WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

відповідальності за наступними ознаками:
а) Від кримінальної відповідальності звільняються особи, які вчинили діяння, що мають ознаки злочину, який не становить великої суспільної небезпеки. Від покарання можуть бути звільнені особи, які засуджені за вчинений злочин.
б) Звільнення від кримінальної відповідальності може бути здійснено шляхом припинення кримінальної справи судом, прокурором, а також слідчим і органом дізнання за згодою прокурора (ст. 7, 71, 72). Звільнення від покарання здійснюється тільки судом (ст. 54 КК) за винятком звільнення від покарання в порядку амністії та помилування.
в) звільнення від кримінальної відповідальності не тягне за собою судимості. При звільненні від покарання особа вважається судимою.
Існування різних видів цих інститутів зумовлено прагненням більш детально врегулювати відносини, які виникають при застосуванні інституту звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання.
Розділ ІІ
Умовне засудження
Інститут умовного засудження є яскравим проявом гуманізму і економії кримінальної репресії при здійсненні правосуддя.
За своєю юридичною природою умовне засудження є умовним звільненням засудженого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт з метою виправлення і перевиховання без реального застосування призначеного покарання з наступним можливим звільненням від покарання при виправленні засудженого або направленням для відбування призначеного вироком покарання, коли мета виправлення не була досягнута.
Інститут умовного засудження має багато ознак і особливостей, що ускладнює вияв його суті, юридичної природи. Закон не викриває його поняття. В літературі його вважають:
1) відстроченням виконання покарання (в підручниках 1939, 1943, 1952 років видання);
2) умовним незастосування покарання (проф. Н. Д. Дурманов);
3) особливим порядком відбування покарання (проф. М. Д. Шаргородський);
4) особливою формою звільнення від покарання (в підручниках 1964 і 1974 років видання) .
В певній мірі умовне засудження має всі ці ознаки.
Не будучи покаранням, умовне засудження виступає однією з форм реалізації кримінальної відповідальності. Згідно із ст. 45 КК суд постановляє у вироку не застосовувати до засудженого призначене йому покарання за умовою невчинення ним на протязі встановленого судом строку нового злочину.
Умовне засудження - це звільнення особи під певними вимогами до неї від реального відбуття позбавлення волі або виправних робіт.
Вводячи умовне засудження в якості інституту кримінального права законодавець виходив із вказівок про необхідність постійного і діючого сполучення різних форм переконання і примусу, про важливість широкого втілення умовного засудження в практику боротьби із злочинністю .
За допомогою умовного засудження кримінальна відповідальність реалізується в три етапи: після призначення покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт і прийняття рішення про застосування умовного засудження здійснюється умовне звільнення особи від реального відбування покарання; потім йде етап виправлення і перевиховання засудженого, обмежений рамками іспитового строку; після закінчення вказаного строку і в залежності від досягнення поставленої мети настає один з двох можливих правових наслідків: звільнення від призначеного вироком покарання або направлення для його відбування.
Отже, умовне засудження - це особлива форма звільнення від відбування покарання, умовне незастосування покарання. В умовному засудженні вдало поєднується - державний примус, громадський вплив і можливості досягнення загальних завдань покарання без ізоляції засудженого від суспільства. При умовному засудженні суд визнає особу винною у вчиненні злочину, призначає їй покарання і звільняє її під умовою відбування цього покарання.
Стаття 45 КК передбачає умови і порядок загального умовного засудження. Згідно ст. 45 КК умовне засудження може бути застосоване у випадках призначення покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт і при тому лише на весь строк покарання.
Підставою умовного засудження є сукупність обставин, що стосуються як вчиненого злочину так і особи винного і свідчать про можливість виправлення та перевиховання засудженого без реального позбавлення волі або виправних робіт, але в умовах обов'язкового контролю за його поведінкою з боку вказаних у законі суб'єктів.
Наприклад:
4 серпня 1998 року Ленінський районний суд м. Чернівці виніс вирок, в якому визнав винними Пачевську А. А. Та Чернецького В. Д. У вчиненні злочину, передбаченого ст. 101 ч. 1 КК України. Суд призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі із застосуванням умовного засудження з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з сплатою штрафу 200 грн.
При призначенні покарання суд врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, тяжкість злочину, разом з тим особи винних, які раніше не судимі, вину свою визнали, розкаюються у скоєному, характеризуються позитивно, крім того врахував, що злочин вчинено ними при неправомірних діях потерпілого, внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, тому суд вважає можливим їх виправлення без ізоляції від суспільства .
У законі немає будь-яких винятків для певних видів злочинів чи осіб, що їх вчинили, які не давали б підстав для застосування умовного засудження. Проте це не означає, що умовне засудження можу бути застосоване в усіх без обмеження випадках. Суд повинен переконатися про недоцільність відбування винним призначеного покарання.
Стаття 45 КК передбачає такі підстави застосування умовного засудження:
а) вчинення злочину, який не являє собою великої суспільної небезпеки; при вчиненні тяжкого злочину не може бути недоцільним відбування винним призначеного покарання;
б) наявність пом'якшуючих відповідальність обставин, зазначених в ст. 40 КК та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність (ст. 41 КК).
Особу винного:
а) позитивна суспільно-громадська характеристика - сумлінне ставлення до праці чи навчання, вчинення злочину вперше, та інше.
б) можливість досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства, тобто доцільність реального відбування покарання, здатність цієї особи виправитися без реального відбування покарання.
Хоча ст. 45 КК не містить обмежень щодо застосування умовного засудження ні за видами злочинів ні за колом осіб які їх вчинили, однак даний інститут, як правило, не повинен застосовуватися до осіб винних у вчиненні тяжких злочинів (ст. 71) .
Суд може застосувати умовне засудження до окремих учасників таких злочинів лише в тихвипадках, коли встановлена другорядна роль цих осіб, а також якщо дії, що характеризують її особистість і обставини скоєння злочину дають підстави вважати недоцільним ізоляцію засудженого від суспільства.
Особистість умовно засудженого характеризується відсутністю в минулому судимості, позитивною оцінкою його праці, поведінки в побуті, читосердечним каяттям у вчиненому злочині, прагненням загладити спричинену шкоду.
Обставинами, що знижують степінь суспільної небезпеки злочину,
Loading...

 
 

Цікаве