WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна відповідальність - Курсова робота

Кримінальна відповідальність - Курсова робота

перетерпіння особою позбавлень майнового характеру, при кримінальної відповідальності подіб-не перетерпіння завжди має вимушений характер, оскільки воно пов'язано з діяльністю спеціально уповноважених органів дер-жави.
5. Кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення зло-чину, який виступає як підстава такої відповідальності [15, 198].
З урахуванням викладеного кримінальна відповідальність - це вимушене перетерпіння особою, що вчинила злочин, державного за-судження, а також позбавлень особистого, майнового або іншого ха-рактеру, які передбачені кримінальним законом і покладаються на вин-ного спеціальними органами держави.
Очевидно, що поняття кримінальної відповідальності відбиває факт реальної взаємодії особи, яка вчинила злочин, і спеціальних орга-нів держави. Така взаємодія врегульована нормами кримінального права і тому протікає в межах певних правовідносин, які називаються кримінально-правовими відносинами. Одні автори слушно вважають, що ці правові відносини виникають з моменту вчинення злочину. На думку інших, вони виникають або з моменту порушення кримінальної справи, або з моменту притягнення особи як звинуваченої, або, навіть, з моменту постановлення обвинувального вироку суду чи набрання ним чинності.
Відповідь на це та на інші питання залежить від розуміння того, що являють собою ці правовідносини, який зміст їх структурних еле-ментів, у чому полягає їх взаємодія, в якому співвідношенні знаходять-ся кримінальна відповідальність і правовідносини, що розглядаються, тощо. З моменту, коли особа вчинила злочин, між нею і державою ви-никають певні юридичні відносини, внаслідок яких у такої особи і дер-жави виникають взаємні права і обов'язки. Злочинець зобов'язаний бу-ти засудженим за вчинений злочин, а також перетерпіти позбавлення і обмеження, передбачені кримінальним законом. В той же час він має право на те, щоб до нього була застосована та стаття КК, яка заборо-няє вчинене ним діяння; щоб покарання було призначено йому в межах санкції даної статті, враховані відповідні положення Загальної і Особ-ливої частин КК та ін. Держава має право засудити злочинця і вчине-ний ним злочин, а також обмежити його правовий статус строками дав-ності притягнення до кримінальної відповідальності і строками пога-шення чи зняття судимості, і зобов'язана забезпечити правильну квалі-фікацію скоєного, призначити покарання в межах, встановлених санкці-єю статті Особливої частини КК з урахуванням характеру і ступіня сус-пільної небезпеки скоєного, особи винного, а також обставин, які пом-'якшують або обтяжують відповідальність, та ін.
Взаємні права і обов'язки сторін є змістом правовідносин, що роз-глядаються. Вони виникають об'єктивно з часу вчинення злочину. То-му реальність прав і обов'язків суб'єктів кримінально-правових відно-син не залежить від того, чи виявлено злочин органами держави. Дока-зом цього є хоча б те, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності починаються саме з дня вчинення злочину (ст. 48 КК). Процесуальні акти порушення кримінальної справи, притягнення осо-би як звинуваченої або постановлення обвинувального вироку не ство-рюють кримінально-правових відносин, а лише констатують їх, бо ще до винесення цих актів між злочинцем і державою вже виникли реальні юридичні відносини.
Суб'єктами таких відносин є, з одного боку, особа, що вчинила злочин, а з другого - держава в особі передусім органі дізнання, слідства та прокурора. Дані правовідносини постійно розвиваються, уточнюються за змінюються внаслідок дій суб'єктів по реалізації їх вза-ємних прав і обов'язків (наприклад, злочинець може з'явитися із зіз-нанням, активно сприяти розкриттю злочину, відшкодувати заподіяння збитки та ін., що, в свою чергу, породжує у відповідних органів і поса-дових осіб обов'язок урахувати ці обставини при визначенні міри від-повідальності.
На наступному стані розвитку правовідносин органом, що пред-ставляє державу, виступає суд, оскільки згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України "особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Са-ме обвинувальний вирок суду остаточно засвідчує існування кримі-нальних правовідносин, які виникли в момент вчинення злочину. Ви-рок є формою вираження державного засудження злочинця та діяння, яке він вчинив, і конкретизує вид та міру тих позбавлень і обмежень, яким повинен бути підданий засуджений. Таким чином, з моменту наб-рання чинності обвинувальним вироком правовідносини досягають свого повного обсягу і визначеності. Об'єктом таких правовідносин є ті особисті, майнові та інші блага особи, зменшення яких передбачається в санкції статті Особливої частини КК, за якою особа визнається вин-ною у вчиненні злочину. В подальшому, при відбуванні засудженим покарання, суб'єктами, що представляють державу в кримінально-пра-вових відносинах, виступають органи, які відають виконанням призна-ченого судом покарання.
Кримінально-правові відносини можуть бути припинені і на більш ранньому етапі. Підстави такого припинення можуть бути різними. Це, наприклад, смерть особи, закінчення строків давності (ст.ст. 48, 49 КК), звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 50, ст. 51 КК та ін.), видання акту амністії або помилування (ст. 54 КК). З момен-ту припинення правовідносин припиняється і кримінальна відповідаль-ність особи, яка вчинила злочин.
Отже, кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком чинності, а припиняється з моменту припинен-ня кримінально-правових відносин [15, 112]. Такий погляд на момент виникнення кримінальної відповідальності не є загальновизнаним в на-уці кримінального права: багато хто з авторів вважають, що кримі-нальна відповідальність виникає на більш ранніх стадіях - з моменту вчинення злочину, порушення кримінальної справи, затримання або Авесту підозрювального (звинуваченого) та ін.
Згідно зі ст. 10 Конституції Україні кримінальній відповідальності підлягають лише особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вбивство, умисне заподіяння телісних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, згалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство та ін.
До особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки, якщо будевизнано, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, вчинила небезпечне діяння, передбачене КК, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
1.1 Основний зміст кримінальної відповідальності
Наведена вище характеристика кримінальної відповідальності не "заважає" дискусіям у теорії кримінального права з приводу основного змісту цього поняття. Найбільш поширеними в цьому плані точками зору є такі [16, 74]:
1. Визначення кримінальної відповідальності як обов'язку відповісти за вчинення забороненого кримінальним законодавством суспільно небезпечного діяння і стерпіти обмеження морального, матеріального та фізичного характеру.
2. Розуміння кримінальної відповідальності як реального покладання на особу, що вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком
Loading...

 
 

Цікаве