WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

перевиховання засудженої особи без відбування основного покарання шляхом реального застосування лише додаткового покарання та обов'язкового випробування засудженого зі здійсненням за його поведінкою державного контролю і можливого застосування заходів громадського нагляду та впливу.
Недотримання хоча однієї з умов умовного засудження тягне скасування умовного засудження і направлення винного для відбування основного покарання. У випадку вчинення нового злочину у період іспитового строку покарання призначається за правилами передбаченими ст. 43 КК.
Із моменту вдалого закінчення іспитового строку особа автоматично звільняється від основного покарання. Вона вже вважається несудимою, якщо судимість від додаткових покарань або термін їх виконання не перевищує розмірів визначеного судом іспитового строку.
На основі вивчення застосування умовного засудження в судовій практиці автор прийшов до висновку про необхідність внесення деяких змін і доповнень, які здатні зробити цей інститут ще більш дієвим.
1. Незначна суспільна небезпека осіб умовно засуджених дозволяє внести пропозицію про те, щоб заборонити застосування до умовно засуджених всіх додаткових покарань, включаючи штраф.
2. В зв'язку з тим, що в багатьох випадках виявляється, що умовно засуджений довів своє виправлення до збігу іспитового строку, необхідно передбачити в законі можливість скорочення іспитового строку після збігу не менше його половини.
3. Законодавство України не містить вказівок на обов'язок судів вести облік і загальний контроль за поведінкою умовно засуджених. Не підміняючи громадськості, суд буде керувати її роботою по перевихованню умовно засуджених.
Ще одним видом звільнення від відбування покарання є відстрочка виконання вироку. Інститут відстрочки виконання вироку (ст. 461) виник у 1977 році і передбачив спочатку надання відстрочки виконання вироку лише неповнолітнім. Однак згодом, у 1983 р. цей інститут було вдосконалено - підвищено рівень вимог до засуджених осіб та поширена на дорослих.
Відстрочка виконання вироку за своєю природою є умовним звільненням засудженого від реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі з метою виправлення і перевиховання його без ізоляції від суспільства, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з наступним можливим звільненням від покарання в разі сплати штрафу і виправлення або направленням для відбування призначеного вироком покарання коли штраф не був сплачений, або ця мета не була досягнута.
Відстрочка виконання вироку може надаватися лише особі, яка вперше засуджується до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років. Термін відстрочки виконання вироку становить від одного до двох років.
При наданні засудженому відстрочки виконання вироку суд може покласти на нього певні обов'язки, що передбачені ч. 5 ст. 461 КК України.
Контроль за особою, виконання вироку якій відстрочено, здійснюється органами внутрішніх справ, а по відношенню до неповнолітніх - комісіями у справах неповнолітніх. Нагляд і виховну роботу з засудженим за рішенням суду можуть проводити трудові колективи, або окремі особи, які дали на це згоду.
Закінчення строку відстрочки виконання вироку не означає автоматичного звільнення засудженого від покарання, як при умовному засудженні передбаченому ст. 45 КК України. Звільнити засудженого від відбування покарання може тільки суд залежно від штрафу, ставлення засудженого до праці та його поведінки, зокрема виконання покладених судом обов'язків.
Якщо засуджений під час випробування вчинить новий злочин, то до покарання за цей злочин суд приєднує раніше призначене покарання за правилами, передбаченими ст. 43 КК України.
Отже, детально дослідивши інститут умовного засудження та інститут відстрочки виконання вироку, можна зробити висновок, що хоча ці два інститути і є видами звільнення від відбування покарання, але все ж таки умовне засудження є м'якшим в порівнянні з відстрочкою виконання вироку.
Список використаної літератури
1. Конституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1997. - с. 78.
2. Кримінальний кодекс України. Затверджений законом від 28 грудня 1960 року. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 15 листопада 1997 року. К.: Парламентське видавництво., 1997. - с. 168.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Офіційний текст зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 1999 року. К.: Парламентське видавництво., 1998. - с. 167.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993р. №3 "Про виконання судами України законодавства з питань призначення покарання" // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. - №3. - 1995. - с. 472.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1985р. №6 із змінами внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993р. №3 "Про хід виконання судами України законодавства, а також постанов Пленуму Верховного Суду України з питань призначення покарання".
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №11 із змінами внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993р. №3 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. - №1. - 1995. - с. 472.
7. Беляев Н. А. Советское уголовное право (общая часть). - М., 1980. - с. 423.
8. Бузынова С. П. Советское уголовное право (общая часть). - М.: Юридическая литература, - 1982. - с. 439.
9. Коржанський М. Й. Кримінальне право України (загальна частина). - К.: Наукова думка. - 1996. - с. 334.
10. Кригер Г. А. Советское уголовное право (общая часть). - М., 1988. - с. 370.
11. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство. - К.: Основи. - 1996. - с. 208.
12. Сташиц В. В. Уголовное право УССР (общая часть). - К.: Вища школа. - 1984. - с. 382.
13. Чернишова Н. В. Кримінальне право України. - К., 1995. - с. 455.
14. Гальперин И. М. Наказание: социальная функция, практика применения. - М.: Юридическая литература. - 1983. - с. 206.
15. Зельдов С. И. Освобождение от наказания и от его отбывания. - М.: Юридическая литература - 1983. - с. 137.
16. Ломако В. А. Отстрочка исполнения наказания. - К. - 1992. - с. 47.
17. Михлин А. Система уголовных наказаний: реформа или иллюзия?. // Законность. - 1993. - №6. - с. 64.
18. Сидорова В. М. Отстрочка исполнения приговора несовершеннолетнему. - М.: Юридическая литература - 1982. - с. 80.
19. Скибицкий В. В. Освобождение от уголовний ответственности и отбывания наказания. - К.: Научная мысль. - 1987. - с. 181.
20. Ткаченко В. М. Равенство уголовной ответсвенности. // Советское государство и право. - 1991. - №12. - с. 181.
21. Шмаров Н. Практика судів України в кримінальних справах. Призначення покарання та звільнення від нього. // Юридичний вісник України., 1997. - 20-26 лютого. - с. 24.
22. Архів Ленінського районного суду м. Чернівці.
Loading...

 
 

Цікаве