WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

законом можливість встановлення судом певних вимог до поведінки засудженого, які визначають іспитовий характер засудження і умовність звільнення від відбування призначеного покарання. Ці вимоги чітко визначені в законі і характеризують всі випадки застосування відстрочки:
- невчинення в період строку відстрочки любого нового злочину;
- добросовісне відношення до праці та навчання;
- невчинення порушень громадського порядку і трудової дисципліни, що потягнули за собою застосування заходів адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного або громадського впливу.
Тривалість строку відстрочки повинна встановлюватись судом при аналізі і врахуванні всієї сукупності обставин, що характеризують діяння і особу винного. Не можна обмежуватися лише врахуванням особистісних якостей винного або степені його суспільної небезпеки.
Закінчення строку відстрочки виконання вироку не означає автоматичного звільнення засудженого від покарання, як при умовному засудженні, передбаченому ст. 45 КК України. Звільнити засудженого від відбування покарання може тільки суд, залежно від сплати штрафу, ставлення засудженого до праці та його поведінки, зокрема виконання покладених судом обов'язків.
Офіційним приводом для судового розгляду цього питання є подання органу, який здійснював контроль за поведінкою засудженого в період відстрочки, де цей орган викладає основні результати контролю, а також висловлює свою думку щодо виправлення засудженого і можливості звільнення його від покарання. Разом з поданням в суд направляється контрольна справа, в якій містяться необхідні матеріали про поведінку засудженого. Порядок розгляду цього питання в суді регулює ст. 4081 КПК України. Постанова судді з цього питання оскарженню не підлягає, але може бути опротестовано в порядку нагляду.
Правові наслідки відстрочки виконання вироку визначені в самому законі (ст. 461 КК України). По своєму характеру такі наслідки прийнято розмежовувати на позитивні і негативні. Конкретне їх настання в кожному випадку всеціло залежить від поведінки засудженого на протязі іспитового терміну. Засуджений ніби сам робить вибір із чотирьох можливих наслідків:
1) звільнення від реального відбування призначеного покарання;
2) дострокове погашення судимості;
3) відміна відстрочки з направленням для відбування призначеного судом строку позбавлення волі;
4) призначення покарання за сукупністю вироків.
Найбільш бажаним для держави, суспільства, самого засудженого і його близьких наслідком відстрочки є звільнення засудженого від реального відбування призначеного судом позбавлення волі. Позитивне рішення питання про звільнення від відбування покарання повинно основуватися на об'єктивній оцінці всієї сукупності даних про поведінку засудженого на протязі строку відстрочки, його відношення до праці і навчання, виконання покладених на нього обов'язків, дотримані загальноприйнятих норм моралі і права .
В діючому законодавстві відсутнє безпосереднє визначення підстав звільнення засудженого від покарання. Однак воно витікає із тексту закону і повинно визначатися судом в кожному випадку вирішення цього питання від протилежного - невчинення нового злочину, відсутність порушень громадського порядку або трудової дисципліни, що потягли за собою застосування заходів адміністративного стягнення або мір дисциплінарного або громадського впливу і відсутність доказів невиконання покладених на нього судом обов'язків.
Як бачимо, для позитивного вирішення питання про звільнення особи від покарання суду достатньо констатації відсутності в поведінці засудженого цих порушень.
Таким чином, відсутність юридично зафіксованих правопорушень в сукупності з виконанням покладених судом обов'язків і утворюють підстави для звільнення засудженого від призначеного покарання.
Аналіз практики реалізації відстрочки підтверджує, що багато із таких засуджених не відзначаються зразковою поведінкою. Вони допускають незначні порушення громадського порядку і трудової дисципліни, реагування на які обмежується бесідою, усним попередженням зі сторони осіб, що здійснюють контроль за їх поведінкою. Інколи і серйозніші порушення з яких-небудь причин не тягнуть за собою притягнення засуджених до адміністративної, дисциплінарної або суспільної відповідальності.
При наявності подібних порушень говорити про зразкову поведінку засудженого, що свідчить про його виправлення, неможливо, але і підстав для відмови в звільненні від призначеного покарання немає.
Висновок суду про те, що особа стала на шлях виправлення і заслуговує звільнення від реального відбування покарання може основуватися на дотриманні покладених на нього обов'язків, невчинення нового злочину, недопущенні правопорушень або принаймні, невчиненні на протязі всього строку відстрочки двох і більше таких порушень громадського порядку або трудової дисципліни за які він піддавався б заходам адміністративного стягнення, дисциплінарного чи громадського впливу.
Другим позитивним наслідком відстрочки виконання покарання є дострокове погашення судимості. Не притягуючись до реального виконання призначеного покарання, засуджений на протязі всього строку відстрочки визнається засудженим до позбавлення волі. Однак при дотриманні умов випробування передбачено пільгове погашення судимості. Воно похідна від попереднього наслідку - звільнення від відбування призначеного покарання і наступає одночасно з ним - з моменту винесення ухвали суду про звільнення від відбування покарання.
Крім звільнення від відбування покарання і пільгового погашення судимості можливі і негативні наслідки відстрочки.
Один із таких наслідків - відміна відстрочки і направлення засудженого для відбування призначеного вироком позбавлення волі. Такий наслідок настає при певній негативній поведінці засудженого - невиконанні покладених на нього обов'язків або порушення інших, пред'явлених до його поведінки, вимог.
Відміна відстрочки і направлення засудженого для відбування призначеного строкупозбавлення волі можливі у випадку невиконання покладених на нього судом одного або кількох обов'язків. Суд в кожному випадку повинен, окрім констатації факту невиконання покладених обов'язків, детально вияснити, які і скільки обов'язків покладались на засудженого, чи всі вони не були виконані чи один із них, в чому конкретно це проявилося, які причини (поважні чи неповажні) не виконані, чи була реальна можливість їх виконання .
Недопустима відміна відстрочки і у випадках, коли засуджений навіть без поважної причини виконав до встановленого строку покладений обов'язок лиш частково, наприклад, усунув частину спричиненої шкоди, не відмовляючись від повного його усунення. Аналогічне рішення повинно бути і у випадку, коли засуджений один-два рази не з'явився у встановлений строк для реєстрації. Тут контролюючі органи повинні обмежуватися заходами попередження, а не направляти подання про відміну відстрочки в суд.
Більш поширеною підставою відміни відстрочки і направлення засудженого для відбування позбавлення волі є порушення ним громадського порядку або трудової дисципліни.
Таке
Loading...

 
 

Цікаве