WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основи юридичної деонтології - Реферат

Основи юридичної деонтології - Реферат

системи правового виховання, слід користуватися положеннями не тільки педагогіки та психології, а також досягненнями конституційного права, філософії права, теорії права тощо.
Таким чином, можна сформулювати основні завдання, що спільно вирішуються юридичної деонтологією (як наукою і навчальною дисципліною):
1. Виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов функціонування українського суспільства, треба визначити роль та призначення юридичної діяльності в структурі соціальної діяльності.
2. Відповідно до першого завдання бажано висвітлити соціальне призначення юристів на сучасному етапі реформування державних інститутів, а також підвищити авторитет юридичної професії.
3. Сформулювати загально-теоретичну модель юриста високого рівня кваліфікації, враховуючи всю сукупність вимог професійного, особистого характеру, проаналізувавши досвід іноземних держав.
4. На підставі існуючих результатів наукових досліджень прогнозувати тенденції розвитку юридичної науки, визначати необхідні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог в межах конкретних юридичних спеціальностей.
5. Виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежать від рівня професійної підготовки, правової культури працівника, його морального обліку в цілому.
6. Надати організаційно-методичну допомогу студентам-юристам на первинному етапі навчання, підготувати їх до ґрунтовного засвоєння матеріалу, сформувати особисті уявлення стосовно юридичної теорії та юридичної практики, кваліфіковано підготувати їх до самостійного вибору майбутньої юридичної спеціальності.
7. Сформувати стійку систему знань щодо морального обліку юриста, зробити їх елементом особистої культури, базою для подальшого формування правової свідомості особи.
5. Правове державне регулювання професійної юридичної деонтології та основні види юридичної практики
Головним науковим закладом, який виконує функцію провідного координаційного центру, є Національна Академія Наук України, в складі якої поряд з іншими знаходиться Інститут держави та права. В цьому закладі зосереджено вагомий науковий потенціал сучасної правової науки України. Значна плеяда відомих фахівців правознавства працюють у вищих та середніх навчальних закладах, залучаючи до наукового знання десятки тисяч студентів.
За даними Інституту законодавства Верховної Ради України на 1996 рік у нашій країні було зареєстровано близько 170 докторів юридичних наук та більше 400 кандидатів юридичних наук за різними фаховими напрямами. За останні роки ці показники значно збільшилися. При цьому слід згадати про певну кількість спеціалістів, що працюють у наукових юридичних установах, центрах, лабораторіях без наукового ступеню чи звання, але також складають вагому частину інтелектуального потенціалу нашої країни. Одне із значущих місць займає Спілка юристів України, яка своєю організуючою цілеспрямованою роботою впливає на координацію зусиль юридичної сфери в цілому. Українськими науковцями-юристами на даному етапі активно ведуться пошуки у всіх галузевих та міжгалузевих складових юридичної науки: конституційному праві, адміністративному праві та управлінні, господарському праві, екологічному праві та ін. Особливу увагу науковців привертають до себе проблеми правового регулювання економічних відносин - це питання реанімації вітчизняного виробництва, подолання безробіття, перекваліфікації працівників. Крім всього іншого, в межах дослідження залишаються проблеми функціонування державного апарату, юридичної відповідальності, захисту прав громадянина та людини, дотримання чіткого режиму законності... Вирішення цих та багатьох інших питань на рівні науково-юридичного прогнозування сприятиме розвитку та стабілізації суспільного життя в країні. Але не тільки у ході дослідження використовуються навички та досвід науковців-юристів. Одне з головних завдань правознавства -сприяти вирішенню практичних питань суспільства, тому багато хто з науковців-юристів працюють безпосередньо у вищому органі законодавчої влади - парламенті, адміністрації Президента України, Конституційному Суді України та в інших органах державної влади, застосовують свої наукові знання та досвід для безпосереднього вирішення загальнодержавних завдань.
Іноді вживається термін юридична практика, який по суті відображає поняття діяльності, але включає ще й досвід практичного засвоєння дійсності. Зміст юридичної діяльності у кожному випадку складають конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладненням соціальних зв'язків відповідним чином змінюється зміст та форми соціальної, а, значить, і юридичної практики. На підставі аналізу спробуємо обгрунтувати вище зазначену закономірність. Професійна діяльність (prudentes) знатоків римського права поділялася на три основні види: cavere (складати нові позиви та угоди), agere (вести справу у суді), respondente (давати відповіді)14. Самою типовою функцією юрисконсультів було "respondente" - висловлювання думок стосовно запитів приватних осіб або їх представників. Авторитет римських юристів, набутий у судових засіданнях, був настільки значним, що їх думки впливали на волю суддів навіть без їх особистої участі у судовому розгляді справи. У зв'язку з тим, що за консультаціями в основному зверталисяоратори-адвокати, Цицерон порівнював роль юрисконсульта у суді з роллю латинського флейтиста, який супроводжував виступ актора на сцені.
З часом, відповідно до нових вимог соціального прогресу, юридична практика зазнавала змін у бік розширення змісту, ускладнення структури, появи нових форм та засобів здійснення. Тому на сучасному етапі до змісту юридичної практики (діяльності) відносять не тільки складання документів, консультування та участь у судовому засіданні, а також багато інших юридичне значущих дій. До вже існуючого переліку слід додати: попередження, припинення та розслідування правопорушень, притягання до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності... Ці дії можна розглянути, як форми прояву юридичної діяльності та структурно розкласти на окремі акти поведінки, які поєднуються єдиним напрямом та метою юридичної роботи. Наприклад, у межах правотворчого процесу виділяємо: формування творчої групи, написання проекту закону, узгодження та доробку проекту, внесення на обговорення до правотворчого органу та інше. У межах притягання до юридичної відповідальності можна виділити вивчення фактичних обставин справи, збір додаткової інформації, вивчення особи правопорушника, вибір виду та міри покарання, з'ясування пом'якшуючих обставин, підготовку та винесення рішення по справі тощо.
Щодо визначення видів юридичної практики, яка охоплює своїм поняттям окремі акти поведінки та форми юридичної діяльності, то найбільш значущою слід признавати класифікацію за суб'єктами (судова, прокурорська, законодавча, слідча та інші), а також класифікацію за змістом інтелектуальної діяльності (пізнавально-пошукова, реконструктивна, організаційна, реєстраційна, комунікативна). Інші види та підстави класифікації юридичної практики мають значимість лише у зв'язку з проведенням конкретно-цільового дослідження, що у даному випадку не ставиться за мету.
Список використаної літератури
1. Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. - Київ, 1998.-156 с.
2. Шмошкін О.В. Юридична деонтологія - К., 1995.
3. Юридична деонтологія / Гусєв, Тіхоміров та ін.- К., 1999.
4. Юридична деонтологія / За ред. Бругалова. - К., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве