WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавчі акти в системі нормативно-правових актів - Курсова робота

Законодавчі акти в системі нормативно-правових актів - Курсова робота

змістом.
Найтиповішими за обсягом регулювання є такі види звичайних законів:
а) загальні закони - закони, що регламентують певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх.
Загальні закони можуть бути:
- кодифіковані (наприклад, Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс та ін.);
- поточні (наприклад, Закон про вибори);
б) спеціальні закони - закони, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин.
Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускладнений чи змішаний характер. В Україні конституційне закріплена змішана процедура прийняття внесених змін до Конституції:
==> спрощена (2/3 конституційного складу Верховної Ради) - для законопроекту про внесення змін до Конституції України для всіх розділів (крім розділів І, III, XIII);
==> ускладнена (2/3 конституційного складу Верховної Ради з наступним затвердженням всеукраїнським референдумом, призначуваним Президентом України) - для законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII. В ряді країн діють органічні закони (Франція, Іспанія). Наприклад, Конституція Франції передбачає врегулювання органічними законами статусу Конституційної Ради, Високого Суду правосуддя, Суду правосуддя Республіки, Економічної і соціальної Ради, Вищої ради магістратури, порядку виборів палат Парламенту та ін.
4. Забезпечуючі (оперативні) закони - нормативно-правові акти, якими вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори та ін. Їх призначення полягає не у виданні нових норм, а в оперативному підтвердженні, підтриманні системи норм, що містяться в інших окремих законах і міжнародних договорах, які регулюють найважливіші відносини і потребують негайного ухвалення. Це закони, що містять норми про норми. Наприклад, Закон України від 17 грудня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції 1990 року про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію прибутків, отриманих злочинним шляхом". До цієї групи законів можна віднести закони про правові акти з наведенням у ньому 'їх переліку і нормативних характеристик [7, с.318-319].
Забезпечуючі (оперативні) закони не можуть існувати поза іншими законами, тобто тими, що ними вводяться в дію, і міжнародними договорами, що потребують ратифікації.
Види законів за строком дії:
1) постійні - закони, що діють без обмеження строку;
2) тимчасові - закони, що діють з обмеженням строку (наприклад, закони "Про оподатковування", "Про бюджет на 2006 рік");
3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - ухвалюються у певних, передбачених конституцією, ситуаціях і діють на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголошення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів. Так, введення воєнного стану припиняє дію Кодексу законів про працю.
Види законів за суб'єктами законотворчості.
- ухвалені громадянським суспільством (народом) у результаті референдуму;
- ухвалені законодавчим органом держави.
Види законів за межами дії:
- закони України;
- закони Автономної Республіки Крим.
Види законів за структурною формою:
- кодифіковані;
- некодифіковані.
До останніх примикають Зібрання законодавства, Зводи законів, які є актами такого виду систематизації законодавства, як консолідація.
Види законів за галузевою ознакою:
- конституційно-правові;
- цивільно-правові;
- адміністративно-правові тощо.
Є ще й міжгалузеві (комплексні) - про охорону здоров'я, у освіту та ін.
Види законів за сферами суспільного життя:
- закони в галузі регулювання економіки;
- закони в галузі регулювання політики;
- закони в галузі регулювання соціальної сфери;
- закони в галузі регулювання військової сфери та ін.
Серед основних'напрямків розвитку законодавства України можна виділити такі:
- розроблення нових законів, необхідність яких випливає з Конституції України;
- приведення поточних законів у відповідність до Основного Закону;
- адаптація поточних законів до норм європейського і між-народного права.
2.3. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави
Саме поняття конституції в перекладі з латині означає встановлення, заснування, устрій. У Давньому Римі так іменували окремі акти імператорської влади [4, с.127].
Поява конституцій як основних законів держави пов'язана з розвитком буржуазних відносин, утвердженням у влади буржуазії, формуванням громадянського суспільства, виникненням буржуазної держави. Саме породжені громадянським сусльством конституції і сьогодні є зразком для конституційної конотворчості молодих держав. Перші акти конституційного типу були ухвалені в Англії, проте ній відсутня конституція в звичайному розумінні цього слова: лісний основний закон, який регулює як найважливіші сторони внутрішньої організації держави, суспільного устрою, так і права і свободи громадян. Якщо сучасна Велика Британія має некодифіковану конституцію, яку складають численні не пов'язані між собою акти, ухвалені з XIII по XX ст., то першою кодифікованою конституцією (що становить єдиний основний закон із внутрішньоюструктурою) можна назвати Конституцію США 1787 р., яка діє й сьогодні. В Європі першими писаними конституціями були конституції Польщі та Франції 1791 р. В Україні була розроблена, але не стала чинною Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
Конституція України відповідно до її ст. 160 набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України - 28 липня 1996 р. Моментом вступу в дію Конституції України є оголошення результатів голосування за проект Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відповідно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджуються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.
Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:
1. Конституція має основний, установчий характер: закріплює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму правління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встановлює принципи їх функціонування, визначає основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, створює політико-правові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.
2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попередньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола суспільних відносин - політичних, соціальних, духовно-культурних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, суспільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні норми є вихідними (первинними), засадними началами для діяльності державних органів і посадових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадяни [3, с.54].
3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.
4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як
Loading...

 
 

Цікаве