WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання охорони праці - Курсова робота

Правове регулювання охорони праці - Курсова робота

14 до 18 років робочий час не більше 6 год., застосування ж їх праці до 14 років заборонялось. Кодекси законів про працю (1918 і 1922 рр.) сприяли подальшому розвитку правових форм залучення громадян до праці з урахуванням вимог виробництва, а також забороняли прийняття на роботу осіб молодше 16 років. У виняткових випадках інспекторам праці надавалось право на підставі спеціальної інструкції, яка видавалась НКП за погодженням з ВЦРПС, давати дозвіл на вступ на роботу малолітніх не молодше 14 років. Крім того, вказувалось, що залученню до трудової повинності "зовсім не підлягають" особи, які не досягли 18 років. Неповнолітні щодо трудового договору прирівнювались у правах до повнолітніх. Батьки, усиновителі і опікуни, а також установи та посадові особи, на яких покладався нагляд за додержанням законів про охорону праці, мали право вимагати дострокового розірвання договору, коли продовження його загрожувало здоров'ю неповнолітнього або взагалі призводило до шкоди для останнього (у редакції від 20 грудня 1927 р.)
У роки Великої Вітчизняної війни за постановою РНК СРСР № 75 від 23 січня 1942 р. діти, старші 14 років, влаштовувались приймальниками-розподільниками НКВС за рознарядкою Наркомосвіти республік на роботу в промисловість або у сільське господарство. Це свідчить про те, що у ті роки мінімальний вік працездатності неповнолітніх негласно встановлювався з 14 років.
Прийнятий у 1973 р. КЗпП УРСР передбачав наступні положення. Так, діти ні в якому разі не могли бути прийняті на роботу або допущені до неї на будь-якому підприємстві без звільнення їх належним чином від обов'язку навчатися у школі. Робочий день молодих громадян у віці до 18 років не міг перевищувати 8 год. або тижневої кількості встановлених годин; заборонялась праця у нічний час, робота у святкові дні.
Далі КЗпП встановив межі трудової діяльності неповнолітніх, недопускаючи прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Передбачались також виняткові випадки допущення неповнолітніх до роботи з більш раннього віку (осіб, які досягли 15 років), з обов'язковим погодженням з профкомом підприємств.
Неповнолітні у трудових відносинах прирівнювались до повнолітніх, а у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користувалися пільгами, встановленими Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, КЗпП УРСР та іншими актами трудового законодавства. Обмежувалось також звільнення робітників і службовців молодше 18 років; передбачалась обов'язковість згоди райміськкомісії у справах неповнолітніх на дане звільнення. Якщо ж все-таки воно відбувалося, підприємство зобов'язувалось працевлаштувати звільненого.
Як бачимо, чинне трудове законодавство України з наведеного питання останнім часом зазнало незначних змін.
З урахуванням змін у структурі суспільних відносин України, в організації умов і виробництва праці, спаду економіки, зростання безробіття і посилення тенденції до зниження продуктивності праці вважаю за необхідне змінити мінімальні вікові межі працездатності неповнолітніх громадян. І визначити їх відповідно до вимог міжнародно-правових зобов'язань України щодо захисту прав дитини.
Міжнародно-правове регулювання праці - єдине міждержавне регламентування найманої праці, засноване на ратифікованих нормах міжнародних організацій і на міжнародно-правових угодах. Трудове право України містить не тільки норми національного законодавства, а й ряд норм міжнародно-правового регулювання праці, ратифікованих або визнаних її найвищими органами державної влади.
Так, дитиною відповідно до ст. 1 Конвенції про права дитини визнається "кожна людська істота до досягнення 18-ти річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної дитини, вона не досягає раніше повноліття". Дана Конвенція є одним з найважливіших міжнародно-правових актів по захисту прав дитини. У ній сформульовані основні уявлення людства про місце дітей у суспільстві з урахуванням того, що дитина, зважаючи на її фізичну і розумову незрілість, потребує спеціальної охорони і турботи, включаючи надійний правовий захист як до, так і після народження. Відповідно до її ст. 43 засновано Комітет з прав дитини. З урахуванням характеру Конвенції, яка охопила майже всі громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні права дитини, слід визнати, що дане визначення поняття "дитина" повинно мати широке застосування у внутрішньому законодавстві держав - учасниць Конвенції, у тому числі й в Україні, оскільки віковий критерій до прийняття Конвенції не був визначений юридичне, і держави встановлювали його самостійно.
Внаслідок ратифікації Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. названого міжнародно-правового акта Україна де-юре приєдналася до світового співтовариства, взявши тим самим на себе зобов'язання по забезпеченню прав дітей, що проживають на її території.
Практична реалізація принципів, сформульованих у Конвенції, передбачає наявність відповідної системи національного законодавства, яке є показником дійсного становища справ у галузі захисту прав дитини.
Крім того, визнаючи право дитини на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, яка може становити загрозу для її здоров'я, або бути перешкодою у одержанні нею освіти, або завдавати шкоду її духовному, моральному і соціальному розвитку, ст. 32 Конвенції проголошує необхідність:
1) встановлення мінімального віку або мінімальних віків для прийняття на роботу;
2) визначення необхідних вимог про умови праці і тривалість робочого дня;
3) встановлення відповідних видів покарання або інших санкцій для забезпечення ефективного здійснення названих вимог.
У законодавстві України дані правовідносини регулюються главою XIII КЗпП. Так, відповідно до ст. 187 неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством.
Щодо мінімального віку прийняття на роботу підлітків ст. 188 КЗпП містить таке: не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16-ти років, крім випадків, коли за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15-ти років.
Відповідно до ч. З ст. 188 КЗпП для підготовки молоді до продуктивної праці допускаєтьсяприйняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не заподіює шкоди здоров'ю, не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-ти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Фактично мінімальним віком прийняття на роботу неповнолітніх в Україні є 14 років.
Прийнята 6 червня 1973 р. Генеральною конференцією МОП Конвенція про мінімальний вік для прийняття на роботу № 138 проголошує, що кожний член організації, який ратифікував дану Конвенцію, може пізніше, за допомогою додаткових заяв повідомити Генерального директора Міжнародного Бюро Праці про те, що він встановлює вищий мінімальний вік, ніж той, який був передбачений раніше. Відповідно до
Loading...

 
 

Цікаве