WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Боротьба з корупційними проявами в державній службі - Реферат

Боротьба з корупційними проявами в державній службі - Реферат

відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в доход держави у судовому порядку за заявою прокурора. Одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів та пільг у результаті дій, передбачених пунктом "а" частини першої статті 5 цього Закону, тягне за собою визнання укладеної угоди недійсною з наслідками, передбаченими Цивільним кодексом України ( 1540-06 ).
Прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні нормативно-правові акти та рішення підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому порядку.
Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок корупційних діянь і які зазнали моральної чи матеріальної шкоди, мають право на поновлення цих прав і відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
4. Контроль і нагляд за виконанням законів
у сфері боротьби з корупцією
Контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним прокурорами.
Незважаючи на вжиті останніми роками заходи щодо подолання корупції, досягти помітних зрушень у цій справі не вдалося. Прояви цього явища негативно позначаються на забезпеченні національної безпеки держави, викликають напругу в суспільстві. Не усунуто причини та умови, що сприяють корупційним проявам.
Хоча саме поняття корупції потребує більш чіткого визначення, законодавство значною мірою дає можливість вести боротьбу з різного роду корупційними діяннями.
Окремі керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади усунулись від виконання вимог законодавства про боротьбу з корупцією. Діяльність органів виконавчої влади, в тому числі правоохоронних, здійснюється без додержання принципу розподілу функцій і відповідальності. Підрозділи правоохоронних органів часто дублюють один одного, що призводить до неузгодженості та паралелізму в роботі.
Через неналежні критерії оцінки роботи податкові адміністрації спрямовують свої зусилля в основному на збільшення обсягу застосування штрафних санкцій, а не на розширення бази оподаткування та забезпечення повного внесення податків до бюджетів.
У законодавстві щодо боротьби зі злочинністю є суттєві прогалини. В той же час його вдосконалення має фрагментарний характер, затягується прийняття нових Кримінального, Цивільного та інших кодексів України.
У кримінальному законодавстві є неузгоджені міри покарання за схожі злочини, міститься значна кількість їх формальних складів, що дає можливість організованим корупціонерам нерідко уникати реального покарання.
Проекти нормативно-правових актів не завжди піддаються експертизі з метою оцінки криміногенних наслідків їх застосування. Без відповідних наукових кримінологічних обгрунтувань визначаються стратегія і тактика профілактики злочинності та корупції. В практичній діяльності правоохоронних органів бракує методик економіко-правового аналізу тінізації та криміналізації економіки.
У розгляді справ суди допускають тяганину, що знижує оперативність і ефективність правосуддя, створює умови для здійснення корупційних діянь.
Наявність у кримінально-процесуальному законодавстві норм, що регламентують звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами, використовується працівниками правоохоронних органів у корупційних цілях, призводить до порушень прав людини. Відсутня звітність щодо боротьби з корупцією. Потребують уточнення та узгодження статистичні показники роботи правоохоронних органів і судів. Через їхню неузгодженість втрачається головний профілактичний чинник - невідворотність покарання за злочин.
Усе це дає можливість злочинним елементам тривалий час здійснювати свою протиправну діяльність, втягувати до неї нових учасників, і перш за все посадових осіб державних органів для вчинення корупційних діянь.
Одним з найважливіших чинників у боротьбі з корупцією є усвідомлення кожним громадянином своїх законних прав та інтересів і готовність відстоювати їх у встановленому законом порядку. Своєчасне звернення до правоохоронних органів у випадку зловживання службовим становищем з боку посадових осіб - необхідна складова боротьби з корупцією.
Особливої гостроти проблема корупції набула останнім часом. Майже щодня всі ми чуємо про факти зловживань з боку колишніх держслужбовців. Навіть міліція, поряд з іншими правоохоронними та контролюючими органами, до недавнього часу нерідко виступала у ролі інструменту для досягнення різних політичних та особистих інтересів високопосадовців.
Серед основних напрямків подальшої боротьби з корупцією є "очищення" рядів міліції, поліпшення підготовки кадрів та взаємодію у цьому питанні усіх силових органів.
Кампанія боротьби з корупцією неможлива без широкої участі громадськості. Для вирішення проблеми корупції на рівні держави та областей повинна бути розроблена комплексна програма на декілька років. Наступним кроком має стати створення спеціальної антикорупційної групи, куди ввійдуть керівники управлінь внутрішніх справ, науки і освіти, обласної прокуратури, юстиції, активісти правозахисних організацій, незалежної медіа-профспілки. Для інших зацікавлених груп передбачається можливість укладення спеціальної Угоди про співпрацю.
"Антикорупційна група" у межах своєї компетенції має здійснювати контроль за реалізацією чинного законодавства з питань забезпечення прав і свобод громадян у їх відносинах з органами державної влади, стану їх роботи з громадянами та їх об'єднаннями, з листами і зверненнями громадян. Щоквартальні звіти "групи" повинні оприлюднюватися через пресу та бути відкритими для публічного обговорення.
Партнерство влади, правоохоронних структур, громадськості та ЗМІ є необхідним у справі боротьби з корупцією. Надзвичайно важливим елементом антикорупційноїполітики є також її деполітизація та соціалізація, тобто визнання обмеженості можливостей обласної адміністрації у даному питанні та необхідність активного залучення недержавних організацій.
Використана література:
" Закон України "Про боротьбу з корупцією". - К., 1995 (зі змінами і доповненнями).
" Закон України "Про державну службу в Україні". - К., 1996 (зі змінами і доповненнями).
" Цивільний Кодекс України. - К., 2003.
" Адміністративне право. Посібник / За ред. Смірнова С.А. - Харків, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве