WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат

Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат

Конституційного Суду був повністю номенклатурним. А що ж сталося? Всупереч очікуванням партійних діячів, Конституційний Суд, завдяки рішучості суддів першого складу, виборов собі незалежність. Яким же великим був подив представників уряду, колина першому в історії засіданні Суду, перед телекамерами, вони почули, що видана урядом постанова суперечить Конституції. Представник уряду вийшов із залу Суду після цього першого вердикту Суду й заявив, не приховуючи злості: "Конституційний Суд призвів до зміни устрою в Польщі!" Дійсно, так і сталося, міністр не помилився.
А наша судова діяльність (ще за п'ять років до занепаду соціалізму) ступила на шлях побудови правдивих демократичних стандартів. При цьому слід пам'ятати, що все це відбувалося за умов, коли формально, як було записано в Конституції, керівна роль належала партії, коли не були гарантовані ні власність, ні право звертатись до суду. І на фоні цього очевидно недемократичного закону, що суперечив основним стандартам свобод і демократії, повіяв вітерець конституційної судової діяльності. Так сталося лише завдяки суддям, які змогли зберегти почуття незалежності й добре зрозуміли своє покликання й виклики, висунуті історією. Є такі моменти в історії, коли п'янкий запах свободи є настільки сильним, що кожен відчуває необхідність взяти на себе якийсь тягар відповідальності за те, що відбувається навколо нього.
Це все відбувалось ще до 1989 року, до остаточного розвалу соціалізму. Прийшла "весна народів", котра відмінила курс на побудову комунізму, проте автоматично не знищила майже 50-річного "доробку" соціалістичної влади у вигляді декількох десятків тисяч законів і нормативно-правових актів різного рангу, у тому числі Конституції ПНР, прийнятої в 1952 році, яку особисто перевіряв і власноруч писав І.В. Сталін (збереглися цікаві оригінали аркушів, що підтверджують "творчий внесок" "вождя всіх народів" в текст Конституції, та власноруч зроблені ним поправки до прийнятого в Польщі тексту). Сам по собі цей факт міг паралізувати перебіг демократичних процесів й негативно вплинути на громадську свідомість. Проте сталося інакше - і це завдяки суддям і раціональному, творчому застосуванню закону інституціями системи правосуддя: усіма судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом. І тут я знову повторю банальну істину, відому всім у правничому середовищі: сенс і значення закону, його засад і аксіології, на яку він спирається, змінюється еволюційно (а подеколи навіть більш радикально в переломні моменти історії) разом з середовищем, в якому цей закон застосовується. Проте, яка буде нова аксіологія системи, який сенс і значення будуть надані існуючим в системі правовим засадам і основним застереженням, остаточне рішення будуть приймати судді, залежно від їх чутливості, творчого підходу, почуття справедливості й прив'язаності до цінностей, завдяки яким формуються основні права і свободи людини. В Польщі, доки дійшло до остаточного скасування положень Конституції 1952 року (а сталося це лише у 1997 р.), ніхто не сумнівався, що від моменту краху комунізму діють нові стандарти Конституції. Незважаючи на відсутність важливих нормативних правил у самій Конституції, завдяки творчій ролі Конституційного Суду в систему фундаментальних гарантій були внесені права людини - безпосередньо на підставі засади демократичної правової держави. Власне звідси, наприклад, витікають: право звертатись до суду, право на справедливе судочинство, право на захист своїх прав, заборона зворотної дії закону, гарантії щодо якості, зрозумілості й "порядності законотворення", право на приватне життя тощо. Подібний творчий підхід і відважне викладення законодавчих положень можна було зауважити в судовій практиці судів загальної юрисдикції та Верховного Суду. Власне завдяки роботі судів загальної юрисдикції в правовій системі, без зміни основних положень, було введено положення про надійний захист прав людини у сфері приватного життя, визначено межі свободи слова згідно з вимогами демократичної правової культури, встановлено (відповідно до вимог нової ринкової економіки) засади автономії волі сторін і свободи угод, встановлено межі інтеграції держави в сфері власності й майнових прав на нових, більш обмежених засадах. Таким чином у нас розвивалось явище, яке я часто називаю конституційністю права.
Цей досвід дозволяє мені сформулювати таку тезу: без відважних, творчо налаштованих суддів процес побудови стандартів демократичної держави проходив би набагато повільніше. Без сукупного зусилля людей, що перебрали на себе відповідальність за застосування законодавства, сьогодні ми були б зовсім в іншому місці.
4. Як будувати достовірність інституту правосуддя й довіру суспільства до механізмів демократії?
Про те, що суди мають бути незалежними й кожному надавати шанс на справедливе вирішення справи, знають усі. Натомість значно менше й рідше говориться на тему, як будувати достовірність судочинства в очах громадської думки і виробляти переконання (яке є невід'ємною частиною громадянського суспільства) про те, що суди дійсно є гарантом прав і свобод людини. Довіра до правосуддя - це фундамент правової держави. В практиці Конституційного Суду ми виробили поняття так званої об'єктивної незалежності. На ньому я хочу зупинитися більш докладно, оскільки воно торкається питання достовірності судів. Об'єктивна незалежність це ніщо інше, як образ правосуддя - судів та інших інститутів, з ними пов'язаних, в очах громадськості, її свідомості. Без незалежності в такому розумінні не можна забезпечити достовірності судів. При цьому це є той чинник, який не слід ототожнювати з незалежністю в традиційному значенні: як свободу від зовнішніх натисків та (вже менш традиційно) як незалежність при винесенні вироку від власних поглядів і вподобань політичного, ідеологічного й світоглядного характеру.
Ми, як судді, повинні використовувати всі доступні нам засоби для побудови образу справедливих судів. Ми повинні дотримуватись дуже вимогливих стандартів щоденної поведінки, а також тих, що не обов'язково витікають з норм записаного законодавства. Не можна погодитися з легковажним сприйманням явища корупції в судах лише на тій підставі, що такі випадки є поодинокими. У такій вразливій сфері, яка так суттєво впливає на сприймання цілої системи демократичних інститутів, не можна погодитися навіть з одним випадком корупції, і кожен такий випадок слід вважати поразкою системи правосуддя.
Небагато говориться на тему формування образу судів у ЗМІ. І з точки зору методів інформування про судову практику (це я констатую, спираючись на досвід останніх кільканадцяти років, що, зрештою, доводять і останні соціологічні дослідження) громадськість вважає, що мова переказу змісту судових рішень є надзвичайно
Loading...

 
 

Цікаве