WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Майно як об'єкт цивільних прав - Реферат

Майно як об'єкт цивільних прав - Реферат

холодильників виділений один); речі, єдині в своєму роді (наприклад, картина Айвазовського "Кораблі на рейді"); речі, що відрізняються від інших рядом ознак (наприклад, міст ім. Є.Патона в Києві).
Родовими називаються речі, які належать до одного роду і визначаються кількісними ознаками - числом, вагою, мірою. Наприклад, 10 центнерів пшениці, 100 кубометрів деревини, 50 метрів сукна.
Правове значення поділу речей на індивідуально-визначені й родові полягає в тому, що при загибелі індивідуально-визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати подібну до неї річ кредитору, але зо-бов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію; при загибелі родових речей боржник, як правило, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі.
Якщо предмет зобов'язання - індивідуально-ви-значена річ, то кредитор має право вимагати повернення йому саме цієї речі, а боржник не має права замінити її грошовою компенсацією.
Подільні і неподільні речі. До подільних речей у правовому значенні відносяться речі, які при поділі їх на частини не втрачають свого первісного господарського призначення (продукти харчування, цемент, будь-яка рідина тощо). Неподільними є речі, які неможливо поділити без втрати їх основного господарського призначення (телевізор, холодильник, автомобіль).
Практичне значення такого поділу речей у тому, що неподільна річ в правовідносинах розподілу речей в натурі повинна бути або проданою, а виручені від продажу грощі поділені, або передана одному із співвласників з покладанням на нього обов'язку відшкодувати іншій стороні вартість належної їй частини речі. Інколи для вирішення питання поділу неподільної речі необхідно затвердити план поділу в компетентних державних органах (частина будинку та земельної ділянки, на якій бу-динок розташований). Індивідуально-визначені речі відносяться до неподільних, а родові - до подільних.
Споживні й неспоживні речі. Деякі речі при їх використанні споживаються (знищуються) повністю, чи то видозмінюються, треті - зберігають свою цінність тривалий час.
Речі, які при їх використанні за призначенням споживаються (продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (сировина), називаються споживними.
Неспоживними називаються речі, які при використанні зберігають своє призначення тривалий строк (дорогоцінне каміння, одяг, засоби виробництва). Пошкодження, зношення цих речей відбувається внаслідок тривалого користування ними як такими (без їх зміни). Практичне значення поділу речей на споживні й неспоживні полягає в тому, що одні угоди можна укладати лише стосовно споживних речей, а інші - стосовно не-споживних. Наприклад, предметом договору позики можуть бути лише споживні речі. Це пояснюється тим, що позичальник на позичені ним речі набуває права власності, і на ньому лежить обов'язок повернути позикода-вцеві таку ж саму суму грошей, або кількість речей такого ж роду і якості. Інакше вирішується питання у договорі найму, оренди. Тут предметом договору можуть бути лише неспоживні речі, оскільки наймач при при-пиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він отримав у тимчасове користування.
Речі головні й приналежні. Часто речі перебувають в такому господарсько-цільовому зв'язку, при якому одна з них виступає головною, а інша - Приналежною. Інколи виникає складність з визначенням головної речі й приналежної до неї. Справа в тому, що приналежна річ не обов'язково пов'язана з головною річчю фізично чи складає її частину, вона може бути предметом самостійної угоди.
У разі, коли потрібно визначити головну річ і приналежну до неї, слід виходити з того, що головною вважається та річ, заради якої виникають конкретні правовідносини. Наприклад, покупець вирішив придбати скрипку, яка зберігається у спеціальному футлярі. В цьому випадку скрипка буде головною річчю (основним предметом договору купівлі-продажу), а футляр - приналежністю до головної речі, бо виступає доповненням до скрипки і покликаний слугувати їй.
Практичне значення поділу речей на головні й приналежні полягає в тому, що приналежна річ наслідує долю головної речі, якщо в договорі або законі не встановлене інше. Поняття приналежності має значення в договорах поставки машин, обладнання тощо. Така продукція повинна поставлятися в комплекті з необхідними приналежностями.
Визначення головної речі й приналежної набуває актуальності у зв'язку із закріпленням у цивільному законодавстві поділу речей на нерухомі і рухомі. При купівлі-продажу земельної ділянки, як головної речі, потрібно визначати приналежні їй речі - будівлі, багаторічні насадження, дороги, все те, що на ній розташоване.
Плоди і доходи. Плоди - це речі, які природним шляхом породжені іншими речами. Плоди відділяються від самої речі без суттєвих її змін і можуть бути об'єктом цивільних правовідносин як самостійно, так і разом з об'єктами, від яких вони відділилися. При цьому діє загальне правило, згідно з яким плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором, укладеним власником цього майна з іншою особою (ст. 133 ЦК України).
Якщо володілець речі (наприклад, охоронець, заставодержатель) не має права користуватися нею, то він не вправі користуватися й її плодами, якщо інше не встановлене законом і договором.
Поняття "доходи" має два значення. У широкому значенні під доходами розуміють плоди і грошові надходження. У вузькому значенні доходами вважають те, що приносить власникові речі експлуатація його речі іншими особами на підставі укладених з ними угод (наприклад, від речі, переданої у найм, наймодавець одержує доход у вигляді певної плати). Вважаємо, правомірним буде віднести до доходів і продукцію, отриману підприємцями в результаті заняття ними підприємницькою діяльністю.
У ст. 133 ЦК України є і поняття "плоди", і поняття "доходи", при цьому поняття "доходи" вживається у вузькому значенні.
Цивільні кодекси різних держав по-різному вирішують питання про те, кому належать плоди і доходи. Так, ЦК Російської Федерації (ст. 136) встановлює правило, за яким плоди, продукція та доходи від майна належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо інше не передбачене законом або договором. Іншими словами, за загальним правилом, плоди і доходи від переданої наймачеві речі належать не власникові речі, а наймачеві, заставодержателю. Через те в Російській Федерації при укладанні договору власник повинен пе-редбачити, кому належатимуть плоди і доходи, і тим самим захистити свої права у майбутньому.
Гроші як об'єкт цивільних прав. До речей цивільне право відносить також гроші. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Особливість грошей, як родових і подільних речей, полягає у тому, що вони визначаються не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць - грошовою сумою. Внаслідок цих якостей грошей борг можна погасити будь-якими купюрами.
Гроші можуть бути як основним об'єктом цивільних прав, так і виконувати функцію загального еквівалента платежів.
Основним об'єктом цивільних правовідносин гроші виступають у договорах позики, банківської позички, при заповіті збережень у кредитних установах тощо.
Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші виступають мірилом вартості всіх товарів, інструментом, що забезпечує їх обіг, засобом збереження їх цінності. Грішми погашаються майнові борги, відшкодовуються збитки, заподіяні іншій особі, виплачується вартість частки у спільній власності в разі залишення усього майна одному із співвласників.
У деяких випадках гроші як об'єкт цивільного права можуть виступати і як індивідуально-визначене майно. В основному це відбувається тоді, коли вони придбані для колекції або виконують функцію речових доказів у скоєному злочині. В цих та інших випадках кожна грошова одиниця індивідуалізується своїм номером і відноситься до речей незамінних і неподільних.
На гроші розповсюджуються загальні правила щодо майна, за винятками, паредбаченими законом. Одним з таких винятків є той, що гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (ст. 147 ЦК України).
Loading...

 
 

Цікаве