WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

Умовне засудження та відстрочка виконання вироку - Курсова робота

порушення надає суду право на дострокову відміну відстрочки виконання вироку.
Коло правопорушень, що обумовлюють відміну відстрочки виконання вироку, обмежене самим законом. До них можуть відноситись тільки порушення громадського порядку і трудової дисципліни. Причому в любому випадку вирішальне значення мають лише істотні порушення громадського порядку або трудової дисципліни, формальний підтвердженням чого є застосування заходів адміністративного стягнення, дисциплінарного або громадського впливу.
Порушення громадського порядку передбачає таку поведінку особи, яка б свідчила про явну неповагу до важливіших відносин, які виникають в сфері соціального спілкування людей .
Порушенням трудової дисципліни, відповідно до п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, визначається винне невиконання, або неналежне виконання працівником покладених на нього трудовий обов'язків.
Обов'язковою умовою відміни відстрочки є застосування за вчинені порушення громадського порядку або трудової дисципліни заходів адміністративного стягнення, дисциплінарного або громадського впливу. Значення такої умови - не тільки в констатації самого порушення і його істотності, якісного рівня, але й свідчення того, що засуджений ігнорує ці заходи впливу, тим самим не бажає ставати на шлях виправлення.
Самим негативним наслідком відстрочки виступає вчинення засудженим на протязі строку відстрочки нового злочину.
Таке порушення умов випробування тягне за собою жорсткий правовий наслідок. В відповідності з ч. 9 ст. 461 КК України "суд приєднує до нового покарання раніше призначене за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу". Законодавець тут однозначно вирішує питання: незалежно від характеру і тяжкості нового злочину настає реальне застосування призначеного строку позбавлення волі шляхом його повного або часткового приєднання до покарання, що призначене винному за знову скоєний злочин. Ніяких додаткових умов в подібній ситуації закон не встановлює. Це самий небажаний як для засудженого так і для суспільства результат, але він єдиний і настає у всіх випадках вчинення в період строку відстрочки. Положення закону сформульовано таким чином, що сам факт вчинення нового злочину на протязі строку відстрочки і засудження за нього ліквідує відстрочку, залишаючи в силі призначений по першому вироку строк позбавлення волі. Суд новим вироком лише звертає його до виконання за правилами ст. 43 КК України. Такі правові наслідки вчинення засудженим на протязі строку відстрочки нового злочину.
Отже, ще одним особливим видом звільнення від відбування покарання є відстрочка виконання вироку.
Вона являє собою форму реалізації кримінальної відповідальності. Винесенням обвинувачувального висновку, винний від імені держави засуджується за вчинений злочин, йому призначається покарання, яке буде реалізоване у випадку невиконання вимог, дотримання яких залежить від нього.
Підставою для застосування відстрочки виконання вироку є недоцільність реального виконання призначеного покарання. До такого висновку суд приходить, виходячи із характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та ін. обставин справи.
Згідно із законом відстрочка виконання вироку пов'язана із сукупністю обмежень для засудженого, які встановлює суд при винесені вироку.
Контроль за поведінкою засуджених, щодо яких виконання вироку до позбавлення волі відстрочено, здійснюють органи внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх - комісії у справах неповнолітніх.
Закон визначає строк відстрочки у межах від 1 до 2 років. Строк відстрочки відраховується з моменту винесення вироку незалежно від того, судом якої інстанції вона призначена.
Звільнити особу від покарання по закінченні строку відстрочки може тільки суд за поданням органу, який здійснює контроль за засудженим.
При визначених в законі обставинах відстрочка виконання вироку скасовується і вирок щодо засудженого приводиться у виконання.
Висновки
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності і відбування покарань органічно притаманний сучасному кримінальному праву, йому багато приділялось уваги в минулому. Але тільки на сучасному етапі розвитку суспільства цей інститут набуває властивих йому специфічних рис і може виконувати важливу соціальну функцію боротьби зі злочинністю в широких масштабах, ефективних формах і гуманними методами.
Поняття "звільнення від кримінальної відповідальності" і "звільнення від покарання" юридично нерівнозначні. Це різні по змісту, хоч і взаємопов'язані правові інститути.
Проведення чіткого розмежування між звільненням від кримінальної відповідальності і звільненням від покарання є не тільки правовою але і етичною проблемою, оскільки мова йде про визнання чи невизнання особи винною у вчиненні злочинного діяння.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це, здійснювана у відповідності з кримінальним і кримінально-процесуальним законом, відмова держави в особі компетентних органів від застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин.
Соціально-політична основа різних видів звільнення від кримінальної відповідальності полягає в прагненні держави ефективно і раціонально вести боротьбу зі злочинністю кримінально-правовими засобами в інституті звільнення від кримінальної відповідальності одночасно реалізуються принципи економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації покарання.
За діючим законодавством звільнення від покарання - це звільнення від норм, від певних позбавлень і обмежень прав, що являються змістом покарання і реально випробуваних засудженим в процесі відбування призначеного покарання, а також звільнення від судимості - правового наслідку призначеного для покарання, засудження.
Звільнення від кримінальної відповідальності відрізняється від звільнення від відбування покарання тим,що при звільненні від кримінальної відповідальності особа, що вчинила діяння, не засуджується судом, їй не виноситься вирок і звільнення здійснюється на любій стадії кримінального судочинства до винесення вироку. А звільнення від відбування покарання можливе лише після засудження, призначення покарання, тобто, винесення вироку.
Інститут умовного засудження - ст. 45 КК - сформувала правотворча практика народних судів і трибуналів в перші роки радянської влади.
Відтоді законодавець постійно удосконалює цей інститут. Останні змінні спрямовані на підвищення його ефективності, здійснено 20 листопада 1996р., коли в ст. 45 було введено обов'язкове призначення додаткового покарання у вигляді диференційованого штрафу.
Численні зміни, яких не знав жоден з інститутів загальної частини кримінального законодавства, свідчать про пошук найоптимальнішої детермінації майбутньої поведінки умовно засудженого.
Умовне засудження - це особлива форма звільнення від відбування покарання, умовне незастосування покарання. Згідно з чинною редакцією ст. 45 підстави умовного засудження - це сукупність факторів, що стосуються обставин справи та особи винного, які свідчать про можливість досягнення мети виправлення та
Loading...

 
 

Цікаве