WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат

Роль судів при побудові громадянського суспільства - Реферат


Реферат на тему:
Роль судів при побудові громадянського суспільства
1. Передусім я хотів би подякувати Вам за запрошення взяти участь у цій важливій конференції. Для мене особисто це також чудова нагода повідомити, що я приємно вражений українським суспільством та його великою рішучістю будувати структури, притаманні громадянському суспільству. Протягом останніх місяців ми всі, затамувавши подих, спостерігали за подіями в Україні, а я хочу наголосити: останні перетворення є передумовою того, щоб думати про Україну як про майбутнього члена Європейського Союзу. Останні тижні довели всім європейцям, що Україна є невід'ємною частиною Європи, що її історія й традиції стисло пов'язані з історією Європи, що український народ щиро поважає великі цінності, які обумовлюють європейську тотожність, основоположними рисами якої є демократія, свобода й гідність кожної людини. Від свого імені, від імені моїх колег - суддів Конституційного Суду - хочу передати Вам побажання всього найкращого, висловити почуття дружби, подиву й поваги з приводу досягнень українського суспільства, а також нашої глибокої віри й надії в те, що Україна в недалекому (як я сподіваюсь) майбутньому займе своє місце в європейських структурах.
А тепер, спираючись на польський досвід, я хотів би поділить з Вами деякими зауваженнями, пов'язаними з проблематикою ролі судів, навіть ширше - роллю органів правосуддя при побудові громадянського суспільства.
2. Про що свідчить польський досвід?
Польща відносно недавно виборола непідлеглість й змогла розпочати побудову громадянського суспільства. Наш досвід дуже виразно свідчить про те, що обов'язковою умовою демократії є наявність громадянського суспільства. Демократія не може зводитись до формальних рішень, вона повинна спиратись на глибоке свідоме переконання громадськості в тому, що вона обрала правильні вектори, властиві інструменти захисту прав людини, що свобода людини не має віртуального характеру.
Демократія, яка зводиться до формальних гарантій, навіть широко регламентованих у численних нормативних актах, буде залишатись лише бутафорією демократичної системи й, напевно, не буде відповідати сподіванням населення. В нашій частині Європи ми протягом багатьох років відчували лише мнимість "віртуальних прав і гарантій", які ніколи не мали шансу стати дійсністю, натомість чудово виставлялися напоказ представникам інтелектуальних еліт Заходу, як доказ "нового передового суспільства". Смак цієї демократії "на папері" люди добре відчували в таборах Гулагу й у тюрмах КГБ.
Ми в Польщі багато зробили для побудови основ демократичного суспільства й втілення ідеї правової держави. У нас відбулися фундаментальні конституційні зміни, глибока перебудова усіх областей системи правосуддя. Проте й сьогодні нам бракує активної участі громадян у житті суспільства, яка мала б забезпечити повне й правдиве функціонування демократичних інститутів. Громадяни, які будують демократичне суспільство, повинні бути впевнені у тому, що функціонування самої держави та її інститутів залежить від них самих і що ні на кого не можна перекласти відповідальність за те, що їм погано в цій державі жити, що реальне життя не відповідає їх уяві й сподіванням. А відбувається так тому, що в демократичному суспільстві немає вже поділу на "ми" (громадяни) й "вони" (влада). Влада є такою, яку громадяни самі собі створили у громадянському суспільстві. Це банальні істини і для багатьох людей вони є очевидними, проте сьогодні вони відразу кидаються в очі в Польщі, яка нині, знаходячись на порозі великих політичних і економічних викликів, і надалі відчуває дефіцит широкої громадської участі в управлінні державою, тобто у використанні механізмів демократичної держави.
Про те, яке місце займе Україна на політичній мапі Європи, яким буде її внесок в побудову нового європейського простору свободи й прав людини, буде вирішувати (і ми повинні про це пам'ятати) громадськість, а не влада чи її вищі ешелони. Лише демократичне суспільство, що свідомо крокує до намічених цілей, може досягти своєї ще не реалізованої мети.
Ми в Польщі дивимось на досягнення українського суспільства з перспективи нашого досвіду останніх двадцяти п'яти років (починаючи від серпня 1980 року) і маємо враження, що серце й пульс сучасної історії Європи перемістилися в Україну. Так, як свого часу вся Європа відчувала ритм історії в Польщі, спостерігаючи за робітниками Гданської Судноверфі.
3. Правосуддя і демократія
Для мене особисто, як для юриста і судді Конституційного Суду, законодавство, по своїй суті, є важливим стимулятором перемін, воно обумовлює якість демократичних стандартів та інституціональні гарантії прав людини. Проте законодавство це не лише письмові тексти нормативних актів, зведення законів, кодекси, це, передусім, законодавство, що витікає з судової практики, з того, що становить звичайну буденність функціонування органів системи правосуддя.
"Немає поганих законів, є лише погані судді", - так ще понад 200 років тому говорив Шарль Монтеск'є. І хоч у цьому твердженні є багато перебільшень, воно, нажаль, виражає те, що ми знаємо на інтуїтивному рівні. Погане, недбало сформульоване, суперечливе й несправедливе законодавство завдяки цілеспрямованій, мудрій і справедливій суддівській роботі може стати гарантом прав людини й сприяти розширенню свобод. І навпаки: чудово підготовлене, цілісне, раціональне й справедливе законодавство може суперечити само собі в руках тих, хто застосував його чисто формально, не відчуваючи всіх тонкостей, та забуваючи, кому і яким цінностям має слугувати закон. Відомі з часів стародавнього Риму вислови Dura lex, sed lex (Суворе право, проте право) та Ius est ars boni et aequi (Право є мистецтвом добра й справедливості) сьогодні виражають основну дилему, існуючу в сфері практики застосування законодавства, визначають роль і значення суддів у процесі побудови демократичного суспільства.
І знову хочу поділитись з Вами декількома зауваженнями, що базуються на нашому, польському досвіді.
Конституційна судова практика в Польщі має довголітню історію, понад двадцятирічну. Найбільший парадокс останніх років соціалізму в Польщі, можливо, полягав у створенні інституту (через декілька років після проголошення воєнного стану й придушення руху "Солідарність"), який за своїм призначенням і компетенцією в структурах авторитарної влади повністю заперечував існуючим реаліям. Конституційний Суд 1985 року мав виконувати роль фігового листка, приховувати існуючу дійсність, яка була зовсім іншою, ніж та, що декларувалася. Проте сталося навпаки. І це завдяки суддям першого складу Конституційного Суду, призначеним (можете не сумніватися) партійними органами, та схваленим самим Політбюро ПОРП. Склад
Loading...

 
 

Цікаве