WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Управління як різновид державної діяльності - Курсова робота

Управління як різновид державної діяльності - Курсова робота

управління;
c) комбінування (направлений на те, щоб певна сукупність управлінських функцій від різних суб'єктів управління не допускала дублювання і паралельності);
d) достатньої різноманітності, яка вимагає, щоб управлінські функції щодо того чи іншого об'єкту управління, за кількістю і змістом відповідали різним управлінським запитам останнього;
e) відповідності управлінського впливу реальним вимогам та запитам об'єктів управління;
4) структурно - організаційні:
a) єдності системи державної влади, яка забезпечує цілістність, погодженість і дієвість державно - управлінських процесів;
b) теріторіально - галузевий, який обумовлює залежність організаційних структур від території, галузі виробництва і послуг, сфери суспільного життя;
c) різноманітності організаційних зв'язків, які розкривають вертикальні і горизонтальні організаційні взаємовідносини органів державної влади і місцевого самоврядування в системі державного управління;
d) поєднання колегіальності і єдиноначальності, зумовлений специфікою організаційної побудови та порядку діяльності органів державного управління;
5) структурно - процесуальні:
a) відповідності елементів (методів, форм, стадій) управлінської діяльності органів державного управління їхнім функціям;
b) конкретизації управлінської діяльності і особистої відповідальності за її результати;
c) стимулювання раціональної і ефективної управлінської діяльності.
Адміністративно - правова організація управління (державне управління) полягає у виконавчій і розпорядчій діяльності системи суб'єктів, покликаних здійснювати на основі законів та інших правових актів прогнозування і координацію діяльності різних ланок цієї системи, облік і контроль за розпорядженням матеріальними та фінансовими ресурсами, кадрову роботу, застосування моральних і матеріальних стимулів, заходів дисциплінарного і адміністративного впливу.
Функції державного управління являють собою основні напрямки діяльності державних органів для виконання завдань державного управління.
IV. Органи державного управління в Україні.
Управління та його організація мають за мету створення найбільш сприятливих умов для функціонування виконавчої влади, а тому вимагають чіткого врегулювання статусу суб'єктів управління та взаємовідносин у межах і поза межами цієї системи.
Головною метою державного управління є створення найбільш сприятливих умов для формування виконавчої влади, що відповідає інтересам громадян, суспільства і держави.
Така узагальнена характеристика державного управління, до якої можна додати і деякі інші специфічні його ознаки, у числі яких:
" вертикальність (субординарність, ієрархічність) системи виконавчо-розпорядницьких органів;
" реалізація приналежних цим суб'єктам юридично владних повноважень в адміністративному, тобто в позасудовому порядку;
" передбачена чинним законодавством можливість адміністративної правотворчості (сполучення правозастосування з правовстановленням);
" включення в механізм (систему) державного управління не тільки виконавчо-розпорядницьких органів, але і всіх інших ланок управлінського апарата (наприклад, адміністрації державних підприємств) і т.п.
В такому розумінні органи державного управління розглядалися як виконавчий апарат державної влади чи державної адміністрації, що є основною ланкою практичної реалізації законодавства, а також інших правових актів органів державної влади, тобто Рад різних рівнів. У своїх основних організаційних проявах ці органи були "прив'язані" чи прямо опосередковано до системи Рад народних депутатів.
Виконавчо-розпорядницьку діяльність практично здійснювали не всі державні органи, а лише ті, котрі конституційно позначалися як органи державного управління (спеціальний суб'єкт). У загальнодержавному масштабі ці органи здійснювали державну владу (державно-владні повноваження) у формі виконавчої і правозастосовчої функцій. Тут видний специфічний варіант прояву державної влади, якому приділялося особливе (самостійне) місце в механізмі "поділу праці" (функцій). Пріоритетність зберігалася при цьому за законодавчою (правотворчою) діяльністю.
Викладене дозволяє звернути увагу ще на дві принципові обставини. Насамперед державне управління і здійснюючі його функції державні органи є складова частина єдиного механізму державної влади. Дане положення необхідно особливо підкреслити в зв'язку з тим, що до 80-х років відповідні Конституції і чинне законодавство тільки Ради всіх рівнів відносили до числа органів державної влади. І лише у відношенні Урядів було зроблене виключення: вони характеризувалися в якості "виконавчих і розпорядницьких органів державної влади". Всі інші органи державного управління (як, втім і судові органи) начебто б не мали ніякого відношення до механізму державної влади, що, звичайно, не відповідало дійсності. Спостерігалася, тим самим, явна переоцінка ролі Рад. Фактично ж мова повинна була йти, і для цього малися всі необхідні підстави, про функціонування в системі "поділу праці" представницьких, виконавчих і судових органів державної влади, оскільки саме вони реалізували в різних правових і організаційних формах повноваження державно-владного характеру.
Друга обставина пов'язана з тим, що, як це вже відзначалося при загальній характеристиці соціального управління, останнє у всіх своїх проявах органічно пов'язано з впливом, що впорядковує не визначений об'єкт. Говорячи ж про державне управління, акцентується його виконавче значення. У зв'язку з цим виникає питання: як сполучити керуючий вплив з виконавчим?
Суть даної проблеми відображена в наступному. Управління різними сторонами державного і громадського життя не є винятковою функцією виконавчого апарата держави. У цьому процесі активно беруть участь і інші суб'єкти єдиної державної влади. При цьому головне в змісті керуючого впливу складається не стільки в прийнятті відповідних рішень (наприклад, законів), а в їх реалізації, тобто в строгому проведенні в життя юридично владних вимог, що містяться в них. А це і є процесвиконання. Звичайно, і сам законодавець здійснює ті чи інші дії, що забезпечують виконання прийнятих їм законів. Але він не в змозі взяти на себе дану функцію в повному обсязі з огляду на різноманіття суспільних відносин, що будують і що впорядковує, тобто постійному керуючим впливом. Узагалі неприпустимо законодавцю самому виконувати закони. Тому і виникає необхідність у спеціалізованій управлінській ланці державного апарата, що здійснює такий вплив у виконавчо-розпорядницькому варіанті.
Виходить, виконання - це, у розглянутому аспекті, і є власне кажучи безпосередня державно-управлінська діяльність, тобто керуючий вплив і виконання цілком сумісні. При цьому не має принципового значення, хто є суб'єктом ухвалення відповідного рішення - законодавчий або розпорядницький, виконавчо-розпорядницький орган (виконання закону або підзаконного нормативного акта).
Такі риси властиві державному управлінню, як різновиду соціального управління. Воно характерно по своєму функціональному призначенню не тільки для України в її сучасному виді і, звичайно, не тільки для періоду розвитку нашої держави аж до розпаду Радянського Союзу. У своїх основних проявах державне управління неодмінно є присутнім у механізмі впливу на громадське життя західних держав, де державна влада базується на інших соціально-політичних і
Loading...

 
 

Цікаве