться найбільша дискусія: чи зберегти абсолютизм свободи слова чи приватну сторону життя людини та її добре ім'я? чи визнавати свободу наукових досліджень? чи накладати на вчених обмеження задля захисту гідності людини? чи захищати приватну власність ціною відмови від захисту деяких прав громади? чи захищати фінансовий стан держави і державний бюджет як цінність або ж послідовно вживлювати засаду справедливості? Ці та інші дилеми не можна втрачати з поля зору, про них слід говорити прямо, не приховувати правду і не прикриватися альтернативною аргументацією. Слід пам'ятати, що громадянин у правовій демократичній державі воліє бути інформованим про прикрі або драматичні справи, ніж не бути інформованим взагалі.
Ось чому я підтримую, наприклад, відкритість аргументацій у вигляді обґрунтованих доказів у окремих суддів. Це часто шокує громадську думку, але лише спочатку. Люди дивуються, що правда може бути різною. У демократичному і плюралістичному суспільстві так не буває, щоб існував лише один патент на правду, якої всі інші позбавлені. Хоч це також звучить парадоксально, окрема думка також сприяє авторитету суддів і подеколи є початком нових нуртів у судовій діяльності, які в майбутньому стануть основним напрямком.
Суди не повинні боятися громадської думки і не повинні бути звільнені від критики ЗМІ. Юридична сила і остаточність вироків не відхиляють можливості такої критики, оскільки правосуддя є одним з найважливіших учасників суспільної гри в демократичній правовій державі. Також не можна будувати авторитету судів на заборонах і відсутності доступу до інформації. Як правило, це має зворотній ефект.
5. Дилема: ефективність судів чи право широкої доступності до судового процесу. Альтернативні методи.
Немає жодного сумніву, що право на судовий процес є однією з найважливіших гарантій прав людини у демократичній державі. Проте водночас ми всі розуміємо, що суд, обтяжений справами, стає "уповільненим", мало ефективним. У цьому випадку спостерігається також суперечність між цінностями й засадами на конституційному рівні. Право на судовий процес є так само важливим, як право на розгляд справи у відповідний, не затягнутий термін. Відразу після завоювання непідлеглості у 1989 р. у Польщі почалась послідовна побудова шляхів звертання до суду, що раніше, у комуністичний період, було дуже обмежене. Набагато (у декілька разів) зросла кількість справ, що направлялись до суду, було впроваджено третю інстанцію і можливість оскаржувати практично кожне рішення державного органу. Такі зміни сприяли великим сподіванням.
Та нині система правосуддя стогне під навалою справ і лише недавно (менше, як рік тому) дещо скоротилася кількість справ, незакритих у належний термін. Це відбувається не так вже просто й безконфліктно: спрощення процедур, скорочення шляхів судового процесу, підвищення порогів доступності до третьої інстанції - все це у значній мірі відбивається на гарантіях захисту прав людини. Десь слід знайти точку рівноваги: спрощення судових процедур не може долати відповідного порогу, нижче якого засади процедурного правосуддя вже не будуть сприйматися.
Проте суспільство повинно свідомо робити свій вибір, повністю розуміючи наслідки такого вибору.
Медіація, тобто процедура примирення, є раціональним і, можливо, найкращим способом вирішення існуючої дилеми.
Медіаційний процес не лише прискорює процедури, а й дозволяє враховувати
Loading...

 
 

Цікаве