WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний процес в Україні - Реферат

Конституційний процес в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Конституційний процес в Україні
Конституція - політичний, нормативно-правовий акт держави (основний закон), який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов'язки громадян. Конституція - могутній засіб політичного управління суспільством, юридична база всього законодавства держави, основа наукових розробок у сфері права, найважливіше джерело права.
Конституція України як Основному Закону держави властиві особливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави. Їй притаманна підвищена стабільність.
Україна має глибокі конституційні традиції. Сучасна незалежна Україна є спадкоємницею всієї правової спадщини, яка протягом віків створювалась на українській землі.
Генетичними коренями українських конституцій є звичаєве право, яке через віки пронесло народні уявлення про правду та справедливість і з яким повинні були рахуватись численні володарі, що змінювали один одного на українській землі, а також "Руська Правда", "Литовські статути". Безпосереднім початком історії українських конституцій вважається 1710 р., коли новообраним гетьманом Війська Запорозького Синилом Орликом була проголошена "Конституція прав і вольностей Війська Запорозького". Вона передбачала демократичні засади української державності; розподіл влади; обмеження виконавчої влади (уряду); незалежний судовий трибунал; право приватної власності; багатогалузевий характер законодавства і права.
У ХІХ ст. в історію українських конституцій увійшли такі визначні проекти, як "Проект Конституції Республіки" (1848-1850) Григорія Андрузького і робота М. Драгоманова "Вільн6ий Союз - Вільна Спілка" (1884 р.) Г.Андрузького бачив у майбутньому Україну як суверенне державне утворення в складі конфедерації слов'янських народів, а М.Драгоманов пропонував реорганізувати царську Росію в федеративну республіку.
На початку ХХ ст. з'являються проекти конституцій М.Міхновського і М.Грушевського, які в багатьох положенням продовжували конституційно правові традиції М.Драгоманова.
Період існування УНР. ЗУНР представлений Універсалами Центральної Ради, Конституцією УНР ("Статут про державний устрій, права і вільності УНР"), законами УНР продежавну символіку, громадянство і т.п., конституційними актами Української держави гетьмана П.Скоропадського ("Закон про тимчасовий державний устрій України), Тимчасовим Основним законом ЗУНР, Основним державним законом УНР (так звана петлюрівська конституція 1920 р.).
Невід'ємною частиною історії українських Конституцій є Тимчасова Конституція Карпатської України 1939 р., а також Акт відношення Української державності, проголошений у Львові 30 червня 1941 р.
Істотний слід в історії української державності залишили Конституції Радянської України (1919, 1929, 1937, 1978 р.) Необхідно наголосити, що формально-юридичного боку ці конституції вирізнялися демократизмом, чіткістю формулювань і широкими соціальними гарантіями. Їхнім слабким місцем були декларативність, пріоритет держави над особистістю, закріплення однопартійної командно-адміністративної системи.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. постало питання про конституційні засади нової держави.
Згідно із Законом України "Про правонаступництво України" до ухвалення нового Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСРС.
Наступні кроки в конституційному процесі були складними. До старої Конституції внесено сотнею змін і доповнень, дію окремих розділів було зупинено, з'явились нові розділи і положення - про Президента, Автономну Республіку Крим, Конституційний Суд тощо. Про те це були тимчасові заходи. Все більшою мірою поставало питання прийняття нової Конституції нашої держави.
У 1992 р. було сформовано перший склад Конституційної комісії, яку очолили Голова Верховної Ради України І.Плющ і президент України Л.Кравчук. У липні 1992 р. проект Конституції було винесено на всенародне обговорення. Доопрацьований проект Конституції було подано у травні 1993 р., а другий раз у жовтні 1993 р. до Верховної Ради. Подальший процес її прийняття загальмувався внаслідок політичних суперечок і боротьби за владу.
Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994 р.), дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопада 1994 р. Конституційну комісію було переформовано, її очолили Л.Кучма і О.Мороз.
Життя вимагало невідкладного розв'язання багатьох складних проблем державотворення. У результаті виникла ідея "Малої Конституції України", яка знайшла своє втілення у проекті закону "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні". Але Верховна Рада України відхилила його. У зв'язку з цим виникла певна колізія між Президентами України, виконавчою і законодавчою владами.
З метою розв'язання конфлікту 8 червня 1995 р. було прийнято Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України".
11 березня 1996 р. Конституційна комісія ухвалила проект Конституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня Верховна Рада прийняла проект за основу. 5 травня 1996 року було створено Тимчасову спеціальну комісію ВРУ з доопрацювання проект Конституції до якої ввійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія завершила свою надзвичайно складну роботу - адже до проекту було подано понад тисяч змін і доповнень - і передала для першого читання у Верховну Раду доопрацьований варіант. Розпочалася робота щодо обговорення найважливішого нормативно-правового акту держави. Але політичні суперечки заважали плідній роботі - до 26 червня Верховна Рада не ухвалила жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, 26 червня Президент України підписав Указ, яким призначив на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу з розгляду конституції змінивши технологію цього процесу. Були створені робочі групи з розгляду найболючіших питань - власності, символіки, організації влади тощо.
Обговорення окремих статей та їх узгодження тривало цілу добу без перерви. О 9.30 ранку, вже 28 червня 1996 року під куполом сесійної зали Верховної Ради України пролунала знайома з дня проголошення незалежності мелодія М.Вербицького, що лише декілька годин тому, вже конституційно набула статусу Державного Гімну України. Це знаменувало, що Україна парламентським шляхом отримала свою нову демократичну конституцію.
Це був перший пункт утворення нашої державності, політичних, економічних і соціальних перетворень: вони набули загально визначеного, цілеспрямованого і непорушного характеру.
Для розв'язання гострої політичної кризи,що виникла в Україні в результаті фальсифікації виборів Президента в листопаді 2004 р. Верховна Рада України прийняла закон про зміни до Конституції України. Ці зміни, що передбачають обмежених повноважень Президента: передача частково їх Голові Кабінету міністрів та Верховній Раді, і, як результат, перетворення України з президентсько-парламентської у парламентсько-президентську республіку вступили у дію з 1 січня 2006 року.
Однак слід пам'ятати, що Конституція є політико-правовим документом у якому всі положення представлені в органічно цілісному вигляді, збалансовані і зумовлюють зміцнення стабільності в суспільстві. Тому вдаючись до змін Основного закону слід пам'ятати, що цей документ є своєрідним суспільним договором і перетягування та перерозподіл повноважень може призвести до порушення рівноваги і дестабілізації в політичному житті країни.
Loading...

 
 

Цікаве