WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи - Реферат

Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи - Реферат


Реферат на тему:
Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України в контексті судової реформи
Важливою подією у правовому житті Української держави стала судова реформа, здобутки якої втілені у Законі від 7 лютого 2002 р. № 3018-III "Про судоустрій України" (далі - Закон). Як справедливо зазначив В.В. Сташис, "судова реформа, завершивши один етап, перейшла до наступного. Цей етап потребує науково-теоретичного осмислення нового законодавства, практики його застосування із тим, щоб черговий етап судової реформи мав міцне наукове підгрунтя і сприяв би подальшому забезпеченню прав особи на справедливий, незалежний і неупереджений суд" 1. Судова реформа відкриває нові можливості для вдосконалення та оптимізації судового законодавства, передбачає новий крок у його розвитку, що може полягати, зокрема, у кодифікації цього законодавства.
Кодифікаційні роботи у сфері судового законодавства, насамперед розроблення проекту Кодексу про судочинство і судоустрій України, потребують належного науково-методологічного забезпечення. Ряд проблем, які постали перед розробниками нового Кодексу, необхідно осмислити на основі наукового аналізу, щоб уникнути прорахунків, втрат та підвищити ефективність дії цього якісно нового нормативно-правового акта.
Важливою і поки що мало дослідженою проблемою залишається, зокрема, співвідношення функцій судів загальної юрисдикції і Конституційного Суду України. На нашу думку, найдоцільніше її вирішувати, порівнюючи правову природу функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. У процесі кодифікації судового законодавства потрібно враховувати як спільні, так і відмінні риси обох складових національної системи судочинства.
Показово, що розд. VIII чинної Конституції України, де йдеться про організацію судової влади, названо "Правосуддя", на відміну від радянських конституцій, у яких або взагалі уникали присвячувати окремі розділи організації судової влади (Конституції УСРР 1919 і 1929 рр.), або штучно об'єднували суди загальної юрисдикції та їх функції з іншими державними органами (у першу чергу з органами прокуратури) чи функціями останніх. Наприклад, розд. IX Конституції УРСР 1937 р. мав назву "Суд і прокуратура", а розд. VIII Конституції УРСР 1978 р. - "Правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд" 2.
Таким чином, у Конституції України вперше акцентовано увагу на основній функції судової влади - здійсненні правосуддя, і тим самим відокремлено органи судової влади від інших органів державної влади. Так, у ч. 1 ст. 124 закріплено положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. У ч. 3 цієї ж статті визначено і систему судочинства, яке здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, і тим самим чітко встановлено, що функція правосуддя є головною для всіх судів.
Водночас в Основному Законі України наголошується на пріоритетності Конституційного Суду України в національній системі судочинства: йому присвячено окремий розділ, в якому визначено принципи організації та діяльності цього органу правосуддя, - розд. XII "Конституційний Суд України". Відповідно до ч. 1 ст. 147 Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Це означає, що він наділений особливою функцією - функцією конституційного правосуддя, яка передбачає вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України й офіційне тлумачення її положень і законів України.
На відміну від здійснюваної судами загальної юрисдикції функції правосуддя у цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справах, Конституційний Суд України здійснює функцію конституційного правосуддя, яка через винятковість предмета правового регулювання має пріоритетний характер і реалізується на особливих принципах.
Діяльність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного й усебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Тобто поряд із принципами, властивими діяльності всіх органів судової влади в Україні, чинне законодавство визначає як обов'язкові для Конституційного Суду України і такі, відповідно до яких діють глава держави, законодавча та виконавча влада.
Якщо функції судів загальної юрисдикції розуміють як напрями, види і форми діяльності з вирішення правових конфліктів, спорів у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, що здійснюється виключно судами на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією і законами України, то визначення функцій Конституційного Суду України, їх видів і ознак залишається дискусійним, попри значні здобутки вітчизняної та зарубіжної юридичної науки у вивченні цієї проблеми.
Незважаючи на те, що функції органів конституційної юрисдикції були предметом наукових досліджень правознавців, вчені не мають єдиної думки щодо правової природи цих функцій. Так, І.П. Ільїнський та Б.В. Щетинін генеральною функцією органів конституційної юрисдикції назвали конституційний контроль. Водночас російські правознавці відзначали багатоаспектність цієї функції і розрізняли такі її підвиди: забезпечення точного й неухильного дотримання Конституції в діяльності державних органів, виявлення та усунення правових актів чи окремих норм права, що суперечать Конституції, запобігання прийняттю неконституційних актів, а у федеративній державі - також забезпечення відповідності конституційних актів суб'єктів федерації федеральній Конституції; вирішення спорів щодо компетенції між державними органами 3. Така позиція радянських правознавців заслуговує на увагу, хоча в умовах відсутності у колишньому СРСР спеціальних органів конституційної юстиції їх дослідження провадилися виключно у теоретичній площині.
У радянській державі офіційна правова доктрина ігнорувала ідею конституційного контролю (у деяких соціалістичних країнах такі спеціалізовані органи існували: з 1963 р. - у СФРЮ, з 1982 р. - у ПНР). Лише у квітні 1990 р. було
Loading...

 
 

Цікаве